Етнонаціональний вимір євроінтеграції
Дивно, але при найближчому розгляді виявляється, що вельми заїжджена тема європейської інтеграції України має якщо й не «білі плями», то вже точно — «бліді зони», обділені суспільною увагою. І це неправильно. Зосереджуючись на загальнополітичних та економічних бар'єрах, які перешкоджають «входженню» нашої країни до ЄС, ми часом проходимо повз питання, що є знаковими для європейців. Більш того, ми пропускаємо маленькі перемоги, з яких, зрештою, й буде вимощена наша нелегка дорога до «єдиної сім'ї європейських народів».
Одним із таких знакових питань є забезпечення прав національних меншин, які проживають в Україні. Важливість цього виміру євроінтеграції було вкотре підкреслено під час моєї нещодавньої зустрічі з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин Рольфом Екеусом. До речі, сама зустріч принесла, як мінімум, два позитивних результати, яким можна щиро порадуватися на фоні відсутності масштабних успіхів на генеральному напрямі прориву.
По-перше, позитивну оцінку отримали дії України, спрямовані на приведення національного законодавства у відповідність з положеннями Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин. При цьому сторони домовилися про те, що ОБСЄ продовжить надання Україні експертно-консультативної допомоги в розробці законодавства, спрямованого на гармонізацію етнонаціональних відносин. Першочерговим кроком у цьому напрямі, очевидно, стане затвердження Концепції етнонаціональної політики, за найшвидше прийняття якої ратує Держкомнацміграції.
По-друге, в процесі переговорів було досягнуто угоди щодо посередництва ОБСЄ у проведенні спільного україно- румунського моніторингу забезпечення прав української меншини, яка проживає в Румунії, що стартував 30 жовтня. Упевнений, що сам факт проведення такого моніторингу на румунській території істотно поглибить відносини між двома державами. Участь же ОБСЄ дозволить зробити моніторинг максимально прозорим і сприятиме посиленню захисту як української діаспори в Румунії, так і румунської в Україні.
Однак заради справедливості треба сказати, що не всі проблеми у сфері регулювання міжнаціональних відносин вирішуються так благополучно. Принаймні, на Колегії Держкомнацміграції, яка відбулася минулого тижня, було озвучено кілька тривожних фактів, які можуть зіпсувати в цілому сприятливу картину. Каменем спотикання є фінансування Програми щодо облаштування депортованих татар (та осіб інших національностей), які повернулися до України. Так, Міністерство фінансів України перенесло на грудень виділення 15 млн. гривень, призначених для фінансування будівництва житла у серпні- вересні. На думку фахівців Держкомнацміграції, в результаті ці кошти не будуть освоєні через специфіку капітального будівництва.
Не менш актуальною залишається й проблема забезпечення подвійного підпорядкування (кримському Радміну та Держкомнацміграції) Рескомнацу Автономії. Незважаючи на те, що подібна вимога міститься в Бюджетному кодексі (головний розпорядник повинен контролювати цільове використання коштів, а ним якраз є Держкомнацміграції) і була підтримана Президентом на останньому засіданні РНБОУ, присвяченому аналізу ситуації в Криму, віз і нині там.
Утім, думається, що ці проблеми все-таки буде вирішено. Тому що іншого шляху до Європи, як через забезпечення надійного захисту прав національних меншин та гармонійного розвитку міжнаціональних відносин, у нас просто немає.
