«Бубнова» площа

Предмет гордощів глави кримського парламенту й одночасно лідера кримських комуністів Леоніда Грача — площа імені Леніна в Сімферополі. І предмет особливої турботи. У той час, як в інших місцях пам’ятники Володимирові Іллічу давно пішли на переплавлення, в Сімферополі він ще не тільки стоїть на головному майдані його імені. І турботами спікера регулярно ремонтується, не зважаючи на сутужність iз коштами в бюджеті, яких не вистачає навіть для виплат пенсій ветеранам-комуністам, що будували під його керівництвом наше щасливе вчора, що органічно перетворилося на наше важке сьогодення. А нещодавно масштабні плани Леоніда Івановича вийшли за межі постаменту Іллічеві метрів на 100—200 навкруги по периметру. Ремонт площі Леніна було оголошено ударним будівництвом року і було завершено, як і було обіцяно, до жовтневих свят. Не зганьбилися, хоча поки з одного боку майдану перерізали стрічку — з іншого ще стукали молотками укладачі тротуарної плитки. Але хіба ми не звикли до того, що в нас у Країні Рад слово з ділом ніколи не збігалося?

Так само вийшло й на цей раз. Леонід Грач відомий у Криму як полум’яний борець iз корупцією: то вслід за урядом виявить, що його ж радники спустошили бюджет на 270 млн. і перевели гроші в офшорну зону через банк «Слов’янський», і крик підніме, тримайте, мовляв, злодія! То на приватному підприємстві планерки проводить, то по телевізору закликає акції приватного АТ купувати і, як завжди комуністи робили, особистим прикладом агітує — я також, говорить, купив… А ось майдан відремонтувати — це його більш крупна ідея. Це не так собі — декілька гектарів однієї тротуарної плитки вкласти! А ще постаментик і парапет навколо нього червоним гранітом викласти! Грошенята потрібні неабиякі! Та Бог з ними, зарплатами для вчителів і лікарів — почекають ще пару місяців, головне, щоб площа до жовтня засяяла…

Вирішили — і зробили! Сяє: плитку до обрію сіру вкладено, а по ній ромби червоні в ряд викладені. Ліворуч подивишся — червона «бубна», праворуч — також червона «бубна»… В народі тепер у площі нова назва: то ім’ям вождя називали, а тепер прилипла нова назва — «бубнова», кажуть люди, площа…

Але річ, однак, зовсім не в цьому. Річ у тім, що реконструкцію майдану було організовано так, що ці «бубни» влетіли кримчанам ще в ту копієчку!

Судіть самі.

Познайомився Леонід Іванович Грач iз якимось Геннадієм Долгополовим, просто так збіглося — в лікарні разом лікувалися. І сподобався Леонідові Івановичу Геннадій Романович. А коли вийшли вони з лікарні, сталися «незалежно одна від одної» дві події: на реконструкцію площі міськрада виділила 1,2 млн. грн., а з іншого боку Геннадій Долгополов зареєстрував будівельну фірму ПП «Інтер-строй». Вона ж виграла в інших будівельних фірм тендер на реконструкцію… площі імені Леніна в Сімферополі. Просто так збіглося, розумієте? 21 серпня щойно зареєстрована фірма укладає договір з управлінням міського господарства Сімферополя і вносить у нього пункт iз вимогою негайно перерахувати підряднику 30% вартості робіт за об’єктом (а вартість визначено в договорі в 1,5 млн. грн.).

Далі механізм такий. «Інтер-с трой », укладає договори на субпідрядні роботи (в договорах, однак, зміст робіт не вказано, хоча точно названо суми, які має бути перераховано субпідрядникам) iз трьома іншими фірмами: ПП «Гарда», яку саму зареєстровано в Києві 10 серпня 2000 року, — на 140 тис. грн., ПП «ПСП-2000» (також Київ) — на 29,5 тис. грн., ПП «Телсинт» (знову Київ) — на 250 тис. грн. Все на ті ж роботи з ремонту площі. Крім договорів iз цими фірмами автор має також у своєму розпорядженні копії банківських документів про дійсне перерахування цих грошей.

Але ось які цікаві справи далі виходять. Як виявилося, якийсь громадянин Козлов П. І., котрий проходить за документами, як «директор» фірми ПП «Гарда», насправді вже чотири рази судимий і зараз знову перебуває в СІЗО м. Києва, а його родичі й чути не чули про фірму, нібито ним засновану. Для нього самого це також виявилося великою новиною. Фірму хоч і зареєстровано в Києві, але її розрахунковий рахунок відкрито у Львові, і, як показала перевірка компетентними органами, — це ПП існує лише на папері. Виявилося також, що «директор» фірми «ПСП-2000» якийсь громадянин Ч. (не станемо називати його прізвища повністю) працює десь у Росії вахтовим методом, однак у нього незадовго до цього було пограбовано київське помешкання, і в ході пограбування зник і паспорт господаря. Дружина робітника Ч. дуже здивувалася, почувши про якусь фірму, де її чоловік нібито є директором. Фірму «Телсинт» знову ж таки зареєстровано в Києві, але рахунок вона має в Донецьку. Підпис її директора М. (знову не станемо повністю називати це прізвище в інтересах подальшого розслідування) на договорі, підписаному нібито ним же, разюче відрізняється від його підпису в паспорті…

Таким чином, підіб’ємо підсумки. Створюється враження, що фірму «Інтер- с трой » було створено в Сімферополі приватною особою безпосередньо під ремонтно-будівельні роботи на площі Леніна. І Леонід Іванович Грач, що здійснював безпосереднє керівництво реконструкцією майдану і проводив на місці робіт планерки, не може не знати, як же саме їй вдалося «виграти тендер» на проведення цих складних робіт. З 1,2 млн. грн. бюджетних коштів, виділених на ремонт майдану, через перераховані фірми «перекачано» 419,5 тис. грн. У ході перевірки тепер має бути встановлено, чи не лягли вони в чиїсь кишені і чи гріють когось теплі спогади при погляді на «бубнову» площу, а також наскільки правильно витрачено інші 800 тис. грн? На думку деяких фахівців і за гроші, що залишилися можна було покрити тротуарною плиткою не один, а три таких майдани! Недарма ж у Сімферополі кажуть про необхідність реконструкції ще декількох міських площ. Сподобалося? (Попутно, що називається, виникає і ще одне запитання: куди ж поділися старі будівельні матеріали — наприклад, чорна гранітна плитка, якою було облицьовано й викладено площу?)

Відомий у Криму економіст, фахівець у галузі бюджету й фінансів, що прохав, однак, не називати його імені в зв’язку з делікатністю теми, так прокоментував подібні ситуації: «Взагалі, це відома і, навіть, традиційна фінансова схема. У кошторис якого-небудь об’єкта, що фінансується з бюджету, закладається сума, що в декілька разів більша, ніж потрібно було б, якби роботи велися економно. Це нескладно — в кошторис, який спочатку будують на нібито застарілих нормативах (до речі, кошторис реконструкції площі Леніна складено в цінах 1997 року з урахуванням ринкових умов на 1 квітня 2000 року), легко включити статті видатків на непередбачені витрати, на додаткової видатки, всілякі відрахування, наприклад в інноваційний та інші фонди, надбавки в зв’язку, наприклад, iз ринковими умовами. Потім відрахування в фонди можна не провадити, надбавки можна не реалізовувати, матеріали можна придбати за набагато нижчими цінами. Є й способи, як заощадити на робітниках, і в результаті виходить «зайвою», доволі велика сума, яку й реалізовують через фіктивні фірми, що виступають конвертаційними пунктами. Складність тут полягає в тому, щоб правильно дібрати генпідрядника і субпідрядників, які б і «освоїли» ці кошти потрібним чином».