Ганна АНТОНЬЄВА: «Депутатам-бізнесменам потрібен не маленький політичний дах, а могутній партійний блок»

Але подейкують, були й інші причини поразки блоку, пов’язані з навколопрезидентським оточенням. Говорили, що за НЕПом стояв радник Президента Волков, проти якого активно боролася НДП, відвойовуючи ступінь впливу на главу держави. Тоді ж заговорили про вплив на партію концерну «Артеміда», глава котрого Ганна Антоньєва стала єдиним членом ДемПУ, який потрапив до парламенту. Зовсім нещодавно, під час скандального з’їзду ДемПУ, її фігура знову сплила на поверхню публічної політики. Ганна Антоньєва фактично очолила опозицію до нинішнього (чи колишнього?) голови партії Яворівського. Саме в цьому моменті й полягає інтрига — опозиція звинувачує Яворівського в «заграванні з владою» і не бажає «йти під Кучму». Чи згодна з цими позиціями п. Антоньєва? Це спробувала з’ясувати наш кореспондент Ірина ГАВРИЛОВА.

— Ганно Петрівно, чому раптом такий галас навколо партій, до яких здавалося б, після парламентських виборів інтерес втрачено? А тут такі пристрасті: надзвичайні оргкомітети, позачергові з’їзди, регіональні бунти, а в результаті — ЛПУ і ваша ДемПУ враз втратили лідерів...

— Незважаючи на те, що партії маленькі, але це партії, які мають ідеологію. Причому й ліберальна, й демократична ідеї визнані в усьому світі. Хай що б ми говорили, а ідеології «за красиву Україну» — немає. Щоб мати підтримку в народу — треба мати ідеологію. Тому до партій, які мають ідеологічну основу й ідеологічне майбутнє, такий інтерес. І потім, партії можуть бути своєрідним «посередником» між виробниками та державою, намагаючись впливати на владу з метою вiдстояти iнтереси вiтчизняного виробника.

— На з’їзді Демократичної партії ви визнали, що треба її «очищати». Від кого?

— ДемПУ тривалий час була не партією, а політичним клубом. Але зараз суспільству, промисловості, економіці необхідні не просто розмови про демократію, а постійна політична робота. А якщо говорити про розбудову держави, то необхідно співробітничати з владою, впливати на неї. І цим мають займатися професійні партії, а не партійні клуби. Конфлікт і загострився тому, що керівництво партії зосередилося на внутрішньопартійних проблемах, а не на політичній роботі, впливі на електорат. Воно виявилося не готовим до того, що ДемПУ має бути структурованою, а отже, сильною. На слабку партію не може спиратися ані кандидат у президенти, ані Президент

— Як ви вважаєте, оновлена Демократична партія може стати самостійною партійною одиницею, не вливаючись у жоден блок? Скажімо, для того, щоб на неї міг спиратися кандидат у президенти?

— У принципі, може. Але входити до блоку все ж варто. Напередодні виборів-99 партія досить слабка і, щоб посилити позиції й залучити електорат, на даний момент їй варто стати учасницею блоку демократичних сил. Треба особливо відзначити, що й чимало існуючих партій центристського спрямування й окремі політики, які перебувають у «вільному плаванні», зараз тяжіють до ДемПУ.

— В. Яворівський на з’їзді заявив, якщо ДемПУ увіллється в об’єднану реформаторську партію, то в такому випадку він не претендуватиме на лідерство. Фактично він погодився на почесне представництво у блоці, запропонованому НДП на 4-му з’їзді... Виходить, що виступаючи за усунення Яворівського, очолена вами регіональна група проти кампанії об’єднання центристських сил «під Кучму»?

— В. Яворівський, перед з’їздом фактично знявши з себе повноваження глави ДемПУ, в останній момент спробував повернути партію до старих методів роботи, і ця половинчатість, вочевидь, стала психологічним поштовхом. Насправді більшість регіоналів не просто згодні з ідеєю об’єднувального процесу центристських сил, а вже працюють над цим на місцях, де створено такі моделі потенційних блоків з можливими союзниками — ЛПУ, НДП, ХДПУ, Рухом. Щодо союзу «під Кучму», то на з’їзді ДемПУ навіть не обговорювалося питання про президентські вибори.

— Ганно Петрівно, ходять наполегливі чутки, що екс-радник Президента А. Волков використав увесь свій вплив, аби лідер Демократичної партії більше «не провокував» нову генерацію політиків, які прийшли в партію, а тихо-мирно пішов у «весільні генерали». Чи це дійсно так? І наскільки великим є вплив п. Волкова на процеси реформування Демократичної партії?

— На сьогодні Волков займається депутатською роботою, він навіть не входить до жодної з фракцій. Якщо він побажає стати членом ДемПУ, я гадаю, це буде розглядатися партією — в принципі, він сильний політик. Але сьогодні це не пов’язано з впливом Волкова чи когось іншого, а пов’язано з природними процесами партійного зростання.

— Ви сказали, що Демпартія веде переговори про об’єднання і в тому числі з НДП. А чи не розумніше вам було б дистанціюватися зараз від НДП з її внутрішніми розколами і виниклими проблемами у відносинах з владою?

— Їхні внутрішні проблеми — це проблеми партії, вони самі мають їх вирішити. Я вважаю, що співпраця необхідна. Зараз не той час, щоб займатися тiльки внутрішньопартійними питаннями, замикатися. Суспільству необхідний політичний вплив, політична єдність.

— Зараз НДП претендує на лідерство в об’єднувальному процесі центристських сил, пропонуючи потенційним союзникам «почесне членство» в НДП. Чи вдасться народним демократам здійснити це, і чи погодиться Демпартія на таких умовах увійти в блок?

— Майбутнє покаже. Все залежатиме від того, яка партія буде підтримана людьми і зможе показати свою структурованість. Тобто певне суперництво тут не виключене...

— А з ким народні демократи можуть суперничати?

— Я б не сказала, що НДП настільки структурована... Хоча вони дуже сильні організаційно. У цьому випадку — будь-яка демократична партія, яка зможе зібратися, структуруватися. Це може бути й ДемПУ, попри всі її протиріччя. Все залежить від того, хто швидше вийде з внутрішньопартійної кризи.

— Ганно Петрівно, ми на прикладі тієї ж «Громади» знаємо, що внутрішньопартійна опозиція створюється часто штучно, наприклад, для того, щоб позбутися неугодного владі лідера... Чи не виходить, що вашими руками також вирішили прибрати «зіграного» В. Яворівського?

— Природа внутрішньопартійної опозиції ДемПУ дещо інша, аніж у «Громаді». Я не відчуваю себе в такій ролі, я не була ініціатором створення «групи 14 обласних організацій» (котрі зажадали скликання позачергового з’їзду. — Ред.). Ініціатива, по суті, виходила від представників регіонів, які переросли центр. Але, як представник кіровоградської організації, я також увійшла до цієї групи, бо вимоги рядових членів партії сильно різняться від бачення керівництва.

— А може, вам потрібен був такий гарний привід, як внутрішньопартійний розкол, щоб вийти з фракції НДП і створити власну політичну силу?

— Я не прибічник того, щоб бігати з фракції до фракції. У мене з колегами з фракції та партії НДП нормальні відносини і немає великих ідеологічних розбіжностей.

— Ганно Петрівно, вам пропонували очолити ДемПУ. Сьогодні ми бачимо, що депутатам від бізнесу як ніколи потрібен такий маленький партійний дах — щоб обстоювати свої ділові інтереси й мати предмет для політичного торгу...

— Депутатам від бізнесу потрібен не маленький політичний дах (він не вирішить усіх проблем), а могутня партія чи блок, яка стане гарантом політичної й економічної стабільності в країні.

Я не збираюся очолювати партію і мушу сказати, що ми боремося не з Яворівським, а за зміцнення ДемПу, щоб вона могла стати опорою для Президента-реформатора.

— Л. Кучма — це Президент-реформатор?

— У принципi вiн — Президент, що проводить курс реформ. А оскільки зараз підтримки партійної більшості у нього немає, то він змушений спиратися тільки на державний апарат.

— Ви наполягали на проведенні надзвичайного з’їзду Демократичної партії в січні-лютому. Це саме той час, коли від партій буде потрібно визначитися з кандидатом у президенти. Ви вважаєте, у ДемПУ може бути інший кандидат, окрім Л. Кучми?

— Я поки не готова висловлюватися від імені партії, бо дискусії на цю тему в ДемПУ не проводилися.

№234 05.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»