Черги в зоні АТО: кому вигідно?

Із початком бойових дій на Донбасі виникла суттєва проблема переміщень громадян і товарів між окупованою територію і вільними землями. Коли ситуація на лінії розмежування відносно стабілізувалася, постало питання системного контролю за міграцією. Із січня минулого року в зоні проведення АТО на Донбасі розпочала діяти пропускна система. З того моменту перетнути лінію розмежування між підконтрольними Україні територіями та так званими ДНР і ЛНР можна було тільки за спеціальною перепусткою. Результатом такого підходу стали величезні черги на блокпостах, в яких люди простоюють годинами. Але при цьому, якщо подивитися, наприклад, на залізницю в Бахмуті (колишній Артемівськ), то можна побачити, як регулярно транспортується вугілля з «ДНР» та «ЛНР». Отже, маємо подвійний підхід — з одного боку Україна продовжує проводити напівтаємні торговельні відносини, з іншого — простих громадян піддають принизливим випробуванням на блокпостах. Усі намагання СБУ вдосконалити процес із перепустками (була навіть запроваджена система реєстрації перепусток он-лайн) ні до чого не призвели. Та й як громадяни на окупованій території можуть зареєструватися на сайті СБУ, коли він закритий бойовиками для перегляду. 

Ось свідчення луганчанина Віталія О.: «У мене сьогодні брат не зміг виїхати через Станицю. Не впустило ЗСУ. Виявляється, паперові пропуски з 1 січня 2016 року не дійсні. І людей, при цьому, зовсім не попереджають. Він простояв у чергах під холодним дощем, і таких, як він, дуже багато. Людей, які вірять в Україну на окупованій території, стає все менше. А все через ставлення до них на блокпостах. Окремо є усний (!) наказ не впускати на територію України машини понад три тонни. Тобто тих українців, які намагаються вивезти на вільну територію свій бізнес, своє майно, просто не пропускає українська сторона. А водії, між іншим, ночували на блокпостах по дві доби».

Очевидно, що ефективність такого пропускного режиму невелика. Натомість українська сторона власноруч створює умови для негативного ставлення до нашої сторони. Особливо зважаючи на тих, хто був очільником сепаратистського руху і тепер вільно перебуває у столиці. Такий стан речей натякає на те, що дехто дуже зацікавлений у створенні перепон у зоні розмежування, адже це відкриває широке поле для хабарництва.

«ЗАМІСТЬ ПРОПУСКНОГО РЕЖИМУ МАЮТЬ ПРАЦЮВАТИ СПІЛЬНІ МАНЕВРЕНІ ГРУПИ»

Олександр КIХТЕНКО, екс-голова Донецької ВЦА:

— Свого часу я виступав категорично проти введення цього пропускного режиму.  Пропускну систему оформили рішенням РНБО. Я доводив, чому це не можна робити. Мої тодішні прогнози сьогодні збуваються. Мене запевняли, що цей пропускний режим буде організовано таким чином, що не буде ні черг, ні незручностей для людей, ні корупції. Але вийшло все навпаки. Ефективність цього пропускного режиму нульова. На блокпостах немає гучних затримань. Жодний терорист не піде стояти в черзі годинами, щоб йому зрештою вдягли наручники прямо біля шлагбаума. По-друге, дії військовослужбовців, ДФС, прикордонної служби, працівників міліції часто несуть провокаційний і корупційний характер. Є багато прикладів, коли за хабар у 500 грн можна спокійно перетнути блокпост. Моя пропозиція була така: здійснювати пропускний режим вибірково і за паспортами України. До речі, так роблять у так званому ДНР. У нас залазять до торб, перевіряють. Питання: для чого перевіряти людину, якій вже за 70 років, наче вона посібник терористів?

Ми ж не відмовилися від окупованої території. Там наші люди, наші громадяни. І те, що ця територія тимчасово не  контрольована, не є провиною цих громадян. Вони просто не можуть звідти виїхати, бо їм нікуди їхати, і тому вони залишаються там. І ми їм створюємо проблеми, внаслідок чого вони не можуть виїхати на лікування, встигнути на потяг чи літак і навіть потрапити на поховання. Уявіть собі — не можуть своєчасно потрапити на поховання! Це створює напругу. Як наслідок — це зовсім не наближує цих людей до України, а навпаки, ще більше віддаляє, формує негативний образ держави. Для чого відміняти рейсові автобуси? Це верх нахабства. Найпримітивніше, що можна було вигадати, це перепустка. Для того щоб боротися з терористами, вона не потрібна, потрібна агентура.

Щодо так званої контрабанди. Якщо є підприємство на окупованій території, яке зареєстровано в Україні і платить податки в бюджет України, то ми маємо зробити все, щоб забезпечити його нормальне існування. Якщо завтра у шахтаря заберуть відбійний молоток, то він, щоб прогодувати сім’ю, візьме зброю. Що ми робимо? Товари звідти ми не пускаємо. Вони ідуть через російський кордон і потім заходять до України. Тобто митний збір ми залишаємо країні-агресору. Фактично ми її фінансово підтримуємо своїми діями. Як наслідок — ми домоглися того, що російські товари вільно заходять на окуповану територію. Українських товарів там все менше й менше. Бойовики знайдуть їжу — вони заберуть її або їм надішлють із Росії. А звичайні громадяни? Вони страждають. Більш того, існують випадки, коли люди помирали в чергах.

Я розумію, що така система зручна для силовиків та інших зацікавлений осіб. Є конкретні люди, які можуть забезпечити доставку контрабандний товарів. А ще є перелік підприємств, яким дозволяють вивозити свою продукцію. Ці рішення приймають на найвищому рівні. Корупційна складова тут дуже висока.

Замість пропускного режиму мають працювати спільні маневрені групи. Уявіть, яка кількість людей сидить на цих пунктах пропуску і відволікається від своїх безпосередніх бойових завдань. Окрім того, кількість блокпостів надмірно велика. Виходить, що це не війна і не АТО. АТО має тривати години, добу або три доби, але не два роки. Яке це АТО, коли нічого не робиться, а все зосереджується на перевірках громадян? Працюйте з ДРГ і затримуйте їх. Тому моя думка: цю пропускну систему треба відмінити. Проблем від цього не буде, а навпаки, ми приблизимо до себе людей. Якщо ми вирішили відмовитися від цієї території, то про це треба говорити чітко.