Два «золотих» мандати...

Як видно, проведення в Криму додаткових виборів 22 вересня і фінансування їх із бюджету були абсолютно невиправданими — вони так і не дали результату в жодному з двох округів. Ще раніше виборчком визнав вибори в 30-му окрузі такими, що не відбулися, з огляду на численні порушення, через які прокуратура Криму порушила кримінальну справу за фактом підкупу виборців. Як поінформувала на засіданні виборчкому Криму начальник слідчого відділу Прокуратури АРК Ольга Сунгурова, в ході слідчих дій вдалося встановити, що група осіб на чолі з мешканцем Кіровограда якимсь Сальниковим «вела масовий підкуп громадян», пропонуючи їм по 50 гривень у разі, якщо вони проголосують за Василя Хмельницького.

Попри це представник Василя Хмельницького та Льва Миримського юрист Олександр Шеховцов сказав журналістам, що ухвалу виборчкому оскаржено в суді й варто почекати його ухвали: юрист не втрачає оптимізму. На його думку, факти підкупу доводять лише 100 «неправильних» голосів, але кандидат переміг із набагато більшою перевагою і 100 голосів не змінюють його результату.

Із самим Львом Миримським було інакше. Каменем спотикання для нього послужив лише факт наявності двох — хоча б потенційно! — мандатів. У заяву Льва Миримського про здачу мандата Народного депутата України і віддання ним переваг скромній, за його «масштабами», роботі в Кримському парламенті, ніхто — принаймні, з офіційних осіб! — не повірив. Замість очікуваного і передбачуваного «розвалу більшості» у ВР Криму, яка складалася на початку цієї «епопеї» з 61 депутата, Миримський та Хмельницький домоглися лише її консолідації, і зараз у кримській більшості, тобто у фракції «Стабільність» лише за офіційними списками, опублікованими парламентською газетою, нараховується вже 73 депутата.

По-друге, запевнення Льва Миримського про необхідність економічних змін у Криму сприйнято на півострові виключно як наміри перерозподілу кримської власності на свою користь. Поширювалися чутки про те, що Лев Юлійович збирається питання про здачу мандата Народного депутата України зволікати декілька місяців, посилаючись на труднощі з більшістю у ВР України, на неточності в законодавстві, а за цей час вирішити економічні питання в Криму, зокрема розставити скрізь своїх людей, після чого здати кримський мандат, який йому після цього вже буде й не потрібен.

І по-третє, ніхто не вірив, що Лев Миримський здасть мандат Народного депутата України з тієї простої причини, що кожен голос у нинішній чи то існуючій, чи то не існуючій більшості у ВР України все одно на великому рахунку. Більше того — всі розуміють: поки що, мандат київський для Льва Миримського набагато важливіший і необхідніший, ніж мандат кримський.

Звичайно, виходячи з букви закону, можливо, й має рацію Олександр Шеховцов, який після ухвали виборчкому заявив, що не виборчком має визначати який за кількістю мандат у перемігшого кандидата. Він зобов’язаний видати мандат кандидатові — і все! А вже сам двічі депутат повинен після цього вирішити, який із двох мандатів здати. Природно, що Олександр Шеховцов тут же заявив, що його довіритель оскаржить ухвалу виборчкому в суді й має при цьому великі шанси виграти справу. В той же час головний опонент Миримського, заступник голови Верховної Ради Василь Кисельов сказав журналістам, що «хотів би він подивитися на той суд і того суддю, який порушить Конституцію України». А в Конституції України (статті 8, 78, 138), як і в Законі України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» — статті 5 та 6) дійсно сказано, що Народний депутат України не може мати представницького мандата. Виходячи, так само як і Лев Миримський, із букви закону, Василь Кисельов твердить, що «не може мати» це означає, що «не може його мати жодної секунди», тобто другий мандат просто не повинен бути виданий.

Як бачимо, на цьому полі можливостей для дискусії між Олександром Шеховцовим та Василем Кисельовим дійсно багато, але річ у тім, що після сесії умови змінилися далеко не на користь Льва Миримського. Нагадаємо, що саме сесія своєю ухвалою прийняла такий пункт: «Припинити достроково повноваження депутата Льва Миримського…» І ця витончена юридична колізія полягає в тому, що, по-перше, сама сесія вслід за виборчкомом визнала мандат Миримського існуючим, незалежно від того чи було чи не було видано йому червону книжечку — посвідчення депутата. По-друге, після закінчення 21-го дня, виборчком продовжив можливість отримання Миримським мандата ще на тиждень. Але, як сказав голова виборчкому Михайло Малишев, цей термін був не для Миримського, а для самого виборчкому, щоб визначитися, чи варто видавати Миримському мандат. Таким чином, у здобувача двох мандатів був час, щоб, згідно із законом, визначити який з них йому потрібен. Голова виборчкому стверджує на сесії, що за час, який минув, Миримський «навіть ніяк не декларував» про свій майбутній намір здати мандат народного депутата — не виступив про це на сесії, не заявив цього спікерові Володимиру Литвину, не написав ніякої заяви; більше того одна агенція новин у Криму повідомила, що він заявив, що «проігнорує» цю вимогу — таким чином, явно видно намір Миримського мати (нехай і якийсь, навіть зовсім короткий, час) два мандати, що заборонено Конституцією. Головна надія Льва Юлійовича була, як видно, саме на суд, бо він говорив журналістам: «Я не збираюся виконувати неграмотні ухвали, нехай навіть вони колегіальні… Я однозначно вважаю, що на комісію було вчинено тиск… Я однозначно впевнений, що вони не видадуть мандат, але для цього є в нас суд, і суд у даній ситуації — остання інстанція, а не комісія». Дійсно, Лев Миримський і його адвокати ще могли оскаржити в суді ухвалу виборчкому, але ухвалу сесії оскаржувати в суді безглуздо — суд її скасувати не може.

Ухвалу сесії Верховної Ради Криму може скасувати лише або сама сесія, повторною ухвалою, або Президент країни своїм Указом, або Конституційний Суд.

Принаймні, сесія Верховної Ради Криму вже рекомендувала виборчкомові в установленому законом порядкові призначити нові вибори в 25 і 30 округах. Постанову наступного ж дня після сесії — у суботу — було офіційно опубліковано, що означає, що вона набрала чинності. Звичайно, це ще не кінець саги про два мандати. Суди, безсумнівно, ще будуть. Наприклад, якщо суд скасує ухвалу виборчкому, то реально постає питання про те, чи може діяти постанова Верховної Ради Криму, яка базується на скасованій ухвалі виборчкому? Це, однак, не змінює порядку скасування постанови сесії, але сподіватися, що самі депутати скасують свою ухвалу, все одно не доводиться. А чи Президентові і Конституційному Суду до цього зараз?..