Гагаузія: між минулим і майбутнім

Так вийшло, що це мій другий гагаузький форум. І якщо в 2012 році я опинився на ньому випадково, то в 2017-му отримав запрошення від глави автономії (Башкана) Ірини Влах, що приємно здивувало.

Цей захід неофіційно вважається візитівкою автономії, він дає розуміння про стан справ у Гагаузії, напрям вектора розвитку і вибрані пріоритети.

Конгрес, безперечно, вдався, пройшов на високому рівні, а кількості високих гостей міг позаздрити навіть... Путін, самотність якого на параді 9 травня скрасив лише президент Молдови Ігор Додон. Представники гагаузької діаспори приїхали в Гагаузію більше ніж із 20 країн світу.

НА ЗАМІТКУ

Гагаузька автономія у складі Молдови - це не штучне Придністров'я і не фейкова Новоросія. У статусі невизнаної республіки Гагаузія пробула зовсім недовго (1990 - 1994 рр.). У грудні 1994 року після тривалих і нелегких переговорів парламент Молдови прийняв Закон «Про особливий правовий статус Гагаузії (Гагауз Єрі)», наділивши регіон з компактним проживанням гагаузів на півдні Молдови правами автономії, а в 1999 році, після проведення адміністративної реформи, АТУ Гагаузія остаточно закріплене в Конституції Молдови.

Маленька автономія в маленькій державі давно стала об'єктом інтересів РФ і Туреччини.

Православний народ із тюркським корінням викликає жвавий інтерес у Росії, яка зацікавлена за допомогою гагаузького якоря і військової присутності у Придністров'ї залишити Молдову в сфері своїх інтересів.

Не обділена Гагаузія й увагою Туреччини, яка позначає свою присутність у регіоні, допомагаючи «кровним братам» зберегти рідну унікальну мову (до речі, цього разу з певними винятками конгрес все-таки пройшов гагаузькою мовою) і підняти економіку.

РОСІЙСЬКИЙ СМИСЛОВИЙ ПРОСТІР

Це часто автомат Калашникова, блокпости і Гіркін. Мерзле Придністров'я тому приклад, а для України - вкрадений Крим і «допомога російським людям на Донбасі».

Історію гагаузів, правильніше, частину книжок про історію гагаузів, давно пишуть у Москві. Московські історики в цивільному роздмухують роль Російської імперії і країни Совєтову житті гагаузького народу.

На конгресі один з ораторів договорився до того, що назвав великим досягненням те, що гагаузи зберегли... російську мову. При цьому він говорив про гагаузькі традиції.

Москва зробила знаряддями впливу на нові незалежні держави не тільки невизнані і самопроголошені території, а й реально існуючі автономії, національні рухи. При Путіні невизнані республіки й автономії стали інструментом політики, спрямованої на реставрацію радянської імперії шляхом залучення пострадянських держав у Митний і Євразійський союзи.

Георгіївські стрічки в маршрутках, там же прапорці РФ, увімкнені російські телеканали. Гагаузію змушують жити чужими смислами, в російському міфологічному просторі, де Соловйов і Кисельов кувалдою забивають спотворені смисли, зокрема і в питаннях, пов'язаних з Україною.

Москва спритно вбиває клин між Комратом і Кишиневом, граючи на стереотипах гагаузів. Кремль без жодних проблем транслює, що європейський вектор призведе до поглинання Молдови Румунією і знищення гагаузької ідентичності. Обрання проросійського Ігоря Додона ситуацію тільки загострило, і дрейфуючий молдавський човен потихеньку крениться в бік російського берега.

У руках Москви зброєю впливу стає не тільки телевізор і звивиста труба «Газпрому», а й чекісти в рясах. Все це утрамбовується концертами старіючих зірок естради, які приїжджають в автономію з «благодійними» концертами. Улюблена група Путіна «Любе» і Олег Газманов давно проторували доріжку в Гагаузію.

ТУРЕЦЬКИЙ ГАМБІТ

На відміну від РФ Туреччина не возить в КомратТаркана та інших зірок естради, а допомагає автономії фінансово.

Турецькі проекти у сфері економіки і культури можуть остаточно розмити російську присутність у регіоні.

На «Любе» турки відповіли бібліотекою Кемаля Ататюрка та дошкільним навчальним закладом імені Сулеймана Деміреля.

На Газманова - будівництвом на турецькі гроші багатоквартирного будинку в місті Чадир-Лунга для постраждалих від повені жителів автономії.

На подарунок посольства Росії (набір духових інструментів для музичної школи) - турецькими інвестиціями в розмірі двох мільйонів доларів у будівництво нового готелю ChateauComrat, який обіцяють побудувати за півтора року.

Турецьке вплив у Гагаузії зростає, і жителі цього південного регіону Молдови починають замислюватися над тим, а навіщо влаштовувалися гонки-референдуми про вступ до Митного союзу? Що заважало РФ зайти в регіон з повноцінними економічними проектами?

ФАКТОР ІРИНИ ВЛАХ

Треба розуміти і враховувати ту обставину, що будь-яка людина, обрана на пост глави автономії, змушена підлаштовуватись під ті реалії, які формують у свідомості гагаузького виборця російські ЗМІ, що домінуютьу регіоні і створюють серед виборців Гагаузії стереотип, якому має відповідати кандидат на посаду Башкана.

Ірина Влах проявила себе гнучким політиком, який вміло і спритно маневрує між Кишиневом, Москвою і Анкарою. Залишаючись зовні у російському смисловому просторі, вона чітко розставила пріоритети. Той факт, що за останній час вона двічі зустрічалася з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, говорить сам за себе. До слова, планувався навіть візит Ердогана під час конгресу в Комрат, але він не відбувся з поважних причин. Проте Туреччина була представлена на Конгресі прем'єр-міністром БіналіЙилдиримом і кількома міністрами.

«ЗУПИНІТЬ БОЖЕВІЛЛЯ»

Саме так був названий лист Дмитра Карачобана - видатного гагаузького поета, художника і прозаїка. Писав поет свого часу не кому-небудь, а Юрію Андропову. У листі говорилося про принизливе становище гагаузів, про відсутність можливості навчатися рідною мовою...

Цей лист став фатальним для поета. Було вбито його дружину, а сам поет нібито покінчив життя самогубством. У версію «самогубства», звичайно, вірять тільки чекісти в цивільному. Здається, що ця темна історія, яка ретельно зачищена у просторах інтернету, так і залишиться нерозкритою, але про неї жваво говорили за межами Конгресу.

А ще на секції, де обговорювалися питання культури, освіти та мови, прозвучало слово «геноцид» під час Голодомору 1946-1947 рр., що миттєво було заглушено вигуками із зали, що цього не було...

«Русскій мір» пропонує застигнути в совку, і це означає не тільки табу на ревізію минулого і відмову від сьогоднішнього, але й відмову від великого гагаузького майбутнього, в яке я вірю.

КОМЕНТАРІ

«УКРАЇНА, ЯК І РАНІШЕ, ПАСИВНА У ГАГАУЗЬКОМУ ПИТАННІ»

Юрій ДІМЧОГЛО, заступник голови Одеської обласної ради:

- Україна традиційно широко була представлена на Конгресі гагаузів. Більше 80 учасників оселилися в одному з готелів Комрата, на кілька днів цей готель став «українським». Більше половини українських гагаузів приїхали на форум уперше, були й ті, хто вперше відвідав автономію.

На мою думку, Анкара посилила свій вплив в автономії, допомагаючи Гагаузії урозв’язанні економічних і соціальних проблем. Справа не тільки в достатності турецьких прапорів, якими комратчани зустрічали високих турецьких гостей. Гагаузи бачать плоди реальної допомоги, яку турки надають уже тривалий час.

Україна ж, як і раніше, пасивна в гагаузькому питанні, наша країна недостатньо присутня в регіоні. Зусиль самої української діаспори гагаузів - недостатньо. Потрібні спільні проекти й увага до цього чудового і непростого регіону.

«У МЕНЕ СКЛАДАЄТЬСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО ГАГАУЗІЯ ЗАНАДТО ЗАМИКАЄТЬСЯНА СОБІ»

Михайло СІРКЕЛІ, молдавський політичний експерт:

- Я не був учасником конгресу, тому мені важко було відчути його атмосферу. Спостерігаючи за ходом конгресу зі ЗМІ та спілкуючись з учасниками форуму, у мене склалося враження, що Гагаузія занадто замикається на собі, хоча захід призначений для гагаузів усього світу.

«СПИРАТИСЯ НА РАДЯНСЬКІ (А ТЕПЕР РОСІЙСЬКІ) СТАНДАРТИ НЕ ВАРТО»

Симон СТАМАТОВ, художник, Анкара:

- Для мене Конгрес - ще одне побачення з Батьківщиною, можливість зустрітися з друзями і колегами. Питання культури, освіти та мови звично викликали найбільше загострення пристрастей, але впадає в око те, що радянська пуповина ще не перерізана і сильно заважає руху вперед.

Спиратися на радянські (а тепер російські) стандарти не варто. Радянський період для нашого народу не можна вважати успішним. Про це говорить не тільки статус гагаузької мови, яку визнано зникаючою. За переписом населення 1979 року народження, гагаузи займали одне з останніх місць за рівнем освіти. Тим часом треба згадати, що в дорадянський період Комрат був одним із центрів культури і освіти. Багато навчальних закладів з високим статусом дали відомих всьому світу гагаузів.

Найбільш відомим був комратський ліцей імені Дмитра Кантемира, де працювали педагоги дуже високого рівня: як бессарабці, так і ті, хто приїхав з Румунії.

Ми повинні повернутися до себе, своїх витоків і тоді зможемо реалізувати свій високий потенціал.