Чому українці так мало знають про НАТО?
Відповідь на це запитання намагалися знайти в Донецькому пресі-клубі реформ, який провів спеціальне засідання, присвячене розвінчанню основних стереотипів у сприйнятті громадянами нашої країни діяльності Північноатлантичного альянсу. На думку учасників засідання, ця тема особливо актуальна для Донеччини, де сьогодні існує багато хибних уявлень про НАТО, яке в шахтарському регіоні завжди було, мабуть, найяскравішим втіленням «образу ворога».
Основний стереотип сприйняття НАТО в Донбасі простий: Альянс, на думку донеччан, є «агресивним військовим блоком», який не дасть Україні нічого хорошого, а тільки втягне її в нові масштабні війни. Друга думка — збройні сили нашої країни не готові до участі в такому могутньому блоці, а значить НАТО цікавлять зовсім не наші військово-технічні досягнення, а українські солдати, яких Альянс нібито буде використовуватися виключно як «гарматне м’ясо». Нарешті, третє уявлення про Альянс зводиться до того, що після вступу України до НАТО блок встановить у окремих регіонах (передусім, східних) свої бази, що ще більше загострить відносини з Росією.
Розвінчувати ці стереотипи в Україні загалом і в Донбасі зокрема сьогодні не береться лише лінивий. Наприклад, в шахтарському регіоні регулярно проводяться всілякі круглі столи, семінари та конференції, що роз’яснюють специфіку НАТО, в області вже кілька років працює Науковий інформаційний центр міжнародної безпеки й євроатлантичного співробітництва при Донецькому національному університеті, який проводить і публікує дослідження діяльності Альянсу, нарешті, Міністерство закордонних справ України розробило проект спеціальної інформаційної кампанії, спрямованої на розкриття «всієї правди» про НАТО жителям нашої країни. Однак особливого результату ці акції не досягли: Донеччина, як і раніше, сприймає цей блок переважно негативно, хоча при цьому не може аргументовано сперечатися про НАТО — як показує практика, донеччани знають про нього дуже мало.
Скажімо, в регіоні досі є новиною те, що 70% заходів у рамках співробітництва України з НАТО є цивільними, а не військовими. Більш того, за словами спеціального кореспондента Харківського регіонального медіа-центру в складі «Народної армії» Ярослава Чепурного, у військовому плані Україна також не повинна боятися негативних наслідків: «Якби в НАТО вступали лише збройні сили, Україна вже давно була б у Альянсі, тому що НАТО з великим схваленням ставиться до роботи наших збройних сил, блок ними повністю задоволений», — зазначає він, наголошуючи, що при вступі до НАТО Україна не потребуватиме надто серйозного переозброєння своєї армії, чого так бояться в Донбасі, вважаючи, що на ці цілі піде дуже багато додаткових коштів. «Країни колишнього соцтабору, які вже вступили до НАТО, на 40—60% працюють з озброєнням радянського зразка. Великого переозброєння там не знадобилося. Ми повинні це розуміти», — зазначив В. Чепурний. Зрештою, Донеччині дуже важливо пояснити те, що ідея вступу України до НАТО виникла зовсім не після 2005 року, коли до влади в країні прийшов Президент Віктор Ющенко, а набагато раніше, і перші документи щодо майбутнього членства підписувалися ще його попередниками. Аналогічно робота над підготовкою України до членства в Альянсі не припинялася й за часів зміни голів урядів у країні: й Віктор Янукович, і Юлія Тимошенко, і Юрій Єхануров на посаді прем’єр-міністра однаково зберігали наступність поглядів у питанні атлантичної інтеграції України. Однак донеччанам про все це говорять дуже мало й дуже рідко.
У результаті всі доводи про позитивні боки атлантичної інтеграції на Донеччині розбиваються об стіну нерозуміння. Виправити цю ситуацію МЗС України сподівається за рахунок Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008—2011 рр., яку було затверджено Кабміном у травні поточного року. Цей програмний документ передбачає п’ять напрямків роботи: впровадження моніторингу громадської думки та проведення його всебічного аналізу, створення авторитетної експертної спільноти, нівелювання стереотипів громадської думки щодо НАТО та впровадження дієвого механізму інформування населення про атлантичну інтеграцію нашої країни. І для Донеччини всі ці плани є як ніколи актуальними, тільки от до реалізації їх у шахтарському регіоні потрібно підходити дуже уважно та ретельно.
Передусім «інформаторам» про НАТО в Донбасі потрібна системність. Мабуть, головна проблема всіх інформаційних кампаній про НАТО на Донеччині полягає в тому, що їх ніколи не проводять централізовано: всі центри, конференції та семінари працюють переважно для вузького кола громадян — для студентів, журналістів чи громадських діячів, тобто для всіх, хто і так непогано обізнаний про цей блок і вже має усталений погляд щодо нього. А от широкої й масової кампанії в регіоні як не було, так і немає. А тим часом стереотип «агресивної штаб-квартири» в свідомості представників області закарбувався настільки міцно, що його не вигнати уривчастими відомостями. Більш того, всі ці уривчасті відомості геть перекриваються антинатовськими мітингами, які в регіоні проводяться регулярно й створюють серйозну, хай навіть не якісну, а кількісну, противагу всім цивілізованим лекціям і тренінгам.
Крім того, організаторам інформаційної кампанії про НАТО треба ще й розуміти, що вона потребуватиме чимало часу, хоча його Україні вже точно вистачає. «Пропаганда, яка робила з НАТО образ ворога, не може бути різко — нехай навіть за кілька років — вирвана з коренем зі свідомості людей, — зазначає аташе відділу координації співробітництва з НАТО Департаменту НАТО МЗС України Андрій Базів. — Те, що робить зараз українська держава, є правильним. Але нам потрібен час, щоб вся ця робота принесла свої плоди».
