Iгор ШАРОВ: «Кандидати мають домовитися»

Одним із наслідків політичної кризи в Україні стали інтенсивні перегрупування сил у парламенті. Внаслідок цих процесів цілий ряд провладних фракцій втратили від кількох до більш ніж десятка «штиків». При цьому серед журналістів склалася думка, що основним сенсом подібних пертурбацій є перехід «під Ющенка» представників партії влади, яка наразі «сиплеться». Незгоду з подібним твердженням в інтерв’ю «Дню» висловив колишній керівник фракції політичної партії «Трудова Україна» Ігор Шаров. За словами пана Шарова, оскільки із втіленням у життя політреформи вплив виконавчої влади на парламент суттєво зменшується, потреба постійно «звіряти годинник» з президентом відпадає.

— Пакетне голосування із внесення змін до Конституції України та виборчого законодавства, проведене разом з відставкою генпрокурора та ротацією членів Центрвиборчкому, дало можливість зняти напругу в стінах Верховної Ради України. Водночас політичне протистояння в країні триває: еліта, та й електорат різних частин країни налаштовані на різних лідерів. Чи стане 26 грудня — день повторного голосування на президентських виборах — днем консолідації для всієї України?

— Обидва Віктори — і Янукович, і Ющенко — повинні вже зараз, коли ухвалені зміни до закону про вибори президента, змінений склад ЦВК, нарешті домовитися, піти на переговори, переборюючи образи. Бо є пряма загроза якщо не розколу країни, то, і це вже зрозуміло, тривалої політичної кризи. Рівень цих домовленостей може бути різним, але головне, щоб він максимально задовольнив дві сторони. Важливо також, щоб кандидати не замикалися на своїх «базових» регіонах. Ющенку, щоб бути президентом, потрібно перерости імідж кандидата від Заходу України, Януковичу — від Сходу. У ситуації, коли цілі області масово й затято виступають проти одного з кандидатів, владним елітам слід більше зосередитися і до, і після 26 грудня на питанні економічної стабілізації та бюджетної дисципліни. Знову ж таки, закликаю обидві сторони не доводити конфлікту до крайньої межі. Прості люди вже стомилися від передвиборних гасел. Вони розуміють: Янукович — не бандит, а Ющенко — не месія. Однією з «точок перетину» може стати створення спочатку перехідного уряду за участі представників як Ющенка, так і Януковича. Коли ж у Верховній Раді виникне стабільна більшість, тоді нехай вона формує новий склад Кабміну, залучаючи до цього процесу опозицію.

Нагадаю, що я ще перед першим туром президентських виборів пропонував, щоб у разі перемоги Віктора Януковича Ющенку була запропонована посада в уряді, відповідна до його досвіду держслужбовця. На жаль, зараз оточення Ющенка засліплене мітинговою стихією, а тому не може достатньо адекватно сприймати ситуацію. Доходить до того, що нібито від імені Ющенка дзвонять менеджерам одного з популярних телеканалів з вимогою коригувати інформаційну політику! А де ж декларована свобода слова? Хіба в такий спосіб роблять «чесні новини»?

У будь-якому разі я заявляю, що готовий сприяти у переговорах між обома сторонами. Давайте ввійдемо в Новий рік не з політичною конфронтацією, а зі стабільністю й упевненістю, що в наступному році буде продовження зростання ВВП і світ говоритиме про Україну в контексті її успіхів у економіці.

— Помітним «інформаційним приводом» у парламенті останнім часом став вихід із фракції «Трудова Україна» понад десяти депутатів на чолі із вами — керівником цієї фракції. Невдовзі ви заявили про наміри створити нову фракцію «За єдину Україну». Чиїми союзниками, зокрема з двох кандидатів у президенти, бачите себе ви і ваші соратники?

— Думаю, позиціонування цієї фракції буде важливим і для нормалізації діяльності Верховної Ради найближчим часом, і на перспективу парламентських виборів. Наміри щодо відродження міцного й стабільного центру у парламенті є, і вони дуже серйозні. Для їхнього втілення з ухваленням змін до Конституції ми отримали чіткі орієнтири — тепер парламент фактично стає центром політичного життя країни. Зараз парламент матиме більше важелів впливу навіть за умови, що ухвалені зміни до Конституції наберуть чинності тільки 1 вересня 2005 року.

Водночас питання про підтримку когось із кандидатів фракцією, яка ще не створена, передчасне. Головне зараз для нас — згуртувати парламентаріїв навколо певної ідеї, лідера. У фракції «Трудова Україна», яку я очолював, така ідея була. Ми діяли узгоджено з урядом Віктора Януковича, з яким створили коаліцію, й підтримували конструктивні кроки Президента Леоніда Кучми. Сьогодні епоха президентства Леоніда Кучми фактично минула. Тому я вийшов із фракції «трудовиків», бо вважав, що не маю морального права тиснути на депутатів щодо їхнього подальшого вибору. Значна частина депутатів нашої фракції, до речі, були безпартійними.

— Навколо якої ідеї гуртуватиме людей «За єдину Україну»?

— У першу чергу ми будемо відстоювати ідею спільної відповідальності уряду й парламенту за ситуацію в країні. А не так: існують представники влади і представники опозиції, де перші — за все відповідають, а другі — тільки критикують. Це хибна система. Її виправити допоможе ухвалення закону про опозицію, в ньому треба розписати, які посади віддаються представникам меншості в парламенті та уряді. Крім того, важливим завданням уже можна назвати боротьбу за збереження унітарної держави України. Яка, втім, передасть водночас достатні повноваження регіонам.