Дрімаючі рейтинги
І хоча офіційно про свій намір боротися за пост Президента заявили поки що тільки Євген Марчук і Леонід Кучма, уже тепер даються оцінки шансів і характеристики електоратів претендентів (див., приміром, «День» №126 від 7.07.1998 р.). Ці оцінки мають поки що дискусійний характер. «Рейтингові проблеми», які постають при цьому, прокоментував для «Дня» директор інституту соціальної й політичної психології АПН України Микола СЛЮСАРЕВСЬКИЙ.
– Що саме віддзеркалюють нині рейтинги найвірогідніших кандидатів у Президенти?
– У нинішній ситуації ці рейтинги, в точному значенні, не можна розглядати в прогностичному плані. Вони віддзеркалюють стан опінії про певні кандидатури в даний момент — «якби вибори були сьогодні...». Але поки що дослідники формують список кандидатур, переважно, довільно. Адже досі ніхто не знає, як цей список виглядатиме в реальному виборчому бюлетені. Приміром, до складу можливих кандидатів включають В’ячеслава Чорновола. Але, за інформацією, яка циркулює в політичному і навколополітичному середовищі, він не виставлятиме свою кандидатуру. До кого, в цьому випадку, «підуть» його нинішні рейтингові голоси? Друга причина умовності нинішніх рейтингів: поки що не працює чинник передвиборної розкрутки. Він, безсумнівно, змінить нинішній рейтинговий порядок вірогідних кандидатів.
– Чи можливо зараз оцінити стартовий потенціал претендентів на виборчому «полі»?
– Так, — коли для цього є достатня моніторингова база. Проте я поки що втримався б від серйозних прогнозів стосовно потенціалу конкретних кандидатів. Річ у тому, що нині відбуваються серйозні зміни в розстановці політичних сил. А наш виборець дуже жорстко орієнтований на посадовий статус кандидата. Отже, коли за станом на сьогоднішній, а точніше, уже на вчорашній день, можна було говорити про серйозний потенціал О.Мороза й Л.Кучми, то, особливо після останніх подій у Верховній Раді, таке твердження було б надміру самовпевненим. Єдине, що можна сьогодні сказати напевне — це те, що вибори проходитимуть у два тури. Нині складно навіть прогнозувати, за винятком таких кандидатур, як, приміром, С.Головатий, хто з основних претендентів (Мороз — Марчук — Кучма — Лазаренко) вийде у другий тур.
– А Наталія Вітренко?
– Це, так би мовити, незвичайний випадок для серйозного дослідника та прогнозиста. Її кандидатура «спливла» недавно, тож, стосовно неї досі не напрацьовано серйозну емпіричну опитувальну базу. Можливо, тут я погодився б із професором Почепцовим (див. «День» № 126 від 7.07.1998 р.) у тому, що вона виконає «функцію Жириновського» — відбирання протестного електорату.
– Відбирання в кого?
– На перший погляд, у кандидата лівих сил. Та либонь і сильний не лівий кандидат у змозі зорієнтувати на себе протестний електорат.
