Чому НУ-НС і БЮТ не змогли домовитися?

Проведення переговорів під час політичної кризи — справа не з легких. Тим паче, якщо політична ситуація в Україні змінюється практично щохвилини. Кирило Куликов є одним з тих людей, хто в переговорному процесі зі створення нової коаліції у Верховній Раді представляє блок «Наша Україна — Народна самооборона».

— Кирило Борисовичу, якими є особливості нинішніх переговорів між «Нашою Україною — Народною самообороною» й Блоком Юлії Тимошенко з приводу створення нової коаліції у Верховній Раді?

— Ми вважаємо, що єдино правильною має бути «коаліція трьох», що передбачає формат: Блок Юлії Тимошенко, «Наша Україна — Народна самооборона» і блок Литвина. Слід зауважити, що переговорний процес між трьома згаданими політичними силами є досить складним. Нинішню політичну ситуацію для НУ-НС і БЮТ можна охарактеризувати як «вибори без вибору». Я маю на увазі, що переговори й створення нової коаліції — це єдино правильний вихід з критичної ситуації, що склалася в нашій країні. Тому що проведення позачергових парламентських виборів є фізично неможливим. Люди просто не прийдуть на виборчі дільниці, відповідно, вибори вважатимуться такими, що не відбулися. Потім ЦВК протягом 60 днів повинен буде призначити нові вибори, результати яких можуть бути оскаржені, й така політична ситуація може тривати безкінечно. Отже, країна житиме без парламенту й ухвалення будь-яких важливих рішень для держави. А головне, Україна в період нинішньої світової кризи виявиться без бюджету. А повертаючись до переговорного процесу, хочу сказати, що станом на 6 жовтня статус-кво між НУ-НС і БЮТ до 2 вересня відновлено.

— Ви можете назвати основні точки зіткнення й розбіжності між вашими політичними силами в процесі переговорів?

— У самій фракції НУ-НС є дві різні позиції. І незважаючи на те, що більшість у політраді підтримує одну з них як спільну, наша фракція виставляє другу, яку підтримує «Народний Союз Наша Україна». Позиція «Народної самооборони» й низки інших політичних партій полягає в тому, щоб переговори з БЮТ і БЛ велися не за допомогою ультиматумів, а за допомогою компромісу. З чим категорично не згоден В’ячеслав Кириленко і його більш авторитетна політична сила в нашому блоці. Друга, радикальна, позиція була представлена документом, який підготував Р. Зварич, а перша, помірна, — Б. Тарасюком. Першим ультиматумом, який вони виставляють, є скасування низки спільно ухвалених законів БЮТ і ПР. Тут слід зазначити, що ми також не згодні з багатьма ухваленими, починаючи з 2 вересня, законами, оскільки вони несли в собі певні неконституційні норми. Але цей ультиматум БЮТ багато в чому виконав, скасував низку раніше ухвалених ними законів. Другий ультиматум — це заява стосовно Грузії, яку прем’єр-міністр у прямому ефірі підписала. Отже, був виконаний і другий ультиматум.

— У такому разі незрозумілою залишається позиція Президента, чому він одночасно зволікає й з розпуском парламенту, й зі створенням нової коаліції?

— 2004 року народився хлопчик з великими талантами, який міг стати великим спортсменом, а він почав одночасно пити й курити, й усіх своїх талантів позбувся. Хоча надії подає досі, але якщо так і надалі поводитиметься, стане безперспективним. На жаль, у країні з перехідною економікою парламентська форма правління не може прижитися, бо потрібна сувора виконавча вертикаль. Мають прийматися відповідальні рішення. Як можна дати сьогодні якусь оцінку уряду й прем’єр-міністру, якщо парламент не затвердив програму, запропоновану Юлією Тимошенко. В українській політиці все оцінюється на рівні «подобається — не подобається»; «конкурент — не конкурент». Тоді як весь світ охопила економічна криза, політичні сили нашої країни з’ясовують стосунки. Це дуже небезпечно для нашої економіки. Усі країни розвивають стратегію боротьби з кризою, а в нас навіть немає стратегії розвитку економіки. У момент кризи будь-які політичні розбрати мають відійти на другий план.

— Чимало експертів сьогодні наголошують, що НУ-НС і БЮТ дедалі більше різняться в питаннях внутрішньої й зовнішньої політики країни. Чи так це?

— Щодо зовнішньої політики, наприклад у випадку з Грузією, НУ-НС зайняла радикальнішу, прогрузинську позицію, на відміну від більш помірної й вичікувальної позиції БЮТ. А у світовій практиці відомо, що будь-яка радикальна позиція визначається негативними наслідками для держави. Тому в цій ситуації НУ-НС мав зайняти більш дипломатичну позицію. Що стосується внутрішньої політики, то тут головним критерієм для обох політичних сил має виступати сильна Українська держава. А ті дії, що ведуть до руйнування парламентаризму в нашій країні, свідчать про те, що та чи інша політична сила не зацікавлені в сильній Українській державі й своїми діями ведуть до розколу нашого суспільства. Сьогодні кожний політик в Україні має бути передусім державником, щоб захищати інтереси Української держави.

— Сьогодні явним є розкол усередині самого блоку «Наша Україна — Народна самооборона», як це впливає на переговорний процес з Блоком Юлії Тимошенко?

— Цей розкол, дійсно, явний. Я вважаю, що позиція «Народної самооборони» й низки інших політичних сил у блоці НУ-НС є більш конструктивною. Ми пропонуємо консенсусний варіант ведення переговорів, для цього ми й обрані до Верховної Ради, щоб відстоювати інтереси суспільства й уміти домовлятися між собою. Політики, які обмінюються «плювками» через ЗМІ, викликають у населення лише розчарування й апатію. Тому Президент мусить знайти в собі сили й об’єднати розрізнені партії в нашій фракції.

— Лідер вашої політичної партії Юрій Луценко заявив, що «Народна самооборона» вичерпала себе як протестний проект, і, можливо, найближчим часом буде створена нова політична сила спільно з А. Яценюком і А. Гриценком. Як ви вважаєте, наскільки реальними є такі плани?

— «Народна самооборона» на сьогоднішній день вичерпала себе як протестний проект. Сьогодні протестного електорату вже немає, а є цілковита апатія щодо всіх політичних сил. Тому сучасні політичні партії мають будуватися за економічним принципом. Людям слід запропонувати чіткі кроки розвитку економіки. Тобто, наприклад, у рамках підготовки до Євро-2012 будуть збудовані дороги, готелі, заправки, різні станції, отже, з’являться нові робочі місця. Це дозволить багатьом людям повернутися з-за кордону й працювати в нас у країні поряд зі своєю сім’єю. «Народна самооборона» в майбутньому мусить трансформуватися в нову продержавницьку політичну силу, що об’єднуватиме навколо себе людей, які пов’язують своє майбутнє з державою Україна. Мають бути залучені нові обличчя, мізки, знання, і якщо це будуть А. Яценюк і А. Гриценко, від цього спільна політична сила лише виграє. Адже і А. Яценюк, і А. Гриценко, і Ю. Луценко, сюди можна віднести і В. Кличка, мають величезний потенціал. Але тут постає інше питання: а чи зможуть вони об’єднатися? Кожний з них — лідер і величина. Для цього я пропоную, як у західних країнах, провести праймерис, тоді вертикальна шкала побудови партії чітко визначиться.

— Чи вважаєте ви, що всі політичні зміни в Україні з 2004 року — це шлях до демократії?

— Якщо інсульт — це шлях до видужання, тоді можна вважати, що це шлях до демократії. Усі політичні кризи в Україні лише ослаблюють організм нашої країни. Я не вважаю, що кризові явища — це шлях до демократії. У держави має бути чітка мета, до якої ми всі разом повинні йти. Європейська Україна — це мета, й байдуже, якими шляхами ми її досягнемо. Головне, щоб до Європи прийшла культурна, гідна нація з 50-мільйонним населенням, а на цьому шляху розвиватиметься й демократія.