Демарш Москаля...

Перед другими затяжними травневими святами голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль знову «підірвав» вітчизняний інформаційний простір своїм проханням про відставку з посади у зв’язку з тим, що на Закарпатті, з подачі окремих центральних структур, «починають відновлюватися негативні процеси».

Суть його заяви зводиться до того, що міжнародні злочинні угруповання намагаються відновити системну контрабанду тютюнових виробів, використовуючи при цьому вплив українських політичних діячів і керівників відомств. «Зараз у Києві та Київській області накопичилося близько двохсот вантажних автомобілів (фур), завантажених сигаретами виробництва Гродненської тютюнової фабрики, тютюнових підприємств Молдови, Об’єднаних Арабських Еміратів та Російської Федерації. Частина товару — це цигарки під торговою маркою «Хамадей», що виробляються на тимчасово окупованій окремій території Донецької області, а також в окупованій Автономній Республіці Крим. Тютюнові вироби були завезені в Україну по корупційних схемах, деякі з них є контрафактною продукцією й підлягають знищенню, але потрапили на вторинний ринок», — заявив Москаль.

Аби каміони з цигарками потрапили в ЄС, на думку Москаля, потрібно змінити нинішнього начальника Закарпатської митниці. Для цього ДФС України терміново, в порядку переведення з Верховної Ради на посаду заступника начальника митниці — начальника підрозділу по боротьбі з контрабандою — призначила Андрія Кримського, який працював помічником-консультантом народного депутата України Валерія Пацкана, а голова служби Роман Насіров призначив в.о. начальника Закарпатської митниці без узгодження кандидатури із Закарпатською ОДА. Саме з огляду на це Москаль попросив прем’єра Володимира Гройсмана направити подання Президенту України про його звільнення з посади.

У відповідь голова ДФС України Насіров сказав, що йому дивно чути такі заяви і що на західному кордоні найпроблемнішою є Закарпатська митниця, котру очолює кандидатура Москаля, бо саме він пропонував пана Колесникова на цю посаду, до роботи якого відомство має сьогодні багато запитань.

Новий сет пінг-понгу чиновницьких взаємозвинувачень у причетності один одного до системної та масштабної контрабанди на Закарпатті не є якоюсь екстра новиною, адже усім і давно відомо, що на Закарпатті є лише дві сфери для масштабних фінансових схем — масове вирубування карпатських лісів та контрабанда товарів. Це — «фішка» регіону, оскільки в області немає крупних покладів корисних копалин і тут не можна влаштувати «чорні копанки», організувати незаконний видобуток бурштину чи «бодяжити» нафтопродукти.

Цей гучний конфлікт інтересів, у тимчасове приглушення якого були втягнуті навіть Президент та прем’єр, вкотре засвідчив, що корупція в Україні процвітає на найвищих щаблях і боротьба з нею існує лише про людське око. І то — лише як погано зрежисована гра, бо контрафактні підакцизні товари масово і безперешкодно потрапляють в Україну через блокпости з окупованих територій, а уже звідси — транзитом у ЄС. Навіть прем’єр Гройсман визнав, що «наразі йде боротьба за пункт пропуску «Тиса», де є серйозний потік контрабандних товарів».

Поборювати ж контрабанду системно, найперше економічними важелями, організовуючи нові виробництва і робочі місця, легально експортувати товари, створювати умови для залучення інвестицій — цим у коридорах влади не особливо й переймаються. Нагадаємо, 11 липня 2015 року в Мукачеві саме «контрабандна тема» призвела до збройного зіткнення та кровопролиття, дестабілізації мирного життя десятків тисяч громадян, привнесла політичну напругу в регіон, що межує з ЄС. Відтоді минув майже рік, але жодних заходів, спрямованих на кардинальну зміну ситуації в соціально-економічній сфері області, урядом, місцевою владою навіть і не запропоновано. Усе знову зводиться до театралізованих постановок по затриманню окремих митників чи прикордонників, котрі, однак, «спалилися» найперше через власну жадібність. А для влади ж головне — вибори, де ставки більші, ніж життя і добробут конкретної людини. Тож травневий демарш Москаля, пов’язаний з контрабандною темою, навряд чи буде останнім...

КОМЕНТАР

Iван СТРЯПКО, викладач кафедри політології та державного управління УжНУ:

— Коли Президент України Петро Порошенко після стрілянини в Мукачеві призначав Москаля главою Закарпатської обласної державної адміністрації, перед ним ставилося завдання — послаблення впливу Віктора Балоги в області та подолання проблеми контрабанди.

З першим завданням Москаль справився — через створення коаліції між «Блоком Петра Порошенка» (БПП), партією «Відродження» та КМКС—Партією угорців Закарпаття, в обласній раді створено більшість. У районних радах Закарпатської області БПП завдяки коаліціям має більшість у всіх радах, за винятком Мукачівської та Великоберезнянської. Крім того, було замінено керівників управлінь СБУ та МВС у Закарпатській області.

Проте в реалізації другого завдання — боротьби з контрабандою, виникли серйозні проблеми. Контрабандні схеми складалися протягом тривалого часу, і очевидно, що до їх створення залучені як представники силових структур області, так і політичної еліти. Тому губернатор не може похвалитися вагомими досягненнями. Слід розуміти, що насправді його повноважень для подолання цієї проблеми надто мало. Існують вертикалі, які абсолютно не підпорядковані йому.

Відтак заяву-демарш слід розглядати як спробу Г.Москаля виторгувати для себе можливість узгоджувати кадрові призначення і/або збереження тих кадрів, з якими він бажає працювати, але які можуть бути замінені без узгодження з ним. Тобто йдеться про збільшення повноважень очільника області.