Чи говоритимуть про це в Давосі?

Вівторок у швейцарському Давосі стартував щорічний, цього разу ювілейний 50-й, Всесвітній економічний форум (триватиме з 21 по 24 січня). Головними питаннями форуму — проблеми виконання Паризьких домовленостей з клімату та досягнення цілей сталого розвитку. Повідомляється, що всього на форум приїде більш ніж 2800 учасників із 117 країн. За підрахунками Bloomberg, захід відвідає 119 мільярдерів із 36 держав, сукупний статок яких становить приблизно $500 млрд.

VIP-гостем цього разу став президент США Дональд Трамп, щодо якого в той же день, 21 січня в сенаті США почалися слухання щодо імпічменту. На форум також приїхали канцлер Німеччини Ангела Меркель, керуючий директор МВФ Крісталіна Георгієва, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та інші. Не буде — прем’єрміністра Великобританії Бориса Джонсона, президента Франції Еммануеля Макрона, прем’єрміністра Канади Джастіна Трюдо.

Трамп, виступаючи на форумі, в своєму стилі заявив, що «ми настільки успішні, що США більше не повинні імпортувати енергію від ворожих держав» (eurointegration.com.ua). «Із достатніми обсягами американського природного газу, який сьогодні доступний, наші європейські союзники також більше не будуть вразливими перед недружніми постачальниками енергії», — сказав американський президент, не уточнивши хто ці «недружні постачальники».

Якщо припускати, що це Росія, яка є ключовим постачальником енергоносіїв до Європи, то тут дуже влучним є пост російського історика Тараса Орльонка в Facebook: «Щодо «змін у конституції» etc. Все це димова завіса, ситуація набагато гірша. Зараз почнуть качати нафту і газ з Сирії. Путін за угодою з російським вихованцем Халіфом Хафтаром прикрив доступ до нафти в Лівії, що кардинально змінює обстановку в Середземному морі — колись там у британців був Середземноморський флот, зараз його немає. Джонсон наїжджає на Путіна, але він брекзітер — він не може діяти солідарно з будь-ким. З Трампом усе зрозуміло. Вони будуть прагнути закріпити успіх і будуть рватися далі. Ні російським царям, ні Сталіну нічого подібного не вдавалося. Ну і, зрозуміло, вони будуть дестабілізувати Захід усіма можливими засобами — на це в них працює величезна кількість людей».

Цікаво, чи обговорюватимуть ці питання в Давосі, адже агресивна політика Росії поки залишається безкарною — Москва, здається, вже пристосувалася до міжнародних економічних і персональних санкцій (наприклад, такі російські бізнесмени як Олег Дерипаска і Віктор Вексельберг, які знаходяться під американськими санкціями, відвідають цьогорічний форум у Швейцарії)? Більш того, Москві дозволили повернутися в ПАРЄ і з нею змушені рахуватися і домовлятися з приводу врегулювання ситуації в Сирії чи Лівії. Не кажучи про те, що частина українських територій досі залишаються окупованими Росією. 

Хто представлятиме Україну в Давосі? Як виявилося, «десант» від нашої країни буде достатньо великим. Сайт Президента України повідомляє, що 22 січня Володимир Зеленський здійснить робочий візит до Швейцарської Конфедерації для участі у ВЕФ. Передбачається, що глава держави виступить на форумі, також у нього заплановано низку зустрічей з лідерами іноземних держав, представниками бізнесу та міжнародних фінансових організацій. «У рамках WEF відбудуться зустрічі між президентами Швейцарії та України, а також між міністрами оборони двох країн», — йдеться в мікроблозі Twitter Посольство Швейцарії в Україні.

21 СІЧНЯ 2020 р. / ФОТО РЕЙТЕР

Окрім президента, в Давос летять прем’єр-міністр Олексій Гончарук, міністр закордонних справ Вадим Пристайко, а також біля 20 народних депутатів України, здебільше з фракції «Слуга народу» та «Голос». «Я, як голова Верховної Ради, їх не відправляв. Ми намагаємося відправляти у відрядження дуже обережно. Це виключно НАТО, ПАРЄ. Всі відрядження у 99% відбуваються не за рахунок державного бюджету України. Тому поїздка в Давос не коштуватиме українським громадянам жодної гривні», — запевнив спікер Верховної Ради Дмитро Разумков на одному з ток-шоу.

Але і це не все. Український олігарх Віктор Пінчук давно вже «привчив» український «бомонд» та іноземних гостей до своїх заходів як в Україні, так і за кордоном. Зокрема щорічний Український сніданок в Давосі цього разу пройде 23 січня. «Фарід Закарія, ведучий програми Fareed Zakaria GPS, CNN, виступить модератором дискусії за участі Девіда Рубенштейна, співзасновника та спів-виконавчого голови правління Carlyle Group, Роберта Шиллера, професора економіки Єльського університету, Біла Форда, виконавчого директора General Atlantic, Джареда Коена, головного виконавчого директора Jigsaw, а також Олега Сенцова. У якості почесного спікера очікується прем’єрміністр України Олексій Гончарук. Подію відвідають провідні політики, бізнесмени, представники громадянського суспільства, ЗМІ з України та всього світу», — йдеться на сайті Фонду Віктора Пінчука.

Крім цього, «20 січня відбулося відкриття Українського дому в Давосі (організатор той же. — Ред.), — повідомляє нам його медіа-партнер epravda.com.ua. — Серед ключових подій тижня слід відзначити проведення закритого засідання Національної інвестиційної ради на чолі з Президентом України Володимиром Зеленським, а також подіумні дискусії з Олегом Сенцовим, головою правління НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим; редакторкою Harvard Business Review Емі Бернштейн та іншими відомими спікерами».

Як бачимо, в Україні можуть змінюватися президенти, прем’єри і багато інших облич у владі, зокрема через реальні і електоральні Майдани, проте незмінним залишається одне — бажання більшості з них сходити на заходи сім’ї Кучми-Пінчука. Вплив останньої, не дивлячись на численні пертурбації в країні, також залишається незмінним. В той час як майже всі експерти в один голос повторюють про великий вплив олігарха Коломойського на чинного Президента Зеленського, мало хто вказує на не менше представництво «своїх» людей в новій владі організаторів Українського сніданку в Давосі та Ялтинського форму у Києві.

«Справа в тому, що у нас держава фактично приватизована олігархами, — коментував раніше конфліктолог, професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Григорій Перепелиця («День», №28—29 за 16 лютого 2018 р.). — Відповідно і зовнішню політику в Україні більшою мірою обслуговує олігархат, відповідно на перше місце ставляться не національні, а особисті інтереси. Що ж стосується конкретно Пінчука, то він просто конвертує фінансування подібних заходів на міжнародних майданчиках у власний піар, переплавляючи цей актив у свої бізнес-інтереси. Не треба думати, що Пінчук великий патріот, тим більше ми ж пам’ятаємо його так звані «болісні компроміси», зокрема позицію по Криму і Донбасу. Тут якраз багато прикладів, зокрема я нагадаю, що при Кучмі ми фактично здали Керченську протоку, погодившись на угоду про спільне користування з Росією. Натомість отримали преференції для труб Пінчука в РФ. У нього багато різних іміджевих проектів, які він начебто робить заради безпеки України, але насправді це все потім конвертується у його власні інтереси».

Проблема ще і у тому, що українська держава, всі президенти, так і не спромоглися за багато років створити альтернативний майданчик, що дозволило б не звертаючись до послуг олігарха, відстоювати національні інтереси. До речі, відповідний майданчик пропонувала створити голова парламентського комітету у закордонних справах в минулому скликанні Ганна Гопко, але ця ініціатива попередньою владою була проігнорована... Також не потрібно забувати і про «справу Ґонґадзе-Подольського», в якій майже 20 років немає крапки, хоча новий президент Зеленський пообіцяв зробити все можливе для цього. По суті, учасники заходів Кучми-Пінчука, особливо з українського боку, допомагають відбілювати репутацію цієї родини, або погоджуються з тими «болісними компромісами», які запропонував Пінчук. Не кажучи вже про те, що цинічно виглядає участь в заходах, які начебто покликані допомогли Україні, а насправді організовуються людьми, які самі ж і створили проблему — кланово-олігархічну систему із всіма відповідними наслідками. 

Отже, поки Росія продовжує конструювати самодержавство і наступати на зовнішніх фронтах, Україна, як і раніше, демонструє міжусобицю і містечковість. Чинна влада поки також демонструє нездатність справитися з внутрішніми проблемами, не кажучи про наступальну політику на міжнародній арені.