Чи уникне Рада долі бізнес-клубу?

На учорашньому засідання Погоджувальної ради був затверджений порядок денний на 13—16 січня. В цілому на цьому пленарному тижні планується розглянути близько 60 законопроектів і проектів постанов. Зокрема, 13 січня депутати розглянуть 5 законопроектів про вдосконалення основ організації та функціонування судової влади. Також будуть розглянуті документи про захист інформаційного теле-, радіопростору України і суспільне телебачення і радіомовлення.

Ще однією подією учорашнього дня стала закрита зустріч американського мільярдера Джорджа Сороса з українськими депутатами. Напередодні, ЗМІ задавалися питанням — з якою метою приїхав в Україну засновник фонду «Відродження»? 

«Коротко інформую, що обговорили, — пише у себе на Фейсбуці народний депутат від фракції «Самопоміч» Ганна Гопко після зустрічі: — Обрання голови антикорупційного бюро та ефективність боротьби з корупцією в Україні; Співпраця АП, КабМіну та Парламенту. Робота НацРадиРефом та залучення громадськості; Важливість проведення судової реформа та зареєстровані законопроекти; Відновлення економіки (інноваційного типу) та створення фонду страхування прямих іноземних інвестицій в Україну, щоб вирішило питання надходжень інвестицій навіть у військовий час та створення нових робочих місць; Співпраця з міжнародними інституціями».

Чого слід чекати від Верховної Ради в новому році? Про що свідчить приїзд Джорджа Сороса в Київ? Говоримо з позафракційним народним депутатом Борисом ФІЛАТОВИМ та експертом Інституту Політичної Освіти Олександром СОЛОНТАЄМ.

«НАРОДНІ ОБРАНЦІ МАЮТЬ ПОВЕРНУТИСЯ ДО ТЕКСТУ КОАЛІЦІЙНОЇ УГОДИ ТА ПОЧАТИ РУХАТИСЯ ЗГІДНО З НЕЮ»

 Олександр СОЛОНТАЙ, експерт Iнституту політичної освіти:

— Депутати настільки злякалися, що бюджетний процес може затягнутися, що в кінці 2014 року провели засідання Ради з неділі 28 грудня на понеділок 29 грудня. Раніше воно було заплановане на вівторок 30 грудня, але на нього народні обранці вже не з’явилися. Як ми бачимо, депутати голосували за бюджет, який був не просто сирим, — деякі частини в ньому були взагалі відсутні. Після цього депутати отримали настільки великий удар по рейтингу (а зараз наближаються місцеві вибори), що є можливість, що вони почнуть змінювати свою поведінку.

Та після нового року я подорожував багатьма містами України і всюди я бачив народних депутатів та їх команди, що яскраво підтвердило мою тезу: парламентарі роботу з виборцями, у фракціях та комітетах перекладають на власну мову як «поїздка додому, подалі від ВРУ — до власних бізнес-справ». І впливати на це можна лише шляхом внесення змін до закону «Про статус народного депутата України». Мають бути передбачені санкції аж до втрати мандату за невиконання депутатських обов’язків.

Проте в кінці року від влади надійшов і гарний сигнал — про створення комісії, яка повинна всі питання, пов’язані з скасуванням депутатської недоторканності, реформою місцевого самоврядування, децентралізацією розробити у вигляді змін до Конституції України та подати до Ради найближчим часом. Створення такої комісії розпочалось, частина тексту міститься в коаліційній угоді — тепер все залежить від політичної волі.

В новому році після попередніх серйозних промахів Рада має зробити декілька важливих кроків. По-перше, вона має виправити свої минулорічні помилки, які в інакшому разі будуть нависати над рейтингами депутатів. Зокрема, треба вичитати тексти бюджетного та податкового кодексів, зняти неузгодженості, допрацювати бюджет в контексті міжнародних кредитних зобов’язань та дефіциту. Також треба доопрацювати питання особливостей оподаткування тих чи інших об’єктів, адже документи з цього приводу були очевидно сирими.

По-друге, народні депутати мають подбати про те, щоб виконувати свої депутатські обов’язки. Цей парламент нагадує попередній тим, що депутати так і не стали парламентарями, а Рада залишилась бізнес-клубом. Ми чуємо в ефірах телеканалів лише кілька голосів спікерів, які відмазують загал депутатського корпусу, проте ми не бачимо дій.

По-третє, народні обранці мають повернутися до тексту коаліційної угоди та почати рухатися згідно з нею, бо їх порядок денний планомірно відхиляється від того, про що вони домовились. Цим самим вони підривають свою дієздатність та віру в те, що вони можуть щось зробити. Якщо депутати хочуть працювати більше ніж рік, відведений Конституцією, то вони мають діяти та звітувати згідно з цією програмою, яку вони підписали в перший день існування нинішньої Ради. Коаліційна угода чітко передбачує військову, конституційну та інші секторальні реформи. Є й Угода про асоціацію з ЄС, яка є документом зовнішньої політики, згідно з яким також має рухатись Україна. В ній ми також маємо відповіді на питання, що мають робити депутати — зокрема щодо торгівлі, економічного регулювання підприємницької діяльності, дозвільної системи, міграційних процесів і т.д. Натомість в бюджетному та податковому кодексах написали одне, а зміни до них — інші.

В результаті, коаліція покроково не виконувала пункти коаліційної угоди, до того ж додала пункти, які не були нею передбачені. Тому, якщо вони будуть так само працювати в напрямку судової реформи, реформи місцевого самоврядування, МВС, де починаються неспівпадіння з домовленостями та президентською «Стратегією 2020», то буде повністю зруйновано довіру до депутатів. Вони виглядатимуть хлопчиками на побігушках у майбутніх кандидатів у президенти, і тоді Раду вважатимуть не бізнес-клубом, а публічним будинком. Тому народні депутати мають свою законодавчу діяльність звіряти саме з цими угодами, а не писати закони просто так.

За останній рік це вже 3-й візит Джорджа Сороса в Україну. Мета його візитів проста — він хоче зрозуміти, на яку точку давити, що підтримувати, в тому числі фінансово, що супроводжувати та що дасть необхідний ефект. Сорос шукає точку впливу, і вся діяльність фонду «Відродження» в Україні саме для цього і була. Закритість же зустрічей обумовлена тим, що Джордж Сорос завжди зустрічається тет-а-тет. Він хоче мати можливість спокійно поспілкуватися. Йому не подобається, щоб в нього летіли різні предмети і суміші як це було в 2004 році в готелі «Русь».

«У ЦІЛОМУ МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ НИНІШНІЙ ПАРЛАМЕНТ — ВІН ЖИВИЙ І В НЬОМУ МОЖНА ДИХАТИ»

 Борис ФIЛАТОВ, народний депутат України:

— У вівторок відбудеться перше засідання Верховної Ради після новорічних канікул. Після скандального нічного голосування депутатів за бюджет в Україні знову заговорили про серйозні проблеми з парламентаризмом, які перекочували в нову Раду. Ви згодні з цим?

— Із цього приводу я особливо не панікую і вважаю, що не треба розстроюватися. Але це потворне голосування породило протидію. На своїй сторінці у Facebook я зробив пропозицію створити міжфракційне об’єднання під назвою «За збереження парламентаризму й дотримання регламенту». Для всього цього у нас є домовленості з депутатами незалежно від політичних поглядів і партійної орієнтації — наприклад, Олена Шкрум з «Батьківщини» обіцяла його підтримати. Це, звісно, виглядає як певного роду флешмоб, коли депутати, які й так повинні дотримуватися написаного регламенту, створюють таке об’єднання. Це виглядає дивно, але ефективно, адже пан Володимир Гройсман, який весь час сам порушує регламент, не має права відмовити нам у реєстрації цього об’єднання. Він також зобов’язаний оголосити про його створення з трибуни Верховної Ради. Перша його мета — дотримання регламенту ВРУ, а в разі його недотримання — блокування трибуни. Друга мета — перевання слова один одному в Раді, адже в цьому питанні існує постійна маніпуляція. Ми (позафракційні депутати) неодноразово включалися в цей процес — записувалися на виступ, а потім погоджено, у випадку якщо у когось з’являється потреба сказати, передавали слово один одному. Наприклад, у нас (т.з. Правої опозиції) досить складні відносини зі «Свободою», але неподобство, яке коїть коаліція, особливо «Народний фронт», підштовхує нас діяти разом, щоб це присікати. До того ж, я хочу подивитися, який це матиме медійний і політичний ефект — як депутати, які входять, наприклад, до «НФ» не підпишуть ці документи. Але ж депутат не може не підписати документ за дотримання регламенту. Таким чином, ми проведемо флешмоб, після якого депутати коаліції нехай пояснюють, чому вони його не підтримали.

Тому я б не говорив, що парламентаризм у нас у країні зник, але все це виглядає досить негарно.

— Те, як Президент, прем’єр і глава ВРУ «ламали через коліно» парламент при прийнятті Бюджету, багато хто порівнює з ухваленням «законів 16 січня».

— Історія не терпить аналогій. Тому ми можемо говорити не про схожість, а про принцип — «і це люди, які забороняють нам колупатися в носі...» Я кажу своїм колегам, що боятися треба не порівнянь — тут зовсім інший коленкор, адже країна дійсно не може увійти в новий рік без бюджету. Але якщо говорити про персоналії, то депутати, які всліпу голосували за бюджет, мало відрізняються від тих, хто голосував за «диктаторські закони». У відповідь від них звучить така риторика: «Нам треба це приймати, а війна все спише». І я бачу, як цим починає зловживати, зокрема, уряд. Але голосування за бюджет було балаганом і позорищем. Тепер же нехай його виконують, якщо так протягали. Я думаю, нас чекає його неодноразове секвестрування.

Я також не можу говорити конкретно про прем’єра або міністрів, але виникають сумніви в розумовій дієздатності людей, які верстали бюджет і підсовували його прем’єру на стіл. Наприклад, по Дніпропетровську ми змогли відстояти «зрізаний» гемодіаліз, з урахуванням того, що в нашому місті в обласній клінічній лікарні на штучній нирці лежить 47 осіб тільки з однієї Горловки. І вони без цього просто помруть. Добре, що ми пішли до прем’єр-міністра й міністра, пояснили й повернули цей пункт до бюджету. Крім того, нам удалося вибити з бюджету кричущі пункти, починаючи з квартир, пенсій і багато іншого.

Але я щиро сподіваюся, що депутати прийдуть до тями й перестануть хоча б «підіймати руки». У той же час за всього мого критичного ставлення до Петра Порошенка, Арсенія Яценюка й інших у Раді немає відвертої «чечетовщини». Так, парламент складний, різний і живий, завжди голосує по-різному, постійно виникають якісь конфігурації. У парламенті часто з’являються якісь вимоги, які виставляють зокрема «Самопоміч» і «Батьківщина». Зрозуміло, в цьому присутній предмет торгу, і той же Олег Ляшко постійно розмінюється й намагається отримати від цього якийсь гешефт.

— Наскільки активним суб’єктом, виходячи з реалій, може бути народний депутат?

— Може. Це меншою мірою стосується «Народного фронту», адже вони поводяться найганебніше. Наприклад, у ту парламентську ніч, коли всі почали розбрідатися по кулуарах, буфетах, а деякі навіть вживали алкогольні напої, депутати «НФ» покірно сиділи в купі в сесійному залі й, напевно, чекали команди. І виглядало це смішно, коли весь зал розійшовся, а ця фракція залишилася. Але що до «БПП», то там усі різні і є багато течій — «УДАР», окремі мажоритарщики та інші.

Щодо позафракційних депутатів то, наприклад, у нас склалися чудові стосунки із «Самопоміччю». Їх звинувачують у популізмі, але я б так не сказав — це пристойні люди, які займають принципову позицію в принципових питаннях. Не можна сказати, що вони шантажують коаліцію — вони просто принципові люди.

Тому в цілому мені подобається нинішній парламент — він живий і в ньому можна дихати.

— Деякі закони в парламенті зі скандалом набирають трохи більше половини голосів депутатів, а в деяких питаннях у членів коаліції є істотні розбіжності. Чи не є це небезпекою для існування більшості?

— Є питання життєво необхідні й суспільно важливі. Наприклад, голосування за позаблоковий статус — проголосували всі, включаючи нас — правих опозиційних позафракційних депутатів. Те саме щодо звільнення Надії Савченко. Головне, що ці векторні питання мають загальну підтримку. Але коли розглядаються питання бюджету, в усіх свої інтереси й погляди. І я вважаю це нормальним, адже якби коаліція завжди голосувала консолідовано, решта депутатів були б не потрібні.

— Жартома чи ні депутатів звинувачували в тому, що вони все-таки проголосували за бюджет, оскільки не хотіли жертвувати відпусткою за кордоном. Наскільки це відповідає дійсності і як працювали народні обранці після Нового року?

— За бюджет депутати голосували не тому, що треба було розбігатися по курортах, — це нісенітниця. Звісно, за всіх я казати не можу. Наприклад, я не входжу до коаліції або фракції й у мене менше обов’язків по роботі. І я на п’ять днів виїхав відпочити, адже весь останній рік з часів Майдану для мене був кошмаром. І я не приховую й не відчуваю розкаянь совісті із цього приводу.

Що ж до комісії (Спеціальна контрольна комісія ВРУ у питаннях приватизації), яку я очолюю, то вона до кінця не сформована й повноцінно працювати не може. Єдине, що я можу сказати — градус роботи депутатів на святах був однозначно пониженим, і це природно. Але з вівторка, я впевнений, буде відновлена плідна робота.