Гіркі плоди правового нігілізму

Указ Президента про призначення Миколи Білоблоцького в.о. мера Одеси поки не став приводом для серйозного політичного скандалу. Втім, «тяжкість скоєного» Президентом така, що скандал рано чи пізно станеться.
Тепер, коли в Одесі повторилася ялтинська історія, можна говорити про планомірний наступ Президента на місцеве самоврядування. Хоча і в Ялті, і в Одесі були об’єктивні проблеми, котрі, можливо, вимагають втручання влади, ніхто не може сказати, де ж той критичний «поріг» місцевих неподобств, після якого Президент може сміливо порушувати Конституцію. Це означає, що одеський сюжет може повторитися практично в будь-якому місті України.
ЩО СТАЛОСЯ?
З формального боку, указ Президента мотивується виконанням ухвали Кіровоградського обласного суду про визнання недійсними виборів міського голови в Одесі. Пану Білоблоцькому доручено в двотижневий термін внести на розгляд міськради пропозиції з проведення «невідкладних заходів щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в місті, організації роботи міського господарства», а також сприяння проведення повторних виборів міського голови.
Одночасно з призначенням Білоблоцького, звільнено від виконання обов’язків глави Одеської обласної держадміністрації Руслана Боделана. Цю посаду зайняв його перший заступник Сергій Гринивецький.
Таким чином, можна стверджувати, що Президент вирішив давній конфлікт в Одесі простим шляхом — усунув зі сцени його головних учасників. Проте, таке розв’язання проблеми не може не викликати серйозних зауважень і, можливо, призведе в майбутньому до виникнення ще більших проблем.
ЩО Ж ХОТIВ ПРЕЗИДЕНТ?
Хоча заступник голови адмiнiстрацiї Леонiд Пiдпалов заявив про законнiсть указу, у цьому виникають великi сумнiви. В будь-якому разi Президент не може призначати мерів міст, оскільки ті обираються населенням. Звісно ж, такі круті заходи можуть бути виправдані «революційною доцільністю», але беззаконня завжди породжує лише беззаконня. У нашому конкретному випадкові — вибори одеського голови, які повинен забезпечити новопризначений Білоблоцький, можуть бути рано чи пізно поставлені під сумнів у зв’язку з незаконністю указу. Тому запитання — чи досягається проголошувана Президентом мета «відновлення законності й порядку» й забезпечення чесних виборів міського голови — залишається відкритим.
По-друге, якщо метою Президента дійсно є повторні, але «чесні» вибори, яким, очевидно, заважав Гурвіц, то своїм указом він зробив все, щоб Гурвіц на них знову переміг. Само собою, колишній одеський голова після указу отримав додаткові очки як борець за права одеситів і, відповідно, додаткові шанси на виборах. З іншого боку, противника Гурвіца — Боделана — розбито, але не знищено. Посаду Боделана зайняв його вірний соратник Гринивецький; «боделанова людина» займає і пост голови облради. Тому, у разі гіпотетичної перемоги на виборах Гурвіца чи його ставленика, конфлікт міста й області може поновитися, тільки з дещо іншим складом учасників. Щоправда, закон передбачає, що особи, з вини яких вибори було визнано недійсними, не можуть брати участі в повторних виборах. Знаючи здібності Едуарда Йосиповича можна припустити, що він знайде вихід із такої ситуації. Його головна перевага полягає в тому, що на повторних виборах виборчі комісії не міняються. І нехай комісія спробує не зареєструвати! Зрештою, колишній мер може погодитися сам не висуватися, а публічно «підтримати» іншого кандидата.
Справедливості заради треба сказати, що усунення Едуарда Гурвіца від справ значно зменшує його вплив у Одесі. Такі явища, як «феномен Гурвіца» грунтуються на поєднанні бізнесу, особистих зв’язків і формальної влади. Всі три елементи підживлюють один одного, але головним з них є, все ж таки, формальна влада. Вона забезпечує як твердість бізнес-коаліції, що стоїть за спиною будь-якого гурвіца (за рахунок організації переваг), так і набуття необхідних зв’язків. Тому, тепер можна говорити про захід зірки Едуарда Гурвіца. Тільки ось захід цей станеться не одразу, і Едуард Йосипович ще цілком може попсувати кров можновладцям.
ЩО Ж ХОТIВ ПРЕЗИДЕНТ НАСПРАВДI?
Схоже, що дійсні цілі Президента дещо розходяться з декларованими. До такого висновку приводить передусім невідповідність методів (все ж таки, указ прямо порушує Конституцію) політичним цілям, що досягаються. З боку здається, що втручатися таким радикальним чином не було ніякої потреби — одеський сюжет і так вже підходив до кінця. Нагадаємо — Верховний суд підтвердив нелегітимність виборів одеського голови, і хоча міськрада й призначила якийсь референдум, юридичних наслідків (у вигляді скасування ухвали Верховного суду) він мати не міг.
Таким чином, історія все одно закінчилася б виборами, що з незаконно призначеним Білоблоцьким, що без нього. Можливо, Президентові і слід було б застосувати силу, щоб примусити міськраду провести вибори, але знов-таки, це можна було зробити цілком законним шляхом (чим вже почала було займатися прокуратура). Таким чином, виходить, що мета Президента — не стільки проведення виборів, скільки забезпечення контролю над Одесою. Мимоволі спадає на думку, що єдиним надзавданням такого правового радикалізму, котрий виправдовував адміністрацію хоча б у власних очах, є забезпечення транспортування каспійської нафти. Двократне заперечення прем’єром зв’язки «нафта-президентське правління в Одесі» тільки посилює таку підозру. Щоправда, всі експерти вважають, що наша участь у каспійському проекті перебуває під великим знаком запитання. Окрім того, на Заході, від якого залежить розв’язання цього питання на користь України, вимагають дотримання «правил гарного тону» — влада повинна виконувати власне законодавство і хоча б не порушувати Конституцію.
ЩО БУДЕ ДАЛI?
Наступним етапом роботи адміністрації в регіоні буде забезпечення «правильних» підсумків виборів мера (в Ялті це було пророблено вельми віртуозно, але Одеса, все ж таки місто покрутіше). Окружна виборча комісія протягом місяця повинна призначити нові вибори, намір провести котрі всіляко підкреслюються в адміністрації Президента. Передвиборна кампанія вже розпочалася — прем’єр заявив учора, що уряд бере на себе борги міськради за муніципальними облігаціями. Якщо за місяць адміністрації не вдасться підібрати «правильну» кандидатуру і забезпечити її безболісне обрання, вона може знайти масу юридичних зачіпок, щоб затягнути вибори. Щоправда, в цьому випадкові адміністрація знову програє. По-перше, створюється додаткове вогнище роздратування для Заходу, де пильно стежать за нашим самоврядуванням. По-друге, резервів для «підлещування» одеситів перед виборами в уряду небагато.
НАВIЩО Ж УСЕ ЦЕ БУЛО?
Таким чином, для екстремального «призначення» Білоблоцького немає жодних таких же екстремальних причин. Схоже, що його головне завдання — «тримати ситуацію під контролем» і «бути напоготові».
Найсумніший підсумок одеської історії: що й нинішній Президент, який із парламентської трибуни говорить про небезпеку правового нігілізму, є його «садівником»; і Павло Іванович, який намагався грубо продавити постановку цього питання в парламенті, також належить до тієї ж «мічурінської школи».
ДОВIДКА «ДНЯ»
Білоблоцький Микола Петрович, народився 1943 р. Закінчив Херсонський
сільгоспінститут, потім ВПШ (1983). Був членом ревізійної комісії ЦК КПУ.
Був міністром праці, нині — віце-прем’єр з соціальної політики. За дорученням
Леоніда Кучми очолював спеціальну комісію в Ялті, де було проведено маневр
цілком подібний до одеського. Відповідальний за стосунки уряду з парламентською
фракцією «Лівий центр». Спостерігачі характеризують п. Білоблоцького як
украй дисциплінованого виконавця, котрий не виявляє особливої ініціативи.
Багато хто проводить аналогії між Білоблоцьким і Дурдинцем. Характеристика
однієї української газети: «Білоблоцький, в минулому комуніст, лається
з профспілками з приводу зарплати». На важкій ділянці погашення боргів
із зарплати дістав розуміння Президента: «Знаю, що Микола Білоблоцький
намагається щось робити, однак усе впирається у відсутність конструктивної
взаємодії з Мінфіном і Мінекономіки».
Випуск газети №:
№98, (1998)Рубрика
Подробиці