Чеченський «вірус» ЧФ
Повідомлення про те, що в умовах секретності Чорноморський флот відправляє бійців частин морської піхоти iз Севастополя на війну в Чечню, нарешті відгукнулася в українському парламенті. Щоправда, поодиноким голосом. Проте сам Чорноморський флот, здається, не збирається обмежувати свою войовничість, використовуючи для цього територію України.
Ще у вересні промайнули перші новини, що зі складу ЧФ з Криму було відправлено на Північний Кавказ роту морської піхоти. Але відтоді інформація на цю тему схвилювала хіба що Спілку офіцерів України, яка виступила з засуджуючою заявою. Що, втім, ніяк не вплинуло на плани Росії провести через воюючу Чечню морських піхотинців, в тому числі і з ЧФ. Відтак у середу народний депутат Роман Безсмертний від свого імені звернувся до міністрів оборони та закордонних справ України з проханням домогтися роз'яснень від російської сторони.
Формально у діючих чорноморських угодах, які визначають умови базування російських військ у Криму, не передбачено, що в разі участі в бойових діях частин ЧФ Москва має попереджати про це Київ. Раніше Україна визнавала бажаним варіант такого попередження, але довести цю вимогу до юридичного фіксування Києву рік тому так і не вдалося.
Але тепер ми маємо вже іншу Росію. Заплановане збільшення витрат на оборону і більш-менш успішне ведення другої чеченської війни додало російським генералам впевненості та бажання й надалі дотримуватися «яструбиного» курсу — вже не озираючись на вимоги того ж Заходу. А чого озиратися, коли оголошений єльцинський правонаступник на імперське крісло — Володимир Путін чітко вміє розтлумачити генералам, кого і де мочити. І після цього рейтинг стрімко зростає, і вся війна — як рекламна кампанія. І партія влади на парламентських виборах — лідер. Ну, і як встояти перед спокусою не використати цей досвід, коли настане інший час «Ч» — вибори президентські?
На такому тлі варто більш прискіпливо оцінювати дії ЧФ. І не лише в контексті Чечні. Позаяк нині існує прагнення Москви зробити цей ЧФ іншим — значно міцнішим порівняно з часами, коли Москва і Київ обговорювали оті базові «чорноморські угоди». Так, на засіданні Ради безпеки РФ від 23 листопада Володимир Путін оголошує, що «Росію видавлюють зі Світового океану» і що «позиції російського ВМФ на Чорноморському і Балтійському напрямках» погіршуються. Як наслідок — очікування ухвали про перебазування на ЧФ (у Севастополi) з'єднання з 5—7 дизель- електричних підводних човнів із складу Північного флоту. А 8 грудня на парламентських слуханнях у Раді Федерації Росії начальник головного штабу ВМФ Росії, адмірал Віктор Кравченко, який до цього командував ЧФ, заявляє: українська сторона «затягує реалізацію вже досягнутих домовленостей». Як приклад — безвихідна, на думку російського адмірала, ситуація з питанням про заміну бойових літаків морської авіації Су-17 на Су-24м. Немає змін і в таких питаннях, як введення спеціального пільгового митного режиму для вантажних перевезень флоту, відкриття кореспондентського рахунку банку Росії в гривнях у Національному банку України для фінансування військових формувань.
З приводу літаків варто зауважити, що фронтові бомбардувальники Су-24м здатні використовуватися як носії ядерної зброї, і така перспектива непокоїть Київ. І тому Україна висуває низку передумов для здійснення такої ротації. Донедавна йшлося про те, щоб із літаків було демонтовано пристрої для утримання ядерних боєприпасів і діяв механізм необхідних перевірок дотримання цього положення.
Проте нині Москва роздратована тим, що Київ висунув ще одну умову — мають діяти обмеження на використання цих літаків у кризових ситуаціях. Тобто йдеться про те, щоб Україна таки знала, чи не відвідують ці літаки з Криму якісь там гарячі точки, розсіваючи по ходу вісім тонн свого бомбового навантаження. Інакше ж — усе буде так, як нині: «тихою сапою» — і куди завгодно.
До речі, Чорноморський флот, якщо вірити твердженням речників у Криму, вдається до заходів, які занадто прозоро пов'язані з чеченською кампанією. Так, 17 грудня великий десантний корабель ЧФ «Николай Фильченков», завантажений у бухті Козача бойовою технікою, гарматами та автомобілями, вирушив до Новоросійська. Ця техніка, за твердженням фахівців, згодом має відправитися в Чечню. Слідом за цим, як очікується, має початися ротація — тобто оновлення складу роти морської піхоти ЧФ, яка, як уже повідомлялося, воює на Кавказі в складі батальйону з Північного флоту.
КОМЕНТАР «Дня»
Чи суперечить застосування Росією морської піхоти ЧФ з бази в Севастополі інтересам безпеки України?
На це запитання «Дневі» відповів президент Українського центру економічних та політичних досліджень Анатолій ГРИЦЕНКО:
— Я не маю точної інформації щодо участі підрозділів ЧФ у чеченській кампанії. Але якщо це так, то постає питання про можливі — причому негативні — наслідки для України. По-перше, йдеться про внутрішньополітичний чинник — може посилитися напруга між гілками влади. Народні депутати вимагатимуть пояснень від уряду, і це цілком зрозуміло. Поки що таких пояснень ми не почули. Не виключені рішучі дії меджлісу. Хоча на тлі політичної кризи в автономії нам менш за все потрібні демонстрації кримських татар iз гаслами, які засуджують діяльність чи бездіяльність українського уряду.
По-друге, власне військовий вимір проблеми. З погляду класичних законів збройної боротьби, важливо подавити бажання противника продовжувати війну. Для цього завдаються удари по важливих об'єктах на його території. Не виключено, що чеченські бойовики можуть вдатися до терористичних актів на об'єктах Чорноморського флоту або на інших об'єктах у Криму. Важливим є й психологічний аспект — особливо для населення Кримського півострова. Навіть кількох телефонних дзвінків з погрозами теракту достатньо, щоб спровокувати атмосферу тривоги та неспокою. Треба буде посилювати режим роботи правоохоронних органів. Чи потрібно це нам? Я гадаю, що ні.
Третій — це правовий вимір. Підписані Україною та РФ широкомасштабний Договір і базові угоди щодо ЧФ проходять випробування практичними справами. 7-а стаття великого Договору між Україною та РФ передбачає, що у випадку виникнення кризової ситуації, яка зачіпає інтереси національної безпеки однієї із сторін, проводяться відповідні консультації. Я вважаю, що такі консультації необхідно провести з урядом Путіна. І невідкладно.
Нарешті, дуже важливими є й міжнародні чинники. Нам відома жорстка позиція країн Заходу, НАТО, Європейського Союзу щодо Чеченської війни, позиції сусідньої Туреччини, в якiй є численна чеченська діаспора. Україні абсолютно не потрібне ускладнення стосунків у міжнародному масштабі. Принагідно відзначимо, що ця проблема не нова. Відомі прецеденти з недалекого минулого — при проведенні операції НАТО в Косово такі питання, але дещо в іншій площині, поставали перед урядами Македонії, Болгарії, Албанії, Угорщини, Румунії. Ухвала про надання військових баз, аеродромів для того, щоб завдавати ударів, приймалася дуже непросто. Причому навіть тими державами, які подали заявки на вступ до НАТО. Такі ухвали приймалися на рівні президентів, урядів, парламентів. Чи потрібно це сьогодні Україні? Впевнений, що ні.
Якщо Росія справдi вдалася до застосування сил Чорноморського флоту, які базуються в Україні, в Чеченській війні, то це, на мою думку, політична помилка російського уряду. В РФ більше ніж достатньо військ, щоб завершити антитерористичну операцію без Чорноморського флоту. Якщо такі факти підтвердяться, то уряд України має визначити свою позицію і чітко заявити її російському керівництву згідно з буквою і духом підписаних домовленостей. Тим більше, що двосторонні стосунки України та Росії проголошено стратегічними, і це не раз підкреслювали президенти двох країн. За будь-яких умов інтереси України мають бути врахованi i надійно захищенi.
