«Гостра пам’ятна дата»

Менше тижня залишилося до річниці трагічних подій 2 травня. Два роки тому під час масових сутичок та пожежі в одеському Будинку профспілок загинуло 48 людей, а понад 200 отримали поранення. Цього року 2 травня о 14.00 на площі біля Будинку профспілок люди зберуться вшанувати пам’ять загиблих. Аби уникнути заворушень, правоохоронці розпочали підготовку до посиленого режиму роботи. Прес-служба ГУНП повідомляє про посилення службової діяльності підрозділів поліції з 30 квітня до 3 травня. Крім того, в повідомленні йдеться про розгортання роботи оперативного штабу ГУНП та його робочої групи в цілодобовому режимі.

Однак у місті вже почали відбуватися події, які породжують побоювання містян щодо ескалації конфлікту. В ніч на 26 квітня в шахті ліфту адмінбудівлі банку «Південний» стався вибух. Поліцейські виявили через дорогу від банку «РПГ-26», з якого попередньо здійснили постріли в будівлі. А вже зранку 26 квітня було розігнано «антитруханівський майдан» — група невідомих напала на наметове містечко. Також одесити повідомляють про поширення агітаційної продукції антиукраїнського характеру.

«Головне: зрежисована гра досягла поставленої на сьогодні мети — до Одеси привернута увага не тільки в Україні. Події цієї ночі (обстріл з «РПГ» офісу банку та розгін акції в центрі міста під гаслами проти мера) можуть мати негативний для міста розвиток у вигляді посилення міжкланового політичного протистояння і спроб дестабілізації військово-суспільного характеру, — стверджує журналіст, координатор групи «Інформаційний Спротив-Південь» Сергій БРАТЧУК. — Як ми і припускали, сценарій 10 квітня отримує своє продовження: Одесу намагаються «хитати». Причому «ляльководи» використовують як зовнішні, так і внутрішні фактори. До перших належать спроби нагнітання напередодні 2 травня паніки серед населення зусиллями антидержавних сил, до других — використання «нишком» ситуації, що склалася, з прицілом на досягнення політичних цілей усередині країни».

Про настрої, які панують у місті, на своїй сторінці у «Фейсбуці» пише медіа-експерт Зоя КАЗАНЖИ: «Ми маємо дві яскраво виражені сторони — учасників процесу... Обидві групи травмовані, їм не подобається нагальний стан справ. Кожному по-різному, але не подобається. Минулого року, коли я працювала в Одеській ОДА, ми отримували масу критики з приводу того, що «безкінечно займаємося безпекою». Станом на сьогодні можна констатувати, що уражена безпека продовжує залишатися найбільшим викликом і найбільшою проблемою. Тема безпеки поки що не сходить з наших радарів. Станом на сьогодні місто має кілька груп впливу і прийняття рішень. Всі групи політично між собою конкурують. Добре це чи погано? Добре, тому що більшість цих груп складається з представників фінансово-політичних кіл і їм точно не потрібні тут жодні гойдалки. Погано, тому що немає єдиного голосу, який потрібний, коли виникають подібні ситуації».

«2 травня — це трагічний день. Ми всі повинні добре подумати, що відбувається з нами та з нашим містом. Це завжди буде нашою раною, і я вважаю, що це не день для мітингів, а траурна дата. Місто потрібно зшивати, а не розривати, — розповідає блогер Ірина МЕДУШЕВСЬКА. — В Одесу повинні приїжджати туристи, ми маємо на травневі свята зустрічати гостей. А зараз біля мерії проходить «антитруханівський» мітинг під партійними прапорами «Свободи». У нас вільна країна, і, звичайно, кожен може виходити з протестами. Однак коли вони проходять під партійними прапорами, то автоматично перестають бути народними. Цими акціями знецінюються слова «патріотизм» та «майдан». Мера ж ніхто не призначав, його обрало місто. Якщо хочуть зняти мера — нехай подають в суд. Через ці події ми упускаємо момент, що до складу «Опозиційного блоку» ввійшов Сергій Ківалов, який домагається для Одеси статусу «порто-франко». А особливий статус Одеси — це те, про що мріяв Медведчук — федералізація України. Нашим регіоном ніхто не займається, і мене це лякає. А я повторюю: Одеса — це ключ до України. Одесу потрібно берегти і любити».

«День» також запитав експертів про ситуацію в місті напередодні річниці 2 травня, а також про те, чи загрожують місту провокації.

«ЗАРАЗ НЕМАЄ ТАКОГО МОБІЛІЗАЦІЙНОГО РЕСУРСУ, ЯКИЙ БУВ 2014 РОКУ»

Iнна ТЕРЕЩЕНКО, конфліктолог:

— Деякі пам’ятні дати є доволі гострими. Зрозуміло, що оскільки країна ще перебуває в стані «гібридної війни», то такі дні можуть бути використані заради провокацій з різних сторін. І навіть побоювання перед «можливою ескалацією конфлікту» може стати своєрідним тригером. У ситуації конфлікту часто трапляються випадки, коли люди говорять не про себе, а про форму поведінки, яку очікують від інших. Це нормально з точки зору конфлікту. Однак в гострих ситуаціях — викликає емоційне хвилювання.

Я сподіваюся, що в місті не буде відкритого протистояння, незважаючи на  існування різних радикальних груп. Усі дослідження, які проводилися до цього часу, говорять про те, що зараз немає такого мобілізаційного ресурсу, який був 2014 року. Єдине застереження людям, які будуть відзначати пам’ятні дати — треба бути обережними та постаратися вмикати раціональну поведінку. Оскільки такі ситуації можуть бути використані задля піднесення емоційної хвилі.

Головне, щоб усе відбувалося в рамках закону. Минулого року були серйозні побоювання щодо зіткнення двох емоційно заряджених груп. Однак тоді міліція попередила їх перетин. Думаю, що цього року правоохоронні органи забезпечать паралельне існування людей, що знаходяться в різних емоційних станах.

Я не виключаю, що коли говорять про «репетиції» якогось «сценарію», то це є одним з видів нагнітання напруженості. Бо «гібридна війна» складається також із інформаційного впливу, поширення чуток. А подібні «вкидання» — і є один із засобів нагнітання, маніпуляції нашими настроями.

«НЕОБХІДНО, ЩОБ ЛЮДИ ВКЛЮЧАЛИСЯ В ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС, ТОДІ ВОНИ НЕ БУДУТЬ ПЕРЕХОДИТИ ДО ВУЛИЧНИХ ЗІТКНЕНЬ»

Василь ПОПКОВ, політолог:

— Це безумовно трагічний день і в історії нашого міста, і України загалом. Одесити ставляться до цієї дати з великим трагізмом, негативний осад залишився в пам’яті. Я думаю, що міська влада вживе необхідні заходи для підтримання правопорядку. Але це завдання не тільки міста або області, а й всієї країни. Нам потрібно глибоко змінювати нашу психологічну атмосферу. Потрібно формувати атмосферу піклування, уваги до людей. Тут велику роль мають грати інтелігенція, люди, які формують громадську думку.

Серйозного аналізу потребує не тільки ситуація в Одесі, а в цілому ті духовні тенденції, які відбуваються в світі. Принципове питання — це боротьба тенденцій Арістотеля та Макіавеллі. Арістотелівське визначення політики — це взаємна просвіта людей, їх взаємодія заради руху до спільного блага. А головне в тенденції макіавеллізму — досягнення влади будь-якою ціною. На жаль, практика нової та новітньої історії показує, що ми живемо за другою тенденцією. І цей підхід якраз породжує конфлікти та війни. Аналізуючи події в Одесі, хочеться зробити акцент на тому, що в нашому суспільстві є різні політичні сили, які хочуть монополізувати право на насилля, тому з’являються приватні армії та угрупування. Це має бути виключено з практики будь-якої держави, оскільки лише держава повинна мати монополію на застосування сили. І коли йдеться про процесуальний аналіз подій 2 травня, дуже важливо зробити акцент на чітку, жорстку правову лінію. Без політизації та ставки на політичні технології.

В складних політичних процесах, особливо пов’язаних зі зміною суспільства, не можна робити ставку на інстинкти маси, натовпу. Це часто призводить до сумних наслідків. Лідером повинна залишатися розумна політична еліта. Щоб суспільство успішно розвивалося, потрібно реалізувати такі принципи: максимально враховувати інтереси меншин, поєднувати принципи представницької та прямої демократії. Необхідно, щоб люди активно включалися в політичний процес— не формально, а по-справжньому. Тоді вони не будуть переходити до вуличних зіткнень.

Існує три типи конфліктної взаємодії: придушення конфлікту, доведення конфлікту до крайнього антагонізму та прагнення до подолання конфлікту. Думаю, що наше суспільство з урахуванням усього трагічного досвіду має вибудовуватися в третьому режимі. Розуміти, що конфлікти не зникнуть з суспільного життя, однак прагнути до їх вирішення, врахування всіх позицій та думок.