Чи піде «паперова» армія в минуле?

В четвер Верховна Рада призначила чотирьох нових міністрів в уряді Дениса Шмигаля. Зосередимося на оборонці. Новим міністром оборони став Олексій Резніков (273 голоси «за»), який із березня 2020 р. займав посаду віцепрем’єр-міністра — міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Напередодні парламент звільнив керівника Міноборони Андрія Тарана.

Присутній в Раді Президент України Володимир Зеленський подякував Тарану за роботу на посаді. «Він зробив чимало для нашої армії. В умовах війни всі наші військові віддають себе армії, захисту нашого суверенітету, територіальної цілісності нашої Батьківщини... Саме тому є поняття ротації. Це стосується не тільки бійців на передовій», — сказав глава держави.

Представляючи Резнікова, Зеленський зазначив: «Сьогодні для міністра оборони найважливіше бути в «залі слави» українських бійців — тобто користуватись саме серед них беззаперечною повагою й високим авторитетом. Зміцнювати обороноздатність нашої армії, нашого війська. Що важливо — забезпечувати гідні умови для наших захисників і захисниць України».

Що відомо про нового міністра оборони? У 2008-2014 роки Резніков був депутатом Київської міськради VI скликання. Із червня 2014 року — депутат Київради VII скликання. Також обирався заступником міського голови — секретарем Київради. Із квітня 2016 року до вересня 2018 року обіймав посаду заступника голови КМДА. У вересні 2019 року став представником України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи. Із травня 2020 року — перший заступник голови української делегації в ТКГ.

У своє зверненні до парламентарів Резніков подав важливі і правильні сигнали. Він, зауважив, що  Міністерство оборони, цивільне відомство, має формувати політику та бачення армії й створювати умови, щоб Збройні Сили України могли ефективно давати відсіч ворогу.

«Війна з Росією триває вже восьмий рік. Гібридний характер конфлікту, воєнний потенціал держави-окупанта, а також безпекова ситуація у світі вимагають, щоб відповідь України на ці виклики була комплексною й адаптивною. Ціна ескалації має бути неприйнятною для агресора, а вартість тимчасової окупації наших територій — постійно для нього зростати», — наголосив Олексій Резніков (president.gov.ua).

Він також окреслив основні напрямки своєї роботи на новій посаді. Зокрема, забезпечення синергії в діяльності Міністерства оборони, Генерального штабу та профільного комітету Верховної Ради України (дуже важливий пункт). Також Міноборони має тісно співпрацювати з Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості. «Спільно ми маємо поступово змінити структуру оборонного бюджету, щоб це був бюджет сучасної боєздатної армії», — переконаний він.

Крім того, Олексій Резніков наголосив на пріоритетності розширення стратегічної співпраці з НАТО та США. Є значний потенціал для поглиблення взаємодії з Великою Британією, Канадою, Польщею, Туреччиною, країнами Балтії. «У межах стратегічних стосунків зі США треба наповнювати змістом домовленості, закріплені під час візиту Президента України до Вашингтона», — зауважив Олексій Резніков.

Ще одним пріоритетом він назвав зміну підходу до кадрової політики в армії та перетворення ЗСУ на потужного роботодавця, який змагається за найкращі кадри та дбає про людей від початку вибору професії й до адаптації після служби.

Наступний напрямок, за словами Олексія Резнікова, — підвищення якості управління. «Першим моїм кроком буде повний аудит Міністерства, аналіз внутрішніх процесів і документообігу. Українська «паперова» армія має залишитися в минулому», — наголосив він.

Як зазначив Олексій Резніков, особливу увагу буде приділено організації оборонних закупівель, а також завершенню розмежування повноважень між Міністерством оборони та ЗСУ.

«Сильна армія — це один з найпотужніших дипломатичних аргументів у мирному процесі. Хочемо миру? Хочемо повернути Крим, окуповані території Донеччини та Луганщини? Треба підвищувати обороноздатність та стійкість країни», — наголосив він.

«Результати діяльності Міністерства впливають на весь сектор і позначаються на стійкості країни в цілому. Тому я сприймаю представлення на цю посаду як велику честь і водночас розумію всю вагу відповідальності», — резюмував Олексій Резніков.

Його місце на попередній посаді зайняла народна депутатка Ірина Верещук (260 голосів «за»). Обрана на позачергових парламентських виборах у липні 2019 року за списком партії «Слуга народу». Голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Балотувалася у мери Києва на місцевих виборах 2020 року.

Ще одне важливе призначення. Верховна Рада звільнила Олега Уруського з посади віцепрем’єр-міністра — міністра з питань стратегічних галузей промисловості і призначила на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна, який з листопада 2020 року очолював Державну митну службу (ДМСУ).

Що ж, рокіровки в уряді проведені. А тепер головне питання — як це вплине на якість роботи у відповідних сферах?

«СЕРЕД ГОЛОВНИХ ПРОБЛЕМ АРМІЇ З ЯКИМ ЗІШТОВХНЕТЬСЯ НОВИЙ МІНІСТР — ЦЕ ВІДТІК КОНТРАКТНИКІВ»

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

— Філософія партії «Слуга народу» видається не дуже зрозумілою, тому що відбувається призначення людей, які в секторі оборони є новачками. Звісно можна згадати приклади, коли людина призначалась з іншої сфери і їй вдавалось досить результативно діяти. Наприклад, той саме Сергій Бондарчук був призначений на «Укрспецекспорт» з бізнесу, але вийшло, що саме за його часів було укладено рекордну цифру зовнішніх угод. Тому критикувати такий підхід призначення досить важко, але те, що існують ризики, це факт. Коли приходить нова людина, їй потрібен час щоб розібратись. Особливо, коли людина приходить з іншої сфери.

Що ми очікуємо від нового міністра? Перш за все, більш зрозумілу і проукраїнську філософію переозброєння війська. Це є ключовий елемент. Ми знаємо з коментарів керівництва президентської партії що головні питання, які були до звільненого Андрія Тарана, пов’язані саме з державним оборонним замовленням. При цьому варто нагадати, що саме Андрій Таран був апологетом укладання договорів з Туреччиною щодо комплексів «Байрактар». В решті решт це дало позитивний результат. Я особисто критикував та мав багато дискусій щодо корветів «Ada», але якщо виробництво цих корветів буде локалізовано в Україні і певна кількість підприємств кораблебудування буде брати участь у їх оснащенні (в тому числі при залученні української ракети «Нептун»), то напевно через кілька років ми зможемо переоцінити цей проект. Принаймні його реалізація враховує перспективу при якій найближчим часом великомасштабної війни не відбудеться. З іншого боку, будь-яке нарощування корабельного складу Військово-морських сил України є, на мій погляд, безперспективним, адже для цього треба багато років і зусиль щоб досягти паритет з Чорноморським Флотом Російської Федерації. Нам необхідно шукати інші асиметричні засоби поведінки на морі, в тому числі різноманітні можливості «москітного флоту», який ми вже почали створювати.

Стосовно загального великого імпорту, що закидали нинішньому керівництву міністерства оборони, то тут є і протилежний аргумент. Насправді купувалося те, чого сьогодні у нас немає. З іншого боку, були вітчизняні проекти, які ймовірно були затягнуті штучно. Казати про суперечливість політики нинішнього керівництва міністерства оброни можливо, але критикувати я б не став. Адже міністерство оборони піклується про те, щоб армія могла воювати сьогодні і зараз. Яку філософію переозброєння обере новий очільник оборонного міністерства сказати поки що важко. Мені, наприклад, дуже цікаво які у нього будуть погляди на створення професійної армії. Поки що погляди військово-політичного керівництва з самого початку війни були консервативні. Для цього треба краще залучити те ядро, яке пройшло війну і звільнилось. Серед головних проблем армії з яким зіштовхнеться новий міністр — це відтік контрактників. За проведеними дослідженнями 65% контрактників звільняються після першого терміну і не продовжують контракт. Це свідчить про те, що в армії поки що у нас все дуже погано. Тому питань до розвитку армії багато.

У нас свого часу склалась така ситуація, що міністр з питань стратегічних галузей промисловості мав статус ще й віце-прем’єра. Саме через цей розрахунок, що міністерство оброни має маленький бюджет на переозброєння, а Україні потрібно розвивати і ту техніку, яка не має прямого відношення до обороноздатності (наприклад, військово-транспортні літаки, корвети, які насправді не мають бути в компетенції міноборони, багато інших речей), і до бюджету міністерства оборони, ці стратегічні речі були покладені на віце-прем’єра. Сьогодні, на мій погляд, якщо ситуація зміниться в бік того, що ми швидше починаємо готуватись до війни і ставити більший акцент на переозброєння через міністерство оборони, то було б логічно щоб статус віце-прем’єра отримав міністр оборони.