Чи піддасться Київ на можливі спокуси Кремля?

Активізація русофільських рухів всередині Партії регіонів та наближення саміту у Вільнюсі змушує партію влади переформатувати свої ряди. Як повідомляє прес-служба ПР, днями на засіданні політради регіоналів була проведена низка кадрових перестановок. Зокрема, Андрія Клюєва та Бориса Колеснікова обрали заступниками голови Партії регіонів. Також у політраду партії обрали дев’ятьох нових членів, більшість із яких, як пишуть ЗМІ, наближені особисто до родини чинного Президента Віктора Януковича. Декількома днями раніше депутат-регіонал Володимир Макеєнко зареєстрував у Верховній Раді законопроект щодо зменшення кількості парламентарів, необхідних для створення власної депутатської фракції (групи). Експерти переконують, що таким чином партія влади створює всі умови для того, щоб зняти напруження навколо вірогідного підписання Угоди про асоціацію всередині політсили і зробити нинішню каденцію парламенту більш «ручною» в плані голосування за потрібні законодавчі ініціативи, висунуті «згори». Про дамоклів меч у владному арсеналі, зміну російського «батога» на «пряник» та гру регіоналів на чужому полі «День» спілкувався з політологом Михайлом БАСАРАБОМ.

— Пане Михайле, днями на засіданні політради Партії регіонів було проведено значні кадрові ротації. Про що, на вашу думку, можуть свідчить такі зміни?

— Попри невтішні прогнози для Партії регіонів, стаємо свідками зворотних тенденцій. Ще не так давно поширеною була думка, що золотий вік Партії регіонів закінчується. Прихильники цієї тези говорили, що Янукович виріс із масштабів однієї партії й хоче почувати себе государем усієї держави. Як бачимо, все відбувається зовсім навпаки. Це означає, що нині він переживає катастрофічну невпевненість і боїться залишитися на самоті. Президент не став експериментувати, з нього достатньо тих авантюр, які він уже встиг зробити за останні роки. Йому потрібна опора у вигляді перевіреної партії. Навколо неї Віктор Янукович групує своїх найбільш довірених осіб, щоб готуватися до вирішальної битви у 2015 році.

— Також цього тижня регіонали зареєстрували законопроект, за яким пропонується зменшити до 15 осіб поріг, необхідний для формування депутатської групи. З вашої точки зору, що спонукало ПР піти на такий крок, адже всього рік тому самі регіонали ініціювали зміни до регламенту і збільшили мінімальний поріг для формування депутатських фракцій?

— Рік тому Партії регіонів необхідно було зібрати якнайбільшу фракцію. Незалежним мажоритарникам тоді створювали максимально незручні умови для самостійної діяльності. Це було додатковим стимулом для їхнього вступу у фракцію ПР. Через це було підвищено мінімальний кількісний поріг для формування парламентських фракцій.

Утім, сьогодні для Партії регіонів кон’юнктура у сесійному залі дещо змінилася. Пройшов майже рік, ситуація з кількісним складом їхньої фракції стабілізувалася. Стало зрозуміло, якою буде політична позиція нинішніх позафракційних депутатів. Ті з них, хто мав долучитися до парламентської більшості, зробили це. Сьогодні на порядку денному в Партії регіонів стоїть не максимальне розширення своєї фракції, а інше завдання — «розхитати» опозиційні сили, створивши максимально сприятливі умови для «нестійких елементів». Маю на увазі тих депутатів, які з ідеологічних міркувань бажають покинути опозиційні фракції, але з тих чи інших причин не можуть собі дозволити долучитися до Партії регіонів. Саме для таких необхідно створити сприятливіші умови. Зрадивши опозицію, у них не буде потреби ставати частиною ПР. А щоб не залишатися у невагомості, вони отримають можливість увійти до нової фракції з нейтральною й привабливою назвою. Це має стати додатковою спокусою для ідеологічно нестійких представників опозиції. Окрім того, задум регіоналів створює передумови для множення псевдоопозиційних фракцій-симулякрів, які, наприклад, зможуть очолити популіст Олег Ляшко або мажоритарник із Волині Ігор Єремеєв.

«У РЕГІОНАЛІВ УЖЕ Є КОНКРЕТНІ РОЗРАХУНКИ ЩОДО ПОТЕНЦІЙНИХ ПЕРЕБІЖЧИКІВ»

— Наскільки реальним є прийняття цього законопроекту? Адже лідери трьох опозиційних сил уже заявили, що їхні фракції не голосуватимуть за документ, бо вважають його спрямованим на задоволення винятково владних інтересів. Комуністи також переконують, що не мають наміру підтримувати ініціативу Макеєнка...

— Я думаю, що розрахунок, у першу чергу, робиться на тих опозиційних депутатів, які вже морально визріли до входження в одну з нових фракцій. Щодо комуністів, то вони, як бачимо, демонструють значно кращу дисциплінованість, ніж «Батьківщина» або «УДАР», тож проблема перебіжчиків їх стосуватиметься меншою мірою. Гадаю, що «регіонали» знайдуть необхідні аргументи і привабливі мотивації для керівництва Компартії. Тож у вирішальний момент КПУ, ймовірно, голосуватиме за цей законопроект.

Додам, що ця ідея в Партії регіонів з’явилася неспроста. Пропоновані зміни до регламенту — не чергове залякування чи блеф із боку регіоналів. Зараз це один із пріоритетних для них напрямів. Макеєнко не той політик, який міг самостійно зважитися на цей крок. На це була відповідна команда з партійної верхівки. Регіонали будуть активно «гострити» цей дамоклів меч, адже ухвалення змін до регламенту дозволить їм послабити опозиційні фракції у відносно демократичний спосіб. Ба більше, за таке нововведення їх не будуть «журити» в Європі, бо формально демократичні принципи будуть дотримані. У регіоналів завжди буде залізний аргумент, що вони піклуються про забезпечення прав навіть найменшої групи депутатів. На цьому ж бо тримається європейська парадигма консоціативної демократії, коли враховується думка найменших учасників політичного процесу. Це залізний аргумент у їхній грі.

Розуміючи, які підводні камені містять пропоновані зміни, критикувати їх у відкритій дискусії буде дуже складно. Аргумент опозиціонерів про те, що нижчий ценз для створення нових фракцій множитиме феномен «тушок» — розпис у власному безсиллі й слабкий аргумент в полеміці з провладною більшістю. Ті битимуть опозицію на її ж демократичному полі, стверджуючи, що захищають права найменших політичних суб’єктів.

— Які депутатські групи можуть сформуватися у тому разі, якщо закон таки приймуть? Тому що вже зараз, приміром, припускають, що може бути створена окрема фракція проросійськи налаштованих регіоналів...

— Чесно кажучи, я з глибоким скепсисом оцінюю ймовірність створення проросійської фракції. Ще більше сумніваюся в тому, що така фракція жорстко опонуватиме Партії регіонів. За нинішньої централізації державного управлінського апарату я не вірю, що з лона провладної більшості виокремиться дієва депутатська проросійська група, яка самим лише фактом свого створення одразу поставить себе в конфлікт із Президентом Януковичем і його партією. Фракція ПР — в основній своїй масі складається з кон’юнктурників, що до автоматизму відпрацювали схему виконання загальних настанов і навряд чи зважаться йти проти загальної течії.

Що ж до інших гіпотетичних депутатських фракцій, то в регіоналів, напевно, вже є конкретні розрахунки щодо потенційних перебіжчиків. Останні за своєю природою зазвичай нагадуватимуть парламентське болото. Приклади цього ми вже спостерігали в минулих каденціях парламенту, коли створювалися різноманітні депутатські фракції, в які входили люди з діаметрально протилежними поглядами, інтересами, які дуже часто голосували по-різному, оскільки лише номінально вважалися парламентським об’єднанням однодумців. Зазвичай такі депутатські фракції формувалися з тактичних кон’юнктурних міркувань. Приміром, для того, щоб спростити для себе процедурні моменти, бо ж фракційні депутати мають низку додаткових можливостей та преференцій. Тому можна передбачити, що якщо такі групи і будуть створюватися, то, в основному, на декларативній основі і з відверто популістськими гаслами та ініціативами.

«ПОЗБАВЛЕННЯ МАРКОВА МАНДАТА — ПОМСТА РОСІЯНАМ ЗА ТОРГОВЕЛЬНУ АГРЕСІЮ ТА ІНШІ НЕДРУЖНІ КРОКИ»

— В контексті питання проросійських креатур — нещодавно ВАСУ позбавив депутата-регіонала Маркова його мандата. Опозиція підтримала Ігоря Маркова, назвавши рішення суду щодо нього відверто політичним, а Юлія Тимошенко у своєму листі навіть назвала його «новим молодим, енергійним, харизматичним, ідеологічним лідером проросійськи налаштованих громадян». Якими, на вашу думку, мотивами керувалися в опозиції, роблячи відповідні заяви і чи розуміють там, що ігри на підтримку відвертого русофіла Маркова можуть зіграти з опозицією злий жарт?

— По-перше, з ідеологічної точки зору такий крок є недалекоглядним, зокрема з боку Юлії Тимошенко. Не виключено, що це була дуже тонка іронія, яка, проте, аж ніяк не розрахована на пересічного виборця. Переконаний, що багато людей не оцінять такий жарт із боку Юлії Володимирівни. Що ж стосується реакції опозиції в цілому, то опозиціонери, як на мене, хотіли загострити увагу громадськості на неприпустимості позбавлення мандатів народних депутатів України рішенням суду (ми зараз не обговорюємо питання, у який спосіб обиралися ці депутати), адже ми розуміємо, що така практика в подальшому може бути застосована вже не до Маркова, а до будь-якого опозиційного депутата. Водночас Марков — один із найвідоміших лідерів проросійського громадського руху в Україні. Це людина, яку пов’язують із Віктором Медведчуком і яка ніколи не приховувала своїх радикальних проросійських поглядів.

Дії щодо Маркова були, швидше за все, превентивним заходом. Регіонали просто випередили вірогідну активізацію деструктивної позиції Маркова і позбавили його мандата раніше, ніж він встиг розгорнути масштабну публічну кампанію проти підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Крім того, в такий спосіб Янукович помстився росіянам за торговельну агресію та інші недружні кроки по відношенню до себе. Це мені дуже нагадує ситуацію, коли дві ворогуючі між собою країни починають видворяти чужоземних дипломатів. Ситуація з Марковим чимось схожа на це.

— Утім, незважаючи на потуги Росії, вплинути на зовнішньополітичний курс нашої держави не вдалося — Кабінет Міністрів схвалив текст Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такий крок з боку влади вкотре демонструє серйозність її намірів уже наприкінці листопада підписати Угоду з ЄС. З іншого боку, в ЗМІ з’явилася інформація, що РФ не полишає своїх спроб зірвати українську євроінтеграцію і навіть планує призначити Суркова відповідальним за «український напрямок». Зважаючи на це, яких протидій щодо підписання Угоди про асоціацію варто очікувати найближчим часом і чи будуть вони взагалі?

— Зовсім скоро офіційний Кремль змінить свій «батіг» на «пряник». Можливо, це цілком усвідомлена і заздалегідь прорахована лінія. Або зрозумівши, що таки перегнув палку із залякуванням України, Путін перейде до абсолютно іншої тактики небачених обіцянок. Я не виключаю, що буквально найближчим часом ми можемо почути безпрецедентні публічні заяви про фантастично дешевий газ чи якісь інші «казкові» блага для України. Імовірно, матимуть місце не лише публічні обіцянки, а й якісь залаштункові переговори про особисті спокуси для Віктора Януковича. Тож гадаю, що в перспективі, щонайбільше протягом кількох найближчих тижнів, розпочнеться надзвичайно потужна мотиваційна кампанія для України та її керівництва. Однак Віктор Янукович, напевно, добре розуміє, що всі мотивації згодом умить можуть перетворитися на ще більший «батіг» у руках Кремля.