Ближче до колективної безпеки

Проєкт реалізує ГО «Мережа захисту національних інтересів АНТС» за підтримки Центру документації та інформації НАТО. Його мета — познайомити молодь України з цією організацією, принципами її роботи та безпосередньо передати наявний у парламентарів і фахівців дипломатичного профілю досвід нинішнім студентам ВНЗ. Вже зараз залучити їх до зовнішньої політики, надавши необхідні знання та зв`язки, підготувати та інтегрувати в дипломатичні процеси, як майбутню еліту нації.

В результаті реалізації першого етапу проєкту було отримано 215 заявок від студентів вишів, частина з яких візьмуть участь в ньому за результатами відбору. Напередодні сесії ПА НАТО, яка відбудеться в Україні в травні 2022 р., організатори моделі молодіжної ПА НАТО мають на меті створення спільноти молодих лідерів, які зрозуміють, як діє ключовий демократичний механізм прийняття рішень Північноатлантичним альянсом в багатонаціональному середовищі, підвищення розуміння ПА НАТО, його комітетів, специфіки діяльності. Участь у проєкті є нагодою познайомитися з парламентарями, представниками НАТО в Україні і світі, та напрацювати багато особистих контактів, відчути себе делегатом країни чи представником організації учасниці в ПА НАТО.

«Модель молодіжної Парламентської асамблеї НАТО», як головний підсумковий захід проекту, відбудеться 3 грудня 2021 у місті Києві і повторюватиме справжню модель ПА НАТО. Це важливо для того, щоб учасники могли повністю зануритися в атмосферу та відчути себе в середовищі цієї події, оцінити рівень власної підготовки. Серед спікерів цієї події будуть Ольга Стефанішина, віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Раса Юкнявічене, Президентка ПА НАТО (2018), Оксана Юринець, Голова української делегації у ПА НАТО, 2018-2019, Ганна Гопко, народна депутатка України та Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, 2014-2019, народні депутати України, експерти.

Під час презентації проєкту в газеті «День» головний редактор видання Лариса Івшина зазначила: «Ми були серед тих, хто ще в 1990-х одразу підтримав курс України в НАТО. Ми називаємо його — Курс на випередження імені Євгена Марчука. Зараз з’явилося багато людей, які заявляють що вони були перші в цьому напрямку, але архів газети «День» впертий свідок процесу. У нас, наприклад, є історичне фото, на якому журналістка «Дня» Клара Ґудзик на аудієнції у Папи Римського Іоанна Павла II дарує електронну Бібліотеку газети «День». Це архів видання за 1997-1999 роки, який я називаю — нашим алібі перед історією. Вже тоді, за ті три роки, було описано які проблеми у нас є і що потрібно робити, щоб вони не повторювалися. Газетний архів «Дня», як і книга Євгена Марчука «Україна: нова парадигма прогресу. Аналітичне дослідження» випереджали цей процес років на двадцять. Пізніше, я пам’ятаю, була гіркота від Бухарестського саміту 2008 року, коли не вдалося отримати ПДЧ щодо вступу України до НАТО. Очевидно, Путін під час зустрічі з пані Меркель і паном Саркозі змінив їхню впевненість в тому, що Україна має повернутися до європейську дому, частиною якого є безпека. А потім Москва напала на Грузію і на Україну... З боку європейців має бути солідарність і підтримка України в її протистоянні з варварським світом. Наша газета протягом багатьох років підтримує всіх, хто наближає нашу країну до Північноатлантичного альянсу. Бажаю вдалої розмови і подальших дієвих кроків».   

В подальшій презентації участь взяли Оксана ЮРИНЕЦЬ, учасниця АНТС, професорка Національного університету «Львівська політехніка», народна депутатка України, 2014—2019 рр., голова української делегації у ПА НАТО, 2018—2019; Ганна ГОПКО, народна депутатка України та голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, 2014-2019 рр.; Вінета КЛЯЙНЕ, Директор Центру інформації та документації НАТО в Україні; Єгор ЧЕРНЄВ, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації, голова Постійної Делегації України у Парламентській Асамблеї НАТО; Соломія БОБРОВСЬКА, народна депутатка України, секретар Комітету ВРУ у закордонних справах, заступник голови української делегації у ПА НАТО.

«ГАЗЕТА «ДЕНЬ» ПРОТЯГОМ 25 РОКІВ ПІДТРИМУЄ КУРС УКРАЇНИ В НАТО»

Ганна ГОПКО: — Чому ми вирішили презентувати свою діяльність в газеті «День»? Тому що це видання протягом 25 років підтримує курс України в НАТО — з тих часів, коли про це взагалі мало хто говорив. Це сьогодні, коли існує 54% прихильників вступу до НАТО, легко говорити на цю тему. А тоді це було набагато складніше, бо була і багатовекторність, і позаблоковість. На сьогодні ж завдяки, в тому числі газеті «День», ми маємо закріплений в Конституції стратегічний вибір на членство в НАТО і ЄС. Сьогодні ми презентуємо проєкт, який вперше за 30 років готує модель молодіжної парламентської асамблеї НАТО. Для нас надзвичайно важливими є розуміння серед молоді, яка підтримує курс на НАТО, геополітичного вибору України. Зокрема вже проведена певна робота, про яку детальніше розкаже Оксана Юринець.        

Оксана ЮРИНЕЦЬ: — Ми з Ганною маємо унікальні знання, оскільки займалися цими питаннями в минулому скликанні парламенту. А сьогодні нам необхідно долучитися до наших колег-парламентарів, які безпосередньо реалізовують цей план. Об’єднавши свої зусилля і знання ми можемо зробити добру річ. Тому мережа АТНС оголосила конкурс, куди подалося 215 молодих людей (за законодавством України це люди від 16 до 35 років) з усієї України. Найбільше заявок подали Київська, Львівська і Херсонська області. Така активність молоді є вкрай важливою — це і міжнародники, і економісти, і юристи, і медики, і представники технічних спеціальностей.

Я хочу відзначити двох сестер 15 та 16 років з Києва. Мар’яна, якій 16 років пише: «Мене приваблює те, що НАТО заохочує молодь не бути байдужим до міжнародної ситуації, зачіпаючи життєво важливі інтереси членів і спільнот, включаючи події здатні поставити під загрозу їхню безпеку». Її сестра Софія, які 15 років пише: «Висловити бачення молоді щодо актуальних проблем з різних країн, встановити нові зв’язки та дискутувати з приводу важливих питань розвитку країни». Тобто ми бачимо, що існує розуміння, що молодим людям потрібно бачити події розвитку майбутнього.

Для мене також важливим було побачити, що у проєкті беруть участь люди, які будуть працювати в правоохоронних органах. Ще мене вразила пані Тетяна, 32 роки, вона вчитель трудового навчання, вчитель-психолог з Вінниччини, яка пише: «Мене обрали головою молодіжної ради. Дуже хочеться донести до молодого покоління можливості розвитку громади та покращити життя, що необхідно вже і негайно в кожному селі. Я хочу, щоб був розвиток». Тобто НАТО, спілкування з представниками інших країн  — це певна можливість розвиватись і рости для людей. Ми дуже добре усвідомлюємо, що для нас ключовим і важливим є необхідність об’єднувати людей і бути небайдужими.

Г. Г.: — Молоді люди мають зрозуміти те, як працює Парламентська асамблея НАТО та глобальні проблеми, тому що НАТО — це не тільки безпековий, а й політичний альянс. І для нас дуже важливе зацікавлення молоді з різних регіонів, особливо Херсонщини, яка дуже вразлива й також перебуває на передовій, зважаючи на Азовське море, відкриті акти російської агресії. Два тижні тому на Варшавському безпековому форумі всі обговорювали заяву Лукашенка, який сказав після зустрічі з Путіним, що в Україні під прикриттям навчальних центрів Сполучені Штати й НАТО розміщують свої військові бази і що Білорусі потрібно на це реагувати.

Росія має напружені відносини з НАТО. Ми знаємо про зустріч міністрів оборони країн-членів НАТО і проговорення безпекових питань, бо справді ситуація в різних регіонах світу, і в Європі зокрема, з демократією погіршується, тому НАТО є надзвичайно важливим. І тут — українська молодь, яка бере на себе відповідальність довідатися більше про альянс. Перед тим як дати слово Єгору й Соломії, я хотіла б представити Вінету Кляйне, яка є головою Центру інформації та документації НАТО в Україні. Центр має багато хороших ініціатив, і він якраз і працює для того, щоб цінності Альянсу серед українців були більш зрозумілі й відсоток підтримки зростав. Передаю слово пані Вінеті з великою вдячністю, бо молодь України матиме доступ і до діючих депутатів, і до парламентарів країн-членів НАТО, і до секретаріату Парламентської асамблеї НАТО, і до української делегації. Тому це унікальний шанс підготувати на майбутнє 215 людей, 100 з яких візьмуть участь безпосередньо, і це достатньо потужний результат.

Вінета КЛЯЙНЕ: — Центр інформації та документації НАТО відкрився у Києві у 1997 році з метою поліпшення інформованості про НАТО та взаєморозуміння між Україною та НАТО. Центр надає інформацію, сприяє проведенню досліджень, а також фінансує здійснення проєктів громадянами України та громадськими організаціями за темами, пов’язаними з діяльністю НАТО.

Проєкт «Модель молодіжної Парламентської Асамблеї НАТО» є дуже важливим, оскільки він дасть змогу молоді зрозуміти як працюють міжнародні організації, як приймаються рішення та які ключові сторони задіяні у прийняття цих рішень. Парламентська асамблея НАТО є важливим зв’язковим органом між НАТО та парламентами країн-членів та активно комунікує цінності НАТО.

215 заявок, які надійшли від молоді з усіх регіонів України, є дуже гарним показником для проєкту. Що є також важливим в даному проєкті, що він не одноденний, а представляє собою цілий цикл подій: навчальні лекції, моделювання ПА НАТО, важлива комунікаційна складова

«НАТО ЗАРАЗ РОЗГЛЯДАЄ РОСІЙСЬКУ ФЕДЕРАЦІЮ ЯК ЗАГРОЗУ»

Г. Г. : — Саме тому ми запросили діючих депутатів Верховної Ради. Ми дуже раді, що з нами є Єгор Чернєв, голова нашої делегації в Парламентській асамблеї НАТО, Соломія Бобровська — секретар Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, бо це проактивні молоді люди, які мали б допомогти молоді стати ще більш професійними, ще більш вмотивованими. Ми розуміємо, що шлях України до членства в НАТО тривалий, і якщо Альянс має візію 2030, то ця молодь — це вже ті люди, які в перспективі будуть інкорпорувати свої підготовлені виступи до цього проєкту. Єгоре, з чим ви їхали в Португалію, як ви захищали українські інтереси, який внесок українська делегація робила для обговорення глобальних завдань. Які ваші враження від поїздки? Поділіться, будь ласка, якимись інсайдами. Ми вас також запросимо як лектора, щоб ви студентам ще розповіли, що ж відбувається в кулуарах Парламентської асамблеї, як ви збираєте підтримку. Тому що, з одного боку, ми підготуємо для наших учасників брошуру (і пані Оксана вже почала це робити), яка буде наповнена інформацією про Парламентську асамблею, комітети, історію питання, НАТО. Але ж ми прекрасно розуміємо, що студентів буде цікавити питання, як-от «розкажіть, кого ви там бачили». Зокрема, цьогоріч Ненсі Пелосі отримала окрему нагороду, а це спікер Конгресу США.

Єгор ЧЕРНЄВ: — Справді, Парламентська асамблея не є частиною НАТО. Проте це дуже важливий орган, що об’єднує парламентарів країн НАТО, які фактично приймають рішення у своїх парламентах, куди буде рухатися їхня країна, зокрема, і в питаннях безпеки. Ми знаємо, що зараз готується нова Стратегічна концепція розвитку НАТО-2030, яка буде включати, зокрема, результати доповідей, які обговорюються в комітетах на Парламентській асамблеї. Парламентська асамблея працює по декількох комітетах, по декількох напрямах, обговорюючи основні виклики безпеці євроатлантичній і не тільки, оскільки вони все-таки дивляться ширше. Ці виклики обговорюються в доповідях, і по них приймають резолюції, які не є документами прямої дії, але на них все ж таки зважають у штаб-квартирі НАТО.

Одна з таких доповідей, до речі, цього року була про Російську Федерацію як загрозу євроатлантичній безпеці. І була прийнята досить жорстка резолюція за підсумками роботи з доповіддю по РФ, у якій фактично прямим текстом говориться, що зараз відносини між країнами НАТО та Російською Федерацією знаходяться на найнижчому рівні з часів «холодної війни». НАТО зараз розглядає Російську Федерацію як загрозу, але в них є подвійний підхід. З одного боку, вони лишають вікно можливостей для перемовин, якщо РФ повернеться до нормальних дій і не буде вести себе агресивно, не буде порушувати міжнародне право. З іншого боку, вони чітко розуміють, з ким мають справу. Немає ніяких ілюзій у країн-членів НАТО, хто є Російська Федерація, чим вона займається. Там було згадано і про гібридну війну, і про дезінформацію, і про корупційні підкупи політиків, і про отруєння громадян інших країн. Тобто є абсолютно чітке розуміння, що потрібно робити, як потрібно протидіяти Російській Федерації через її загрозу євроатлантичній безпеці й, звісно, через агресію і порушення міжнародного права проти України — окупації Криму. Я думаю, що Парламентська асамблея НАТО з-поміж усіх інших Парламентських асамблей є найпроукраїнськішою і антиросійською. 2014 року з представництва була виключена Російська Федерація. Нещодавно ми бачили, що і зі штаб-квартири НАТО вислали вісьмох представників Ф, а потім вони взагалі закрили там свою місію. Думаю, це й на краще.

За ці сім років були спроби деяких країн-партнерів просувати якісь не дуже однозначні доповіді. Наприклад, 2019 року в Лондоні одна з доповідей стосувалася теми, чи працюють санкції. Там наводилися приклади трьох країн — Ірану, Російської Федерації та Північної Кореї. І щодо Російської Федерації був наведений приклад, що нібито санкції не працюють, адже їх ввели, а Крим все ще не повернутий. І цю доповідь з таким припущенням намагалися провести представники деяких країн, але, як нам розповіли працівники Секретаріату НАТО з великим стажем, вперше за 25 років чи 30 років доповідь було відхилено й вона не була ухвалена на Парламентській асамблеї. Тож санкції все ж таки працюють і будуть працювати. Парламентська асамблея, зокрема, в останній резолюції по Російській Федерації в тому числі говорить про те, що санкції мають бути продовжені до повної деокупації українських територій і того, щоб РФ перестала порушувати міжнародне право.

Щодо кулуарної роботи, то ми розуміємо, що все ж таки просування України до членства в НАТО — це комплексне геополітичне питання, яке має як і «надводну поверхню айсберга», так і «підводну». «Надводна» — це те, що ми чуємо постійно: це і наше просування по реформах, і виконання наших річних національних програм. Проте є і «підводні», тому що різні країни-члени НАТО мають різні відносини з Російською Федерацією, і в тому чи іншому випадку до них потрібно пропрацьовувати окремі підходи; розуміти їхню мотивацію, їхній скепсис щодо просування України (адже нагадаю, що рішення про членство в НАТО приймається консенсусом, а значить, усі країни мають погодитися). Є країни, які абсолютно чітко нас підтримують. Є країни, які сумніваються. Є країни, які орієнтуються на першу чи другу групу. І нам потрібно працювати, що ми власне й здійснюємо на Парламентській асамблеї, коли маємо багато двосторонніх зустрічей, пропрацьовуючи ті чи інші питання з конкретними країнами, якщо в них є якісь побоювання щодо України чи Російської Федерації. Це постійна робота, яка не завершується на Парламентській асамблеї. Ми постійно підтримуємо зв’язки з делегаціями різних країн, але має бути єдина стратегія щодо просування України. І в принципі ми цю стратегію разом з МЗС маємо. Розуміння проблематики нас просуває у двосторонніх відносинах з різними країнами.

Окреме питання, яке дуже часто ставилося (хоч зараз уже менше) — про бажання України вступу до НАТО. Оскільки ще декілька років тому ми бачили низьку підтримку євроатлантичної інтеграції; сьогодні це вже більше 50%. Тож у цьому контексті я думаю, що такі заходи, як молодіжні Парламентські асамблеї, є дуже важливими, аби поширювати інформацію про НАТО, що це на сьогоднішній день найефективніший військово-політичний блок. Тому що за 70 років він виконав своє завдання, і в євроатлантичній спільноті не було прямих бойових зіткнень. І що НАТО — це насамперед про захист, а не про напад, як Російська Федерація намагається використати наративи про НАТО, стверджуючи, що це агресивний блок, який щось хоче від Російської Федерації. Насправді ж усе навпаки. Ми маємо давати максимальну кількість інформації, і серед молоді передусім, тому що саме їй в подальшому жити, я сподіваюся, у 31-ій країні-члені НАТО.

«ТЕ, ЩО МОЛОДЬ МАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРОЙТИ ТАКУ ШКОЛУ І БАЧИТЬ СЕБЕ В ПОЛІТИЦІ — ЦЕ ДУЖЕ КЛАСНО»

Г. Г. : — Ми завжди кажемо з нашими друзями з Грузії, що готові ділитися: або українці 31-ші, або грузини — 31-ші, а ми 32-гі. Зараз я хотіла б передати слово Соломії Бобровській, яка вже долучилася і закликала молодь до участі, а також буде лектором. Думаю, оскільки це профільний Комітет, який буде безпосередньо залучений до підготовки історичної Парламентської Асамблеї НАТО, що відбудеться в Києві в 2022 році, це хороша нагода з найбільш яскравих, досвідчених, переконливих студентів відібрати ту молодь, яка б потім допомогла секретаріату. Соломіє, які ваші очікування напередодні цієї Парламентської Асамблеї, як ви це бачите?

Соломія БОБРОВСЬКА: — Я, крім того, що секретар Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, ще й заступниця голови делегації Парламентської асамблеї НАТО. І мені дуже приємно, що в нас є тяглість передачі досвіду. Тут присутня Оксана Юринець, яка була попередньою головою делегації у Парламентській асамблеї НАТО, і я дуже добре пам’ятаю, коли ми їздили в Лондон два роки тому й Оксана практично брала нас за руку й вчила, знайомила, і це дуже правильно. Бо це про передачу досвіду й тримання лінії, яку здійснює держава й команда. Це прекрасно, коли є коліжанські стосунки у межах парламенту, але ще краще, коли є можливість навчити молодших, як воно буде буквально вже завтра. Тому що більшість цих людей, я переконана, хочуть піти помічниками депутатів, які є членами делегації, і побачать, як це працює. До прикладу з моєю командою помічників ми опрацьовуємо майже всі звіти, які подаються, і прослідковуємо градус, який іде по Україні, Росії, Білорусі чи по інших наших країнах-сусідах: на що робиться більший акцент, що турбує Альянс. Тому що це хоч і окремий трек, який не має відношення до урядового чи президентського, тим не менше, я більш ніж переконана, що близько 30% парламентарів, які беруть участь у делегаціях НАТО, потім долучаються до урядового виміру. І від них залежать принципові рішення, які потім продовжуються на урядовому треці. Тому такі речі є важливими не лише в наших двосторонніх стосунках. Ми привозимо ці контакти сюди, щоб Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки чи Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва мав зустріч напряму, щоб почали працювати з цими країнами.

Португалія показала для мене, зокрема, дуже чітко цю градацію країн. Угорщина, Німеччина — це ті країни, з якими нам уже давно складно працювати. Крім того, є середземноморські країни чи ті, що розташовані на крайньому Заході, та ж Португалія, для якої Україна є дуже далекою, відповідно, уявлення, що таке Україна — слабке й формується з новин, чуток тощо.

Тому те, що молодь має можливість пройти таку річ і бачить себе в політиці — це дуже класно. Це не просто контакти, а глобальне розуміння, як працює архітектура таких речей, що є обов’язковим елементом у комунікаціях дипломатичних, парламентських, урядових тощо. Тому, безперечно, я лише «за».

Насправді можна буде додавати нову групу «Кримську платформу», і я сподіваюся, що Україна рано чи пізно зробить такий парламентський вибір, бо попри те, що це багато роботи, дискусійної, полемічної, усної, але це один з найшвидших шляхів достукатися до тих чи інших урядів чи президентів, від яких прямо залежить те чи інше рішення.

Г. Г.: — Тут важливо розуміти, чому Німеччина чи Франція в 2008-му році на Бухарестському саміті були проти, які їхні інтереси. Тому що переконувати Польщу, Литву, Латвію, Естонію, які підтримують Україну, просто. Така дипломатія не потребує великих зусиль. А от працювати з країнами, які проти і які є фактично важковаговиками, це вже інше. Думаю, під час нашої сесії молодіжної моделі ПА НАТО нашими лекторами мають бути знайдені аргументи, які допоможуть молоді в їхній подальшій адвокації. Це може бути практичним внеском окрім освоєння таких питань як ситуація в Афганістані, в Тихоокеанському регіоні, що стосується зміни клімату та глобальних викликів, які цим спричинені. Тому нашим завданням є, щоб українська молодь з різних регіонів бачила і глобальні виклики планетарного масштабу, і усвідомлювала свою україноцентричність.