Божевілля з точним прицілом

Розповідають, що коли доктор Іван Франко у Відні завітав до доктора Зиґмунда Фройда, то під час бесіди двох визначних мислителів останній розповів своєму колезі, як йому подобається українське слово «божевільний» — мовляв, краще не можна охарактеризувати людину, Ego якої позбавлене будь-яких логічних регулятивів, культурних табу та моральних гальм. Так от: російський Слідчий комітет, який порушив справу «по факту геноцида русскоязычного населения, проживающего на территории Луганской и Донецкой народных республик», божевільний саме у такому сенсі слова. І все керівництво РФ, включно самі-знаєте-з-ким, — також.

Доказів такого божевілля вистачає.

Вчитаймось у заяву речника СКРФ Маркіна: «Следствием установлено, что в период с 12 апреля 2014 года и по настоящее время в нарушение Конвенции 1948 года «О предупреждении преступления геноцида и наказания за него», а также других международно-правовых актов, осуждающих геноцид, неустановленные лица из числа высшего политического и военного руководства Украины, Вооруженных сил Украины, Национальной гвардии Украины и «Правого сектора» отдавали приказы, направленные на полное уничтожение именно русскоязычных граждан, проживающих на территории Донецкой и Луганской республик... Геноцид русскоязычных велся с применением систем залпового огня «Град» и «Ураган», авиационных неуправляемых ракет, имеющих кассетную головную часть, тактических ракет «Точка-У», других видов тяжелого наступательного вооружения неизбирательного действия».

Я розумію, що понад вісімдесят відсотків населення Росії та кільканадцять — населення України (тобто ті, хто закоханий у Путіна) залюбки проковтнуть маячню щодо цілеспрямованого знищення саме російськомовних осіб важкою зброєю невибіркової дії, але ж має бути якась межа для божевілля, навіть у нинішній Росії, чи не так? Бо ж дивіться, яку фантасмагоричну картину змалював Маркін: некеровані ракети, виконуючи накази «Правого сектору», слухняно оминають тих, хто розмовляє українською і влучають саме у тих, хто в цей момент натхненно читає пушкінські вірші... А осколки від цих ракет летять тільки в тих, хто кричить «ой!» по-російськи...

Уже одного такого твердження в нормальній країні вистачило б, щоби запроторити весь склад Слідчого комітету до божевільні; але ж це ще не все.

Слідчий комітет РФ повинен (бодай теоретично) керуватися нормами міжнародного права та духом і буквою російських законів. Чим під таким оглядом є «Луганська і Донецька народні республіки»? Якими міжнародними угодами визначена їхня територія? Ба, чи визнані ці «республіки» офіційно самою Росією? Чи це юридично територія Української держави? То чого ж СКРФ порушує кримінальну справу проти українських громадян за дії, начебто вчинені проти українських же громадян? Чи Росія вже офіційно приєднала до себе Україну і поширила на неї юрисдикцію свого Слідчого комітету? Більше того, уявімо на хвилину, що «ЛНР» і «ДНР» — це справді держави зі своїм суверенітетом та громадянством — то чого ж Росія грубо втручається в їхні внутрішні справи? Відповіді на ці риторичні запитання добре всім відомі, але СК керується чимось іншим, аніж норми права. Ба більше — він не керується навіть нормами Конституції РФ. І посилання на Конвенцію ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» також не мають жодного правового підґрунтя. Адже у цьому документі під геноцидом розуміються певні дії, «чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку». Що ж таке «російськомовність» — це колір шкіри? А «російськомовні» — це особлива раса чи релігія? Чи, можливо, це нація або етнос? Ба більше під поняття «російськомовний» потрапляє той, хто вважає російську мову рідною, чи той, хто в силу певних причин спілкується нею на роботі, чи той, хто мав необережність хоча б раз на вулиці матюкнутися по-російськи?

Отож у сенсі юридичному всі дії СКРФ є нікчемними, а в сенсі соціально-психологічному — відверто божевільними. Та лихо в тому, що ці нікчемність і божевілля уже мають тяжкі наслідки для конкретних людей і, боюся, матимуть їх у ще більшому масштабі. Назву тільки два прізвища — Надія Савченко й Олег Сенцов; а скільки українців за цей час пройшли через незаконні затримання бравими московітами та допити у відділках ФСБ? І скількох іще українців можуть викрасти і вивезти до Московщини, щоб там кинути за ґрати, звинувативши у розпинанні немовлят і питті їхньої крові.

І це аж ніяк не все, чим загрожує московське божевілля українським громадянам, Європі й усьому світові. Зверніть увагу на слова «геноцид», «невстановлені особи» та «найвище політичне і військове керівництво України». Інакше кажучи, йдеться про шантаж українських лідерів з боку ядерної держави. Будуть погано себе поводити Петро Олексійович, Арсеній Петрович чи Олександр Володимирович — публічно оголосимо їх винними у геноциді. Дарма, що це не матиме міжнародно-правових наслідків — півтори сотні депутатів червоно-коричневого путінського блоку в Європарламенті негайно здіймуть дзявкотіння на всю Європу. А куплені «Газпромом» журналісти та політологи підсилять це дзявкотіння і рознесуть світом. Щоб створити певне політичне тло та спробувати посіяти сумніви в серцях тих, хто прихильний до України і по можливості зменшити просування українських товарів та європейські та світові ринки.

Але, за великим рахунком, очільникам Української держави і самій державі не допоможе навіть максимально лояльне ставлення до Кремля та його господаря. Адже стратегічна мета дій СКРФ — створити квазіюридичне «обґрунтування» для нового етапу агресії проти України, щоби воно було готове десь так наприкінці жовтня. А 2 листопада відбудуться «вибори» на окупованій російсько-терористичними військами території, 3 листопада — створення «органів влади» і, можливо, проголошення на цій території «Новоросії». Ну а далі — як карта ляже. Якщо політичні і військові керівники України й надалі гальмуватимуть переозброєння війська та мобілізацію всіх ресурсів на відсіч агресорам, якщо Президент за своїми бізнесовими звичками й надалі сподіватиметься «перетерти» все з Путіним, якщо призначення на керівні посади й надалі відбуватимуться на підставі особистої лояльності до «верхів», а не професіоналізму й патріотизму, то, думаю, ми почуємо «звернення народу Новоросії» до Кремля з проханням «зупинити геноцид». І що впадає в око — якраз 4 листопада в Росії свято, так званий День народної єдності, — чудова нагода (з точки зору московського політичного божевілля) відгукнутися на «звернення російськомовних», себто «співвітчизників», яких розпинають, ріжуть на дрібні шматочки, а затим поїдають недосмаженими проклятущі жидобандерівці з «Правого сектору»... Росія, вперед!

Інакше кажучи, божевілля Слідчого комітету і тих, хто дає йому накази, має свою логіку і свої цілі. Не обмежені жодними релігійними, моральними чи раціонально-прагматичними рамками. Така хвороба не надається до лікування самими лише умовляннями та економічними санкціями; зупинити носіїв цього божевілля неможливо без міцної гамівної сорочки, неодмінними елементами якої мають бути танки, вертольоти, системи залпового вогню, зенітні комплекси, ударні та розвідувальні безпілотники і балістичні ракети.