Ігор ШУРМА: Львів'ян не потрібно вчити любити Україну...
Минулого четверга у Львові вирували політичні пристрасті. У цей день львівська міська та обласна ради розглядали питання про ставлення до підписаної Президентом України Леонідом Кучмою угоди про створення ЄЕП. Представники правих сил, перш за все — блоку «Наша Україна», зробили все можливе для політизації питання. У місто прибув посилений «десант» із членів фракції Віктора Ющенка «Наша Україна», кілька тисяч прихильників блоку були зібрані під стінами облради. У руках вони тримали гасла на зразок: «ЕЄП — новий Союз», «Вступ до ЕЄП — зрада України». І міська, і обласна ради (і там, і там прихильники Ющенка мають більшість) прийняли заяви, які засуджують вступ України до ЄЕП. В обласній раді дебати з цього приводу тривали близько чотирьох годин. У сесійній залі були присутні близько трьох десятків депутатів Верховної Ради від фракції «Наша Україна» на чолі з Віктором Ющенком, а також представники фракції СДПУ(О) Ігор Шурма та Петро Писарчук. Проте слово для виступів одержали лише представники «Нашої України».
Що ж стосується вуличного натовпу, то, за свідченнями очевидців, щось ніби керувало і правило тим потужним організмом, здатним, залежно від того, які будуть кинуті гасла, на добро чи зло. А гасла були агресивними, і тому люди кричали, кидали каміння та яйця, напевно, заздалегідь приготовлені. Це робили скромно одягнуті і зовсім не відгодовані громадяни, які пізніше розійшлися по своїх домівках, а через день уже стояли в одній черзі по хліб або у церкві, нездатні на такі грізні та дивацькі почуття, як у пікеті. Адже ті, хто правив тим «балом», були далеко, недосяжні для каміння, на другому поверсі обласної ради, де проходила сесія.
Вже пізніше стало зрозуміло, що до біди було зовсім недалеко, й не вистачало однієї єдиної іскорки, аби сталася трагедія і під ноги натовпу впало чиєсь життя чи здоров'я. Бо депутати з блоку «Нашої України» все підігрівали й підігрівали своїми промовами людей. І йдеться тут зовсім не про те, чи справедливими були їхні гасла. А про почуття міри й відповідальності, про які мають пам'ятати ті, хто звертається до народу, аби цей народ у своєму гніві не зробив чогось такого, про що пізніше щиро пошкодував би. У цьому сенсі події у Львові варті глибокого аналізу, адже Львівщина стала полігоном для відпрацювання політтехнологій, — отже, вибори, які наближаються, будуть ще складнішими і бурхливішими, ніж попередні.
Певною мірою львівську громаду можна зрозуміти, — за статистикою, це на 65% електорат Віктора Ющенка, і приїзд такого потужного десанту «Нашої України», якого, здається, не приймала ще жодна область, не міг не викликати реакції значної частини населення. Приїзд гостей був приурочений до сесій міської та Львівської обласної рад, де депутати прийняли кілька заяв, зокрема, про категоричне небажання вступу в ЄЕП, проти політреформи, що відбирає у людей право самим обирати президента, і за кадрові зміни в міській та обласній податкових адміністраціях, керівництво яких багатьма у Львові ототожнюється з СДПУ(О). Останнє, щоправда, висувалося на чільне місце і викликало бурю емоцій.
Саме тому лідера львівських «есдеків», народного депутата Ігоря Шурму, коли він вийшов на вулицю, не схотіли слухати. У нього полетіло каміння, дрібні монети й навіть жаб'ячі лапки. Щоправда, і в сесійному залі далеко не одразу йому дали мікрофон. Коли Шурма в залі заговорив, депутат Олекса Гудима скинув мікрофон на підлогу... Докладніше про все, що відбулося того дня, — в інтерв'ю з народним депутатом Ігорем Шурмою.
— Чого саме вам не дали сказати людям?
— Посилаючи мене у натовп, ніхто не сподівався, що я вийду. Перше — пауза, пізніше хлопці, які володіють мітинговою драматургією, зрежисерували крики «Шурму — в тюрму». Це для мене — ідеальний лозунг. Я відповідаю всім, хто мене туди хоче кинути — представникам КУНУ, УНА-УНСО, бізнесменам, всім налаштованим проти соціал-демократичної партії, — садіть мене в тюрму, ви можете торкатися будь-якої сторінки моєї біографії, нічого не те що злочинного, а й чогось, що пішло на шкоду Україні, ви не знайдете. Потім я попросив мікрофон. Я не знав, що буду говорити. Можливо, що я народився у Львові, я тут виріс, я люблю свою Україну і ніхто мені цього не заборонить. Що неможливо і безглуздо приватизовувати свою любов до України… Однак натовп заглушав мій голос, і я просив покликати хоча б одного з молодих людей, щоб запитати: «Скажи, чого ти так поводишся?» Я хотів почути мотивацію — моральну, інтелектуальну, лінгвістичну, яку хочете. Й цього не домігся. Для себе ж зробив висновок: це відгук на заклики до непокори. Взагалі мені не зрозуміло, чого пан Ющенко приїхав до Львова і закликає любити Україну. Тут людей не потрібно переконувати і вчити любити Україну. Краще вже їхати кудись на схід, в Єнакієво, Білгород-Дністровський і говорити про небезпеку України, і вашу до неї любов і пояснювати безвільне голосування за Єдиний економічний простір. Там пояснювати людям, чому ви в Києві говорите одне, а у Львові — інше. В 2002 році ви говорили про системну зміну влади, а сьогодні виступаєте проти політичної реформи. Я би хотів наголосити тим людям, які сюди приїжджають, що після їхнього приїзду в цьому місті залишаються простір, час і люди. Їм потрібно тут жити далі, стояти поруч на автобусній зупинці, дивитися одне одному у вічі і думати, як жити далі. Тут з найщирішими патріотичними побажаннями залишаються не просто зерна непокори, а нова ідеологія — «нашизм». Це абсолютно нова ідеологія ХХI століття, яка народжується там, де люди безмежно люблять свою державу, де люди вірять своїм лідерам, продовжують вірити їх словам і все ще не навчилися вірити вчинкам.
— СДПУ(О) ототожнюють з податковою. Чому, на вашу думку?
— Пани депутати, які сидять у Верховній Раді 10 — 12 років, спричинилися до того ототожнення державних органів з політичними фракціями. Це є результат їхньої діяльності, хоча це давно потрібно було заборонити законом. Сьогодні ж закон, до 1 січня 2004 року, не забороняє ні митникам, ні податківцям перебувати в партії. У нас що — 37 рік, і людина не може зробити свій політичний вибір? А те, що є ототожнення з митною та податковою, ще раз нагадує — ви є вихідці з Радянського Союзу, і прагнете будь-що сформувати образ ворога (причому під егідою ідеї захисту своїх олігархічних структур). Я веду до того, що блок «Наша Україна» має на Львівщині значний економічний потенціал, чимало підприємств, керівники яких належать саме до цього блоку. І коли до них приходять з перевіркою, а ще якщо вказують на порушення — починають кричати про політичний тиск (як приклад, АПК «Галичина» та «Орлан»). Сьогодні ми говоримо, що митниця ангажована СДПУ(О), а чому ми не говорили про митницю торік, коли її очолював Микола Горинь, представник націонал-патріотичних сил? Навіть Яворівський сказав, що через недолугість цього нефахівця бюджет недоотримав мільярд гривень. Чому, коли є додаткових надходжень у бюджет триста мільйонів, пальцем тикають у молодого хлопця, який прийшов туди всього чотири місяці тому і має намір там щось змінити? Так, він не змінить систему і структуру, він лише може щось зробити в межах своїх повноважень, діючого законодавства. І якщо перекрили канал перевезення контрабанди певним силам, які належать до блоку «Нашої України», то це не означає, що можна цю людину звинувачувати в некомпетентності.
— Як ви ставитеся до слів Володимира Яворівського: мовляв, в Яворівському районі під кожним кущем перевантажується контрабанда?
— Я вам мушу сказати, що це — пуста балаканина. Те, що ці люди говорять саме так, для мене означає: їхній національний патріотизм закінчується там, де починається патріотизм власної кишені. 10 років мовчали про митну службу, за півроку заговорили. Дайте факти! Є суд, є спецслужби, які можуть все зафіксувати. Сидіть під тими кущами, фотографуйте того митника і податківця, якого ви звинувачуєте у зловживаннях, наведіть хоча б один доказ. Ярослав Кендзьор, який звинувачував СДПУ(О) у всіх гріхах, тут, у колисці національно- патріотичного руху, двічі програв суд СДПУ(О), і жодного разу не виконав рішення суду — спростувати і вибачитися. Ми просимо ще раз — наведіть приклади, якщо у вас вони є. Це зло треба викорінювати, а не закидати простому людові вигідні для себе речі. Адже ці люди в пориві могли піти на будь-що. Чи сьогодні вони здатні на щось подібне, чи вони здатні на таке? Був об'єкт — Шурма, вони кинули каміння в нього, вийшов би Писарчук — кинули б у нього.
— Чому все ж таки у Львові стали можливими події, за напруженням подібні до бурхливих дев'яностих?
— Ющенко звик приїжджати на Львівщину, у Львівську обласну раду, де все лежить біля його ніг. Уперше за багато років йому спромоглися опонувати, висловили іншу точку зору, це викликало особисте його знервування в міській раді. В обласній раді він мене, як представника іншого табору, не захотів вислухати, — і це людина, яка претендує керувати у всій державі. То в межах держави потім чи захоче він слухати «політичну меншість»? А тому я питаю, хто з ним прийде до влади? За моїми стандартами, це не є демократія. Там, де є лише одна точка зору — постає Радянський Союз. Це — комунізм. Якщо не мати на своїх теренах людей, які мислять інакше, буде створено той самий комуністичний режим.
