Готуючись до Майдану-2
Події виборчих баталій 2004—2005 року змусили урядовців розглянути проблему проведення мирних зібрань громадянами України, яких із приходом нової влади тільки побільшало. Зокрема, з ініціативи інституту «Республіка» був проведений круглий стіл із обговорення проекту закону «Про свободу мирних зібрань», на якому були присутні представники міністерств внутрішніх справ і юстиції, правоохоронних органів, судді та адвокати. Організатори мотивували своє рішення про проведення подібного заходу тим, що навіть прихід нової влади не вирішив питання порушення права громадян на мирні зібрання в Україні. Адже, як засвідчили моніторингові дослідження, і за правління «помаранчевого уряду» мітинги продовжують розганятися, а права мітингувальників вперто не дотримуються. І це не дивно, адже прав як таких демонстранти все ще не мають. За відсутності відповідного закону, який би регулював проведення мирних зібрань в Україні, представники органів місцевого самоврядування, правоохоронці і судді вважають за можливе стверджувати, що намети є «малими архітектурними спорудами» (хоча важко назвати «архітектурною» споруду, зроблену з брезенту), а проводити мітинги можна лише на відстані 50-ти метрів від державних установ. Керуючись цими принципами, місцеві владні структури неодноразово забороняли проводити мирні збори громадян. Подібні порушення прав людини визначили мету круглого столу — не дати можливості судам забороняти мітинги, якщо вони є мирним засобом волевиявлення народу.
На думку відомої (після пам’ятного засідання Верховного Суду із оскарження результатів другого туру виборів) адвокатки Олени Лукаш, законопроект, розроблений і представлений інститутом «Республіка», є демократичним і таким, що «відповідає принципам ОБСЄ». Зокрема, його автори наголосили на тому, що право громадян на проведення мирних зібрань є природним правом людини і охороняється Конституцією. Відповідальність за будь-які правопорушення як з боку владних структур, так і з боку мітингуючих має носити виключно індивідуальний характер, що одразу ж посилює взаємну відповідальність сторін. Крім того, у проекті відзначається, що загроза порушення правопорядку не виправдовує втручання влади у мирні зібрання, а створення шуму натовпом не є підставою для розгону демонстрації. Досить довго учасники круглого столу сперечалися щодо питання про матеріальну винагороду за участь у мітингах, але до єдиного висновку не дійшли. Одні стверджували, що будь-яка робота передбачає винагороду, а інші акцентували увагу на тому, що мітингувальники мають керуватися виключно своїми патріотичними почуттями, а не «заробітчанськими» мотивами.
За новим законопроектом, умовами дозволу на проведення демонстрацій є письмова заява громадян і абсолютно мирний характер проведення мітингів. Влада на місцях зобов’язана прийняти заяву і створити якнайкращі умови для проведення зібрань. Але, незважаючи на таку ліберальність законопроекту, голова парламентського комітету з прав громадян та національних меншин Геннадій Удовенко заявив, що певні обмеження все-таки слід запровадити, адже «немає гаранту того, що люди будуть мирно мітингувати».
Представлений законопроект неодноразово обговорюватиметься у Верховній Раді, і прогнозувати його долю зараз дуже важко. Адже два попередні аналогічні законопроекти, подані групою народних депутатів і екс- президентом Леонідом Кучмою, були відхилені. Можна лише сподіватися на те, що новий уряд, пам’ятаючи мітинги на Майдані під час помаранчевої революції, все-таки узаконить мирні збори громадян, завдяки яким український народ виборов власне право голосу і їхню перемогу. Тим паче, враховуючи слушне зауваження Г. Удовенко про те, що «був Майдан-1, але ж буде і Майдан-2».
