Чому терористи знову стріляють?

У середу в районі села Троїцьке на Донбасі бойовики порушили перемир’я, обстрілявши протитанковою керованою ракетою опорний пункт ЗСУ. В результаті обстрілу опорного пункту чотирьох військових поранено.

«У них різні поранення, але в цілому стан їхній оцінюється як середнього і легкого рівня тяжкості, — повідомив прес-офіцер Антитерористичної операції (АТО) Анатолій Стельмах. — Ми зафіксували цей обстріл, доповіли. На рівні Генерального штабу завтра визначатимуться, адже відведення техніки проходить під моніторингом ОБСЄ і працівники спеціальної моніторингової місії зафіксували цей обстріл. І тоді вже вони офіційно визнають, чи є це порушенням і припиненням цього відведення, чи ні. Виходячи з цього, наше командування ухвалюватиме рішення».

Щодо безпосередньо самого обстрілу прес-центр АТО уточнює, що терористи цілили в екскаватор, який облаштовував інженерні позиції на українському опорному пункті. До 19:00 це був єдиний факт обстрілу в зоні АТО, на який українські військові, не піддавшись провокації, не відреагували у відповідь вогнем.

Нагадаємо, що цього тижня на Луганщині почалося відведення танків в обох сторін конфлікту. Українська сторона заявила про факт такого відведення.  Затишшя на сході України спостерігається вже більше місяця. Із заяв відповідальних осіб, зокрема і Президента України, це затишшя можна класифікувати як перемир’я. При цьому постійно уточнювалося, що це перемир’я ще украй хистке. Бойовики, у свою чергу, декларували свою прихильність Мінським домовленостям, а епізодичні постріли з боку терористів розглядалися як неістотні провокації. Експерти неодноразово заявляв про те, що терористи, користуючись затишшям, проводять ротацію і передислокацію. Крім того, регулярно надходила інформація про проведення навчань бандформувань на окупованих територіях, а низка експертів повідомляла про те, що бойовики здійснюють відведення техніки тільки із «засвічених» ділянок.

Паралельно з процесом відведення озброєнь, яке після Луганщини мало відбутися потім і на Донеччині, представники терористичних НВФ дозволяли собі спекулятивну риторику. Порушені питання про можливу реінтеграцію окупованих територій до України і перенесення місцевих «виборів» на лютий наступного року змусили коментувати ватажків «ДНР» і «ЛНР» цю ситуацію. Так у вівторок ватажок терористичної організації «ЛНР» Ігор Плотницький заявив про те, що «ніхто нікого «укропам» здавати не буде». А саме Плотницький сказав (тут важлива повна цитата — вона показова): «Повертатися в Україну ніхто з нас не квапитися і не збирається. Українські закони, за якими ми, можливо, проведемо вибори, мають бути погоджені з нами, а значить — враховувати наші інтереси. Перше — це амністія усіх, хто воював. Друге — має бути закон про особливий статус, тобто Україна повинна стати практично федерацією. Третє — Україна повинна ухвалити закон про місцеві вибори приблизно наприкінці лютого. Але, виконуючи ці умови, Україна стає не тією, якою вона є зараз. Я не все можу говорити, але якщо Україна піде на ті умови Мінських угод, яких ми домагалися, то для нас це буде кращим варіантом. Не проливаючи крові, ми заберемо всю нашу територію. Україна кордон не отримає, бо це найостанніший пункт після всього, що вона повинна зробити згідно з угодами. Якщо ж Україна ці умови прийме, то на чолі країни буде не Порошенко, а ті, хто не називатиме Росію агресором».

У свою чергу, представник бойовиків «ДНР» Денис Пушилін повідомив, що «перенесення місцевих виборів у Донбасі стало можливе тільки за умови повного виконання Мінських угод українською стороною. Це рішення (перенесення виборів. — Авт.) було ухвалене нами тільки для надання Києву часу на виконання узятих на себе зобов’язань». Подібні висловлювання тільки підкреслювали перекладення відповідальності за перемир’я бойовиків на українську сторону. Проте, як видно, саме терористи всіляко прагнуть підтримувати в зоні АТО стан напруженості. Очевидно, що бойовики не є самостійним суб’єктом перемовин і повністю підпорядковані Кремлю. Тому заяви ватажків «ЛНР» і «ДНР» так само, як і істотні провокації з їх боку, є посиланнями в заданому Москвою фарватері шантажу. А репліки ватажка проросійських бандитів Плотницького доводять, що в планах Кремля є повна зміна влади в нашій країні і підпорядкування її Москві.

КОМЕНТАРІ

Сергій ГАЛУШКО, екс-заступник керівника АТО, заступник начальника управління Міністерства оборони:

— Плотницький — це людина, яка, згідно з законодавством України, підлягає кримінальному переслідуванню за терористичну діяльність. Тому коментувати висловлювання і бачення терориста щодо майбутнього України немає сенсу. Йому доведеться свідчити перед органами. Неприпустимо, аби хтось, хто перебуває в такому ж статусі, як і Плотницький, давав оцінки майбутнього нашої держави. Щодо факту обстрілу наших сил у середу, то хочеться вірити, що сторони збираються слідувати Мінським угодам. Враховуючи те, що на окупованій території діють незаконні збройні формування, а не повноцінна регулярна армія, то можна припустити, що не всі підрозділи бойовиків досить керовані. Цілком можливо, що якась група бойовиків просто перебуваючи в стані сп’яніння почала застосовувати зброю на власний розсуд, не розуміючи, до чого це може призвести. Це оптимістична версія подій. Якщо ж бути суворішим в оцінках, то ті, хто підписував угоди з протилежного боку, несуть відповідальність за дії своїх підлеглих і їхній обов’язок — контролювати своїх підлеглих. Можливо, керівництво бойовиків не справляється зі своїми підрозділами. Можливо також, що це була цілеспрямована провокація, для примушування нашої сторони до відкриття вогню у відповідь. Після цього вони почали б звинувачувати Україну в тому, що це ми не виконуємо Мінські угоди.

Дмитро ТИМЧУК, народний депутат України, координатор групи «Інформаційний опір»:

— Раніше ми спостерігали випадки безладної стрілянини, переважно з використанням стрілецької зброї. Тут же було чітке завдання знищити опорний пункт сил АТО, для чого був здійснений обстріл із ПТУРів. Сьогодні не можна сказати, що вирішили в Генштабі, адже військове керівництво України ініціювало термінові збори спільного з росіянами контактного центру. Швидше за все, українські представники хочуть почути позицію РФ щодо цього питання, адже, якщо ми домовилися про перемир’я і відводимо озброєння, а відбувається обстріл, це свідчить про зрив домовленостей. З іншого боку, коли ми говоримо про створення 30-кілометрої буферної зони, то ми говоримо про передумови перемир’я — це ще  не мир. Адже повернути танки на позиції за 15 км — це питання кількох годин. Але вперше за півтора року ми бачимо, що бойовики стають у глуху оборону — починають споруджувати оборонні укріплення майже по всій лінії протистояння. Раніше вони прагнули наступати або готувалися до наступу. Це означає, що вони не готуються до наступу, що вселяє оптимізм.

Але я не думаю, що цей обстріл був провокацією. Практично одразу після засідання Нормандської четвірки ми стали спостерігати жорстку установку для бойовиків — їх лякають розстрілами на місці в разі порушення перемир’я і стрільби. Та варто розуміти, що одна справа — віддати наказ підрозділам російських збройних сил, де є військова дисципліна, а інша — намагатися керувати натовпом п’яних місцевих маргіналів, які вдають із себе військові підрозділи, але, по суті, є бандою. Крім того, варто розуміти, як бойовики реагують на розвиток ситуації на Донбасі. Як і у нас торік, коли лунали крики «Зрада!» після кожного наказу в зоні АТО, у них половина бойовиків вважає, що їх «зливають», а інші вважають, що це хитрі маневри Путіна і він усе одно всіх «переграє». Не виключено, що представники першої когорти і зробили обстріл українського опорного пункту. Але в цілому по лінії «ЛНР-ДНР» йде установка про припинення вогню.

Якщо дивитися на охолодження ситуації на Донбасі в глобальному геополітичному плані, то тут прямий взаємозв’язок із ситуацією в Сирії. Але Путін почав розігрувати більш глобальну карту, і я не думаю, що він задумав участь у війні в Сирії, аби розв’язати всі питання щодо України. Щоправда, для нього це украй зручний вихід зі становища, що склалося на Донбасі, і наша виконавча влада вже почала бачити, які загрози з цього виходять, і намагається їх мінімізувати. Путін зайшов у безвихідь, адже військовими методами продовжувати операцію на Донбасі немає сенсу і необхідності. Виходити з Донбасу теж безглуздо, адже йому треба мати анклав, який утримує Україну від зближення з ЄС і НАТО. А Мінськ-2 якраз допомагає йому вийти з цього становища — російські війська вийдуть із Донбасу після того, як там будуть проведені вибори, що легітимізують зручних Кремлю керівників, і під виглядом «народної міліції» легалізуються бандформування. Ми доки не прогнулися під цей алгоритм Мінська-2 і, я сподіваюся, не прогнемося, хоча нас до цього схиляють.