Чистка чи очищення?

Тема люстрації, що виникла в українському суспільстві та політикумі після зміни влади, викликала шквал дискусій і... поступово зійшла нанівець. Дуже важким і неоднозначним виявився предмет обговорення. Кого люструвати й за якими критеріями? Хто буде суддями в цьому складному процесі? Якими можуть бути наслідки прийняття, зокрема, закону про люстрацію? Єдиної відповіді на ці запитання не прозвучало. Але хоч тема й «повисла», сам люстраційний механізм, на думку політиків, які здебільшого представляють сили, що програли президентські вибори, діє — неофіційно. Учора Верховна Рада України направила Президенту низку запитів про факти переслідування «за політичними мотивами». Зокрема, депутати підтримали запити членів фракції «Регіони України» Володимира Зубанова щодо захисту свободи слова та припинення необґрунтованих утисків телеканалу НТН та Людмили Кириченко про «масштабні утиски за політичними мотивами» членів Партії регіонів. Також Президенту відправлять запит першого віце-спікера парламенту Адама Мартинюка про політичні мотиви перевірки Генеральною прокуратурою дотримання законодавства в діяльності Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки (детальніше про це читайте на стор. "ТАЙМ-АУТ").

«День» пропонує увазі читачів два погляди на знову актуалізовану тему люстрації — доцента кафедри права Хмельницького національного університету Валерія Предборського та сина легендарного Романа Шухевича, Юрія Шухевича.

«У владу — без брудної білизни»

«Рада старійшин» — так назвали свою громадську організацію відомі львів’яни, які вважають люстрацію невід’ємною складовою кадрової політики нової влади. Як правило, Рада старійшин збирається в помешканні Юрія Шухевича — за радянських часів політичного в’язня, сина Романа Шухевича, легендарного генерала УПА Чупринки. Сьогодні Юрій ШУХЕВИЧ впевнений, що громадськість має право допомогти Віктору Ющенку відібрати людей, які заслуговують на владні крісла.

— Пане Юрію, ви ж знаєте слова Симоненка: «Драконами ставали голуби, як тільки опинялися на троні»… Якою, на вашу думку, мусить бути метода відбору людей, механізм, що дозволив би уникати кадрових помилок?

— Він простий: якщо Майдан був у Києві, то чому він не може бути у нас та в інших місцях? Одній людині не під силу передбачити все, тому Ющенку варто допомогти. Люди сьогодні дуже вірять у позитивні зміни, а передвиборні обіцянки нашого Президента має виконувати саме влада на місцях. Якщо цю владу сформує Ющенко, його найближче оточення, то у випадку, якщо обіцянки не стануть реальністю, народ відчує себе ображеним та невдоволеним. Натомість, якщо владу сформує народ, то нарікати йому не буде на кого.

У районах, на місцях люди добре знають, хто чого вартує. Так і треба діяти — влаштовувати щось на зразок «круглих столів», обговорювати кандидатури, щоб призначення на посади стало всенародним та прозорим процесом. І таке обговорення не можна розцінювати як підрив авторитета Ющенка — ми лише хочемо допомогти йому очистити владу від наволочі. У свою чергу люди, які погоджуються брати владне кермо в руки, мусять усвідомлювати, що їхнє життя має бути на виду у всіх. І це не буде, як хтось, можливо, стверджуватиме, «копирсанням у нижній білизні», бо якщо ідеш у владу — не носи брудної білизни.

Найсильнішим поштовхом до створення Ради старійшин став розподіл так званих квот, які отримали прихильні до Ющенка політичні партії. Для мене незрозуміло, чому партії можуть мати якісь квоти, а народ, який справді на це заслуговує, — ні? Я би назвав три основні вимоги до кожного, кого наділятимуть владою, — порядність, професійність та патріотизм. І про жодне «П» не можна забувати. Я вже бачив, як великі патріоти та націоналісти протягували першими руку, коли представники діаспори приїжджали й виділяли кошти. Подалі треба бути від таких «патріотів». І хай закарбує кожен у своїй голові, що його участь у помаранчевій революції не є індульгенцією від подальших гріхів.

Є два такі важливі поняття — добробут та духовність. Різні поняття, але йти вони мають у парі. Хоча я особисто віддаю перевагу духовності. Майдан, коли там стояли й мерзли молоді люди, називають чудом духовності й самоорганізації. Бо ці люди нічого не виборювали особисто для себе й ніхто їх ні до чого не змушував. Не буває чудес! Згадайте, як у 40-х чи 50-х роках люди виявляли колосальну стійкість. Якісь бабусі під загрозою смерті носили харчі в ліс, а зовсім молоді люди, селянські сини, йшли на смерть, віддавали своє життя за Україну. Хіба це не було чудом духовності та самоорганізації?

Ми лише думали, що мало на що здатні у своїх громадських устремліннях. І здатні, й гідні, й благородні.

— Два роки тому ви створили громадську організацію «Галицький вибір»...

— Але лише зараз відчув, що ми дозріли до цих ідей. Що лише зараз готові брати відповідальність на себе. Що ніхто сьогодні вже не хоче нікому делегувати свої права. Що має зібратися схід села й вирішити, як діяти далі й кого обрати головою. Сільська рада — це не коли зібралася купка, щоб «подерибанити та продати», а щоб вирішити спільно, як краще жити.

Сьогодні потрібна підтримка всілякої форми громадської організації, громадського контролю. Потрібне пряме народовладдя. Я розлюбив слово «демократія», хоча буквальний переклад означає те саме...

«Наші проблеми люстрацією не розв’яжеш...»

Доцент кафедри права Хмельницького національного університету Валерій ПРЕДБОРСЬКИЙ вважає, що «задум розробників закону про люстрацію є антиконституційним і просто глупством».

— Суть люстрації полягає у забороні функціонерам від політичної партії, визнаної антиконституційною, обіймати впродовж певного періоду посади у державному апараті, обиратися до представницьких і судових органів. Чи маємо таку передумову сьогодні? Не маємо.

— Можливо, автори проекту одержали сигнали від суспільства?

— Тоді — до історії питання. У своєму класичному прояві люстрація мала місце у США в середині минулого століття. У 1950 році американський сенатор Джозеф Маккартні виступив із заявою про засилля комуністичних елементів у державному апараті. Відтак була створена спеціальна комісія Конгресу та комісії штатів, які організували масові перевірки серед працівників на «лояльність». Під підозрою опинилися всі ліві партії. У результаті розслідувань тисячі громадян залишилися без роботи. Нарешті, у 1954 році сенатори засудили діяльність Маккартні як екстремістську. Отже, добре відомий середньому та старшому поколінню термін «маккартизм» є конкретною формою люстрації.

— Одначе є й інший досвід люстрації, на який і посилаються автори законопроекту.

— Так, після падіння комуністичних режимів у деяких країнах Східної Європи та республіках Балтії також застосовувалася люстрація. До неї склалося неоднозначне ставлення. Співробітник Центру вивчення конфлікту Військової академії Великої Британії Джеймс Шер вважає, що люстрація у країнах Східної Європи позначилася на професіоналізмі кадрів, що продовжило період «дефіциту демократії».

Люстрація проводиться у зв’язку з політичною неблагонадійністю потенційних державних службовців. У США кампанія, хоча й була елементом плюралістичної політичної системи, у своїй ідеології принципово заперечувала приватновласницьку ринкову основу американської держави, чим і заслужила недовіру у правлячих колах. У країнах, що вийшли з радянського блоку, з СРСР (Литва, Латвія, Естонія), комуністи дискредитували себе своєю антинародною політикою, і тому маси громадян, переймаючись перспективою реставрації старих порядків, підтримували люстрацію, спрямовану проти комуністів. Що стосується України, то ми вже майже 14 років є незалежною державою. У структурі наших політичних партій — легальні організації, з яких кожна відстоює інтереси України та її народу, спираючись на свою ідеологічну платформу. Давність строку перебування у КПРС колишніх комуністів — аргумент проти люстрації. Паротяг уже давно відгуркотів!..

— ...А проблема залишилася. Соціум вимагає нових облич у владі. Головне, кажуть люди, аби порядні, чесні були чиновники, хабарів не брали.

— Проблеми, що хвилюють народ України сьогодні, взагалі не можуть бути розв’язані люстрацією. Остання має превентивний характер: не допустити до влади неблагонадійних, однак при цьому не дає жодних гарантій ефективної й чесної роботи державного службовця. А суть справи — в уже вчинених порушеннях закону. Є відповідні норми адміністративного та кримінального права України. Треба тільки ці норми застосувати й довести до виконання. Ось із чим у нас проблема! Наразі виконання ухвалених рішень сягає аж... 40 відсотків. У Західній Європі віддачі більше.

Нарешті, Конституція України взагалі «робить» неконституційним застосування люстрації. Пункт 2 статті 38 проголошує: громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. У пункті третьому статті 22 знаходимо: при прийнятті нових законів або внесенні змін у діючі закони не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

— Які ж засоби для оновлення влади слід застосовувати?

— Одним із конструктивних підходів до розв’язання проблеми є прийняття Кодексу честі державного службовця. Вважаю, що цей документ має вирішити питання оперативного усунення від виконання службових обов’язків працівника, який у чомусь схибив, і недопущення впродовж певного періоду його відновлення на державній службі.