«Даремний» референдум

Поки Президент розмірковував над долею закону про статус міста Севастополя, місцевий осередок Партії регіонів підготував грунт для проведення у місті консультативного референдуму, на якому севастопольці висловлять свою думку щодо виборів міського голови, статусу російської мови та адміністративних кордонів Севастополя. От тільки через рекомендаційний характер майбутнього плебісциту мало хто ставиться до нього серйозно. Про ситуацію, яка склалася навколо можливого референдуму в Севастополі, — у матеріалі кримського кореспондента «Дня».

Понад 78 тисяч підписів жителів міста Севастополя вдалося зібрати ініціативній групі на підтримку ідеї проведення місцевого міського референдуму. Про це повідомили в Севастопольській організації Партії регіонів. Ініціатори вважають це запорукою того, що референдум справді відбудеться. Тепер, згідно із законом, депутати міськради мають 15 днів на перевірку зібраних підписів і місяць на рішення — провести референдум чи ні. Гроші на проведення референдуму має виділити міська рада і бюджет Севастополя. За словами керівника севастопольської організації Партії регіонів Валерія Саратова, референдум покликаний прискорити прийняття закону про статус Севастополя. Згідно з прийнятими рішеннями, на обговорення городян виносять два питання: про статус російської мови та про обрання (а не призначення) мера міста.

Про час проведення референдуму говорити поки що рано. Організатори референдуму пройшли вже складний шлях. Організаційні збори ініціативної групи відбулися 10 вересня 2005 року з ініціативи Севастопольського відділення Партії регіонів. У ньому взяли участь 357 осіб. Зрозуміло, що зважаючи на демографічні особливості Севастополя, в характері результатів референдуму сумніватися не доводиться, точно так само, як і в думці учасників ініціативних зборів, переважно членів Партії регіонів. З усіх питань збори ухвалили одноголосне позитивне рішення.

Однак одразу ж після ініціативних зборів голова міської ради Севастополя Валентин Борисов, скориставшись своїм правом, відмовив севастопольцям у реєстрації ініціативних груп для збору підписів і проведення референдуму. Пізніше ініціатори референдуму оскаржили рішення Валентина Борисова в суді. А також заявили, що мають намір винести на референдум ще одне питання — про відставку Борисова.

А тим часом мовна тема отримала новий розвиток. На сесії Нахімовської райради депутати прийняли звернення на адресу Президента Віктора Ющенка, голови Верховної Ради Володимира Литвина та народних депутатів України, в якому йшлося про те, що у зв’язку з набуттям чинності з 1 вересня нового Цивільно-процесуального кодексу російськомовні громадяни України фактично втратили право захищатися в суді російською мовою. Водночас новий кодекс не зобов’язує державу в особі суду забезпечувати учасників процесу послугами перекладу. Люди вимушені самостійно шукати перекладачів і оплачувати їхні послуги, вартість яких зросла вп’ятеро. Нахімовська райрада, що представляє інтереси своїх виборців, вважає за необхідне збереження російської мови як офіційної мови судочинства, про що зазначається в її зверненні.

7 жовтня лідер Партії регіонів Віктор Янукович відвідав Севастополь, і, виступаючи на місцевому телебаченні, схвалив дії своїх партійців, які вимагають через суд проведення місцевого референдуму. «Я думаю, що жодних законних підстав відмовити Партії регіонів у проведенні референдуму в Севастополі немає. Трохи втратимо часу, але в цьому немає нічого страшного», — сказав він. — «У нас є етнічні регіони, де розмовляють грецькою, — в Донецькій області, в Одеській області є болгари, а угорці та румуни — в Закарпатті. Ми все це повинні враховувати в нашій політиці. Вирішення питання федеративного устрою держави знімає ці всі проблеми», — сказав Янукович.

Трохи пізніше Севастополь відвідав голова Верховної Ради України Володимир Литвин, який, виступаючи перед зборами городян, заявив, що «вирішення мовної проблеми через референдум може підірвати країну...».

Рішення суду зобов’язало Валентина Борисова зареєструвати ініціативні групи місцевого консультативного референдуму. А 8 жовтня в Севастополі відбулися нові організаційні збори громадян з участю 284 жителів міста, на яких вибрали 24 ініціативні групи для збору підписів і проведення в Севастополі місцевого консультативного референдуму.

Водночас голова Севастопольської адміністрації Сергій Іванов називає ідею з референдумом «вдалим піар-ходом», головним завданням якого буде тільки самореклама міської організації Партії регіонів за рахунок міського бюджету. Він вважає, що ініціативна група вирішила винести на референдум питання, відповіді на які в Севастополі відомі заздалегідь. До того ж, результати місцевого референдуму можуть мати тільки рекомендаційний характер, тому матимуть лише суто психологічне значення. Таку ж роль виконуватиме й рішення сесії міськради Севастополя, якого могло вистачити для того, щоб донести до центральних органів влади в країні позицію городян. Тому С. Іванов запропонував керівникам усіх севастопольських відділень політичних партій підписати меморандум, де була б викладена єдина позиція щодо вирішення питань виборів міського голови, статусу російської мови та збереження адміністративних кордонів Севастополя. При цьому, як сказав голова міста на зустрічі з журналістами, свій підпис він готовий поставити першим. Таким чином, як вважає Сергій Іванов, знімуть із порядку денного необхідність проведення з цих питань у Севастополі місцевого референдуму, на якому наполягають деякі політичні партії. За його словами, «вимагати проведення референдуму з питань, відповіді на які севастопольці вже неодноразово давали протягом кількох останніх років, — ні що інше, як відвернення уваги жителів від наявних проблем міста…». Іванов вважає, що зусилля партій треба спрямувати на прийняття місцевими депутатами рішень, що поповнили б бюджет міста, зокрема про продаж землі з аукціону, а не безплатну її роздачу для подальшого продажу через підставних осіб. Місто, за його словами, чекає також від партійців конкретних ділових пропозицій щодо вирішення комунальних проблем. Потрібні, як вважає голова міста, спільні зусилля представників партій і в тому, щоб у період формування державного бюджету домогтися виділення коштів, здатних компенсувати втрати міста від базування російського Чорноморського флоту. Досі не вирішене й питання виділення 27,5 мільйона гривень від уряду Росії як участь у соціально-економічному розвитку Севастополя. Внесок партійців у вирішення саме таких злободенних питань для городян, а не проведення консультативного референдуму, на думку Сергія Іванова, «стане кращою демонстрацією того, які інтереси севастопольців відстоюватимуть майбутні депутати всіх рівнів».

А 15 жовтня й Апеляційний суд Севастополя залишив без змін рішення Ленінського районного суду, що зобов’язує голову міської ради Валентина Борисова зареєструвати ініціативну групу місцевого консультативного референдуму. А отже, референдум у Севастополі може бути проведений. Як повідомив на прес- конференції В. Саратов, голосування буде визнано таким, що відбулося, якщо в ньому братимуть участь не менше 50% виборців. Журналісти також спитали Саратова, як бути, якщо міськрада не знайде в своїх резервах коштів для проведення референдуму? Він сказав: «Сподіватимемось, що такого не станеться, але в такому разі нам доведеться звернутися по допомогу до севастопольців. За приблизними оцінками, вартість проведення місцевого референдуму становитиме не більше 250—300 тисяч гривень».

Однак навіть відомий любитель плебісцитів та один із організаторів кримського референдуму 20 січня 1991 року народний депутат Леонід Грач вважає: «Кримський референдум про статус російської мови — це марне коливання повітря та передвиборна кон’юнктура». «У Партії регіонів, напевно, забули, що в чинній Конституції Криму чотири статті присвячені збереженню, розвитку та функціонуванню російської мови, — заявив Грач. — І замість того, щоб ініціювати референдум, який ні до чого не зобов’яже Київ, регіонали краще б доклали зусиль до дотримання цих статей».

Зараз Севастополь обклеєний плакатами та листівками на тему референдуму. І, судячи з аж ніяк не захоплених відгуків місцевих жителів, опублікованих у місцевій пресі, велика кількість «прореферендумної» реклами дратує їх набагато більше, ніж «порушення» їхніх мовних прав.