Другий фронт...

Російська агресія проти України комплексна. Кремль готувався давно і продумано. Тому сьогодні це не тільки танки і кадрові військові в Криму і на Донбасі, кількість яких останнім часом збільшується. Росія накопичує війська і сотні одиниць техніки, включаючи мобільні ракетні установки, танки й артилерію на тимчасовій базі поблизу кордону з Україною, що зафіксував цього тижня кореспондент Reuters. Російська агресія має й інші фронти: інформаційний, дипломатичний, корупційний...

Мінські домовленості — це частина плану Росії, який фактично передбачає фінансування Україною окупованої частини Донбасу, проведення там виборів, а це легалізація бандитів і терористів, зміна української Конституції тощо.  «Розвиток подій після підписання Мінських угод доводить, що нам необхідний ефективний механізм імплементації цих домовленостей. Ми повинні посадити Росію за стіл переговорів і домогтися виведення військ, перекриття кордону під моніторингом ОБСЄ», — сказав учора Президент Петро Порошенко, відкриваючи 8-й Київський безпековий форум.

Так, українська влада неодноразово заявляла, що виконання Мінських угод неможливе без припинення вогню, виведення російських військ і взяття під контроль Києвом українсько-російського кордону. Але вогонь російсько-терористичні війська не припиняють, виводити свою техніку і військових не збираються, навпаки — і далі продовжують наповнювати ними Донбас. І як в таких умовах можна говорити про відновлення контролю над кордоном? Яким чином це можна зробити?   

Учора в Україні відзначали День прикордонника. Службі сьогодні нелегко, понад десять років вона фактично перебувала під контролем клану Литвинів. Її першим керівником з 2003 по 2014 рр. був брат нинішнього народного депутата Володимира Литвина — Микола. За цей час ДПСУ нерідко «світилася» в корупційних скандалах. Тому сьогодні перед службою складні завдання — потрібно не просто професійно виконувати свої обов’язки на всіх ділянках кордону, а й давати відсіч російським військам на сході. В четвер Петро Порошенко відвідав у Києві Мобільний прикордонний загін ДПСУ і привітав прикордонників зі святом. «Дякую за те, що так міцно захищаєте нашу країну», — звернувся він до присутніх.

РОСІЯ. МІСТО МАТВЄЄВ КУРГАН НЕДАЛЕКО ВІД РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КОРДОНУ В РОСТОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ / ФОТО РЕЙТЕР

Але проблема не тільки в кордоні. Сьогодні у владних коридорах звучить ідея двопалатного парламенту. Нагадаємо, наразі Конституційна комісія працює над змінами в Конституцію. Яка вигода для України від двопалатного парламенту, якщо це притаманно країнам з федеративним устроєм? Ми ж збираємося проводити децентралізацію влади, а не федералізацію країни. Тим більше, останнє — це постійна вимога агресора — Кремля. Він давно вже звик вимагати від України виконувати ті чи інші положення, особисто абсолютно ігноруючи взяті на себе зобов’язання. А у випадку з Мінськими домовленостями Москва залучила ще Берлін і Париж. Тепер вже і Захід в особі Німеччини і Франції вимагають від України виконувати Мінські домовленості.

Як все-таки нам уникнути втягнення до російського сценарію? Що ми можемо протиставити другому фронту Москви?    

«НАМ ТРЕБА ВИГРАВАТИ ЯКІСНО! ТЕХНОЛОГІЯМИ, МОТИВАЦІЄЮ ТА МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПЕРЕВАГОЮ, КРАЩОЮ ПІДГОТОВКОЮ ОСОБОВОГО СКЛАДУ»

Ігор КАБАНЕНКО, адмірал запасу, заступник міністра оборони України 2014 року, військовий експерт:

— На мій погляд, зараз відбувається продовження використання Кремлем гібридного підходу до конфлікту, який має хвилеподібний характер, — хвилі активних дій та певного зменшення активності змінюють одна одну. Тобто Росія втілює свої  подальші плани. Співвідношення бойових і невоєнних дій у цій війні складає 4:1 — це означає прихований формат, концентрацію на невоєнному протиборстві для послаблення України. При цьому у сприятливий момент додається військова сила для того, щоб закріпитися. Невійськові методи Росії, зокрема, передбачають використання і «мінського формату» переговорів, і інших засобів — дипломатичних, інформаційних і т.п. У такі моменти, як зараз, починає зростати інформаційна складова гібридної війни, щоб створити максимально нестабільну ситуацію, керований хаос, щоб потім використати  його у потрібному напрямі. Потім цю дестабілізовану ситуацію представлять як внутрішні негаразди нашої країни, замовчуючи те, що вони привнесені ззовні.

Ідея федералізації України, яку Росія намагається нав’язати, використовуючи ситуацію на Донбасі, не нова і висловлювалась вже давно. Для її втілення РФ застосовує цілий пакет заходів. Використовуючи опосередковані інформаційні впливи як один із елементів гібридної війни, вони готуватимуть підґрунтя для неї, а потім швидкими і активними діями можуть зафіксувати її.

На мій погляд, «мінський формат» використовується Росією для погіршення внутрішньої ситуації в Україні. З одного боку, вони говорять, що Україна має відновлювати інфраструктуру, промисловість регіону і т.д., але, з другого боку, все це навмисно руйнується, знищується та приводиться в стан хаосу. І в цій ситуації Росія не має жодних економічних зобов’язань щодо Донбасу.

Що ж до позиції Заходу в питанні втілення Мінських домовленостей, то це непросте питання. Він має стриману позицію, бо не хоче дратувати РФ. Це тривіальний захисний підхід, який передбачає використання всіх можливостей для мирного врегулювання конфлікту. Але без прийняття ризиків і без підвищення ставок протистояти агресору буде важко. Кремль грає по-крупному — це треба розуміти і адекватно діяти. Ми бачимо, що кожного разу, коли відбуваються якісь домовленості з Росією — про припинення вогню тощо, вони не виконуються. В останні дні продовжуються серйозні бої на Донбасі — це індикатор того, що російське гібридне протиборство продовжується — для послаблення, розділення, руйнування України. Бо успішна, процвітаюча, Україна з ліберальною економікою та сучасними західними стандартами — це загроза існуванню сьогоднішньої Росії, яка побудована на засадах «державного капіталізму». І для цього вона використовує гібридну війну з її прихованими методами впливу. І ідея федералізації застосовується для того, щоб ослабити нас, і ми це повинні розуміти.

Тому, якщо ми говоримо про врегулювання конфлікту, яке спирається на домовленості щодо припинення вогню, повинен бути створений формат реагування на їхні порушення, і він має бути значно вищим. Це важке завдання, але все одне треба мотивувати Росію робити ці всі речі. Гадаю, треба шукати механізми не примушення, а мотивування Кремля до деескалації ситуації. Адже без цього навіть ОБСЄ не має механізмів для забезпечення припинення вогню та встановлення контролю за кордоном.

Що ж до воєнної ситуації в регіоні, то небезпека чергового вторгнення Росії залишається. Ми бачимо, що РФ проводять навчання авіації і сил ПВО, а біля наших кордонів величезне військове угруповання перебуває в вищій ступені готовності. Все це свідчить, що зниження напруження не відбувається — швидше навпаки. Навіщо запускати двигун автомобіля, щоб працював у холосту і не рухався? Він або їхатиме вперед, або слід вимкнути двигун і поставити машину в гараж. Зараз двигун російської воєнної машини запущено. Але це дуже небезпечно і для самої РФ, адже вона також ризикує  величезними людськими втратами. Тобто все це руйнує і саму Росію зсередини, веде до зростання внутрішніх протиріч. Все одно колись війна закінчиться, а багато речей доведеться відновлювати величезними зусиллями, тож ми повинні ставитися до цього тверезо. Конфлікт може розростатися і далі, зачепивши весь континент, тому що вимір цього конфлікту цивілізаційний, і він є передумовою для серйозних катаклізмів на континенті.

Україна має готуватися до власного захисту, постійно зміцнювати бойові можливості сектору оборони і безпеки. Водночас, Міноборони, Генштабу й іншим силовим структурам потрібно більше уваги приділяти втіленню сучасних технологій у військовій справі. В ситуації, яка склалася, ми можемо виграти лише технологіями. Кількісний підхід, який використовувався за часів СРСР. — в минулому столітті забрав 60 млн життів. Тому нам треба вигравати якісно: технологіями, мотивацією та морально-психологічною перевагою, кращою підготовкою особового складу. Це потребує багато роботи, зокрема зміни культури і ментальності істеблішменту, що також є вкрай актуальним, і цим потрібно було займатися ще вчора.

«НАШІ ПОСТУПКИ РОСІЇ В ПИТАННЯХ БУТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ ЛИШЕ ЗАОХОТЯТЬ РФ ДО ПОДАЛЬШИХ АГРЕСИВНИХ ДІЙ»

Володимир ВАСИЛЕНКО, юрист-міжнародник, професор:

— Російський невоєнний сценарій щодо послаблення та розвалу України виходить далеко за рамки подій, які відбуваються на Донбасі. РФ прагнутиме всіма засобами досягти своєї мети, яка полягає не у відторгненні Криму чи інших територій, а в остаточному знищенні українства, України як національної одиниці та суб’єкта міжнародного права. Це мають усвідомити громадяни, лідери всіх політичних партій і державне керівництво України. Все, що відбувається зараз, — це проміжні кроки, які робить Росія для досягнення своєї остаточної мети. Тому поступки в питаннях, які є ключовими для гарантування національної безпеки України, збереження її ідентичності, територіальної цілісності, недоторканності її кордонів, політичної єдності, є неприпустимими. Незважаючи на те, що на нас тисне Захід та Росія, цим ми не вирішимо проблему. Країни Заходу мають розуміти, що наші поступки Росії в питаннях буття української державності лише заохотять РФ до подальших агресивних дій. Демонстрація твердості в захисті своїх життєво важливих інтересів мають бути підґрунтям для ведення будь-яких переговорів з будь-ким.

Наші державні керівники говорять про необхідність вирішувати все дипломатичними методами, але це наївні бажання, адже дипломатичними засобами можна вирішувати питання лише тоді, коли є два рівноправні партнери, які бажають досягнути одного результату і можуть робити поступки в питаннях, які не торкаються життєво важливих інтересів. У даному ж випадку держава-агресор застосовує дипломатію з позиції сили, щоб змусити нас зробити поступки, які призведуть до руйнації. Це неприпустимо, і якщо ми дбаємо про своє майбутнє, то ні в якому разі на такі поступки йти не можна. Домовлятися можна лише на паритетних засадах і на основі тих основоположних принципів міжнародного права, які існують у світі та які є фундаментом міжнародного правопорядку. Але Росія порушила цей правопорядок, тому про які виключно дипломатичні заходи може йтися? Так, ми маємо демонструвати волю та готовність вирішувати будь-які проблеми мирним шляхом, але не за рахунок здачі національних інтересів, відмова від яких веде до ліквідації української державності.

Узагалі, Мінські угоди — це дипломатична пастка, в яку потрапила Україна і яку РФ намагається використати, щоб нав’язати нашій державі свої рішення, що створює загрози для її існування, адже це — підґрунтя для подальшої дестабілізації. Мінські домовленості — це не міжнародний договір, а політичні домовленості. Будь-яка домовленість повинна сприйматись як одне ціле і так само виконуватись. Одна сторона не може змусити іншу виконувати лише вигідні для себе положення цього документа. Якщо в Угоді записано про забезпечення виборів у деяких регіонах Донбасу, то їх треба проводити, але лише після виведення іноземних військ і підконтрольних Росії збройних формувань, встановлення контролю над кордоном та створення умов для проведення виборів відповідно до українського законодавства. Україна готова до присутності ОБСЄ, миротворців і міжнародних спостерігачів, які б слідкували за всім процесом виборів.

Росія теж зв’язала себе зобов’язаннями щодо виведення військ з території України (а іррегулярні формування найманців — це теж збройні сили РФ, адже вони створювались, озброюються та контролюються Росією). Якщо вони мають намір у врегулюванні ситуації, то необхідно відвести всі військові формування, а тоді потрібно відновлювати правопорядок і організовувати вибори, реформувати органи самоврядування, на чому зосереджена увага робочої групи Конституційної комісії (КК), яка займається питаннями децентралізації. Зараз йдеться про запровадження загальних норм, згідно з якими надається більше повноважень громадам, незалежно від того, який це регіон.

Що ж до ідеї двопалатного парламенту, яка була публічно озвучена Ігорем Юхновським, то ми вже давно обговорювали з ним цю тему, і я пояснював йому, чому це неправильно. Україна є унітарною державою, і жодної кардинальної різниці між регіонами не існує, тому немає потреби в другій палаті, адже вона існує, в основному, у федеративних державах. І в рамках КК це питання навіть не порушувалося.

Щоб задовольнити неправомірні примхи Росії, які є втручаннями у внутрішні справи України, необхідно змінювати всю Конституцію, зокрема Розділ 3. Є домовленість не чіпати Розділи 3, 13 та 14 КУ, адже для цього потрібна певна процедура, і КК цим не займається. Для їхньої ревізії потрібно провести дві сесії парламенту із ухваленням змін простою та конституційною більшістю й всеукраїнський референдум, але цього не буде. Тож очікувати, що КК зробить щось не так, безпідставно. Що ж до статусу окупованого Донбасу, то в Конституції він поки що ніяк не буде закріплений. ВРУ ухвалила закони, які визначають статус цих територій як окупованих.

«БУДЬ-ЯКІ СПРОБИ НАВІТЬ ІМІТУВАТИ В УКРАЇНІ ФЕДЕРАТИВНИЙ УСТРІЙ, ЯК, НАПРИКЛАД, ДВОПАЛАТНИЙ ПАРЛАМЕНТ, БУДУТЬ ВКРАЙ ШКІДЛИВИМИ»

Михайло БАСАРАБ, політолог, громадянська ініціатива «Більше!»:

— Із самого початку воєнна агресіяРосіїпротиУкраїни була лише збройним наконечником великої політичної кампанії. Не треба думати, що для РФ вкрай важливо у силовий спосіб захопити якусь частину української території. Кілька районів Донбасу — це далеко не те, чого прагне Путін. Його мета набагато далекосяжніша, а наміри були очевидні з самого початку. Через ці райони Донбасу він планує контролювати та тримати на гачку всю Україну. Тому зрозуміло, що нинішнє збройнепротистояння — лише доповнення до стратегії з руйнування державного суверенітету України. Такі плани виношуються не один рік, не однедесятиліття і навіть не одне століття.

Все, що відбувається на Донбасі, спрямовано на те, щоб нав’язати Україні свій порядок денний. Він включає кілька головних позицій. По-перше, недопущення інтеграції України до Євросоюзу і Північноатлантичного альянсу. По-друге, нав’язування Україні федеративного устрою, а отже і послаблення її як цілісної державної моделі. По-третє, сегментування України на дві конфліктуючі групи — україномовних та російськомовних українців, що забезпечуватиме постійну конфронтацію всередині суспільства. Все це підпорядковано одній меті — довести державну неспроможність України та на довгі роки ослабити її як буфер для Росії.

Мені шкода, що подекуди лунають ідеї, які де-факто сприяють цьому. Так, пан Ігор Юхновський пропонує двопалатний парламент, а пан Богдан Гаврилишин постійно доводить необхідність запровадження в Україні федеративного устрою, апелюючи до досвіду Швейцарії. Я вважаю такі ініціативи та пропозиції не просто невчасними, а й шкідливими для України. Нас не можна міряти одними мірками зі Швейцарією, адже, на щастя для швейцарців, у них немає по сусідству такого агресора, як Росія. Там своя давня історія формування цієї конфедеративної держави. Тому будь-які спроби навіть імітувати в Україні федеративний устрій або впровадити атрибути федеративної держави, як, наприклад, двопалатний парламент, будуть вкрай шкідливими. Я дуже сподіваюся, що якщо під час написання нової Конституції у когось будуть наміри і плани із запровадження таких елементів федералізму в Україні, то у Конституційній комісії знайдуться патріоти, які заздалегідь попередять суспільство про такі спроби. Як максимум, такі наміри мають бути заблоковані. Якщо ж президент, прем’єр, депутати чи будь-хто інший, дотичний до цього процесу, спробує  протиснути в нову Конституцію вкрай небезпечні положення, які сприятимуть руйнації України, то вони отримають належну реакцію з боку суспільства.

Сьогодні складається ситуація, в якій ми не повинні йти на жодні компроміси з російським агресором та його маріонетками на сході України. Наша держава в історії своїх відносин з Росією дуже часто йшла на компроміси, і, зрештою, ми бачимо, до чого вони призводять. Бо благати хижака і агресора марно. Тому замирити Путіна федеративним устроєм, двома державними мовами, «особливим статусом» Донбасу не вдасться. У Кремля є одна мета — знищити Державу Україна. Тому будь-які поступки йтимуть лише на шкоду нам і на користь планам російської верхівки.