Iгор ШУРМА: Майбутній прем’єр стартуватиме «з високого трампліна»...

За словами народного депутата України, одного із активістів Соціал-демократичної партії (об’єднаної) Ігоря Шурми, СДПУ(О) перейде у опозицію, якщо не знайде спільної мови із новою владою.

— Чи можна трактувати ваші останні заяви як спробу досягти компромісу із командою Віктора Ющенка?

— Жодна політична сила в Україні не в змозі самотужки повністю сформувати владну вертикаль, хоча б тому, що не володіє достатнім кадровим потенціалом. З боку представників «нової», як вони себе називають, влади, було б нерозумно нівелювати фахові, організаційні, фінансові, зрештою, резерви, що їх мають інші партії та блоки, в тому числі опоненти. Натомість — запропонувати діалог. Ми стоїмо на порозі реалізації політичної реформи, яка, зокрема, передбачає підвищення ступеня відповідальності політикуму. Саме це є головним критерієм діяльності тієї чи іншої сили, за яким згодом і визначаються виборці. Певна політсила могла б взятися за окрему ділянку роботи, виконувати її на всіх рівнях — від уряду до райадміністрацій і, відповідно, звітувати за неї.

Майбутнє за коаліційним урядом. Сподіваюся, певні пропозиції щодо співпраці на адресу СДПУ(О) таки надійдуть. Утім, це ще не означає, що ми їх приймемо, спершу розглянемо у фракції й на політбюро. Якщо найближчі кадрові призначення, на нашу думку, із вигодами України не збігатимуться, наша реакція буде жорсткою і принциповою. Нашу подальшу стратегію ми вироблятимемо шляхом обговорення, зокрема на з’їзді, оскільки тільки з’їзд правомочний ухвалювати нову концепцію діяльності. Якщо спільної мови із новою владою знайти не вдасться, це буде концепція опозиційності. Саме в її рамках, оскільки закону про опозицію в Україні досі не існує, працюватимемо найближчим часом.

— Це думка ваша особиста чи офіційна, партії?

— Свою позицію я висловив на засіданні фракції і політбюро, вона знайшла широку підтримку і наразі є темою для обговорення.

— А що може спонукати членів команди Ющенка запропонувати вам співпрацювати?

— При формуванні кадрового резерву цілої держави неприпустимо здійснювати «відбір» лише за кольором партквитка. До того ж, ми вже маємо позитивний досвід плідної співпраці представників різних партій. Успіхи першого коаліційного уряду Віктора Януковича, хоча він і став жертвою президентських перегонів, визнано у всьому світі.

— І на які конкретно посади ви могли б розраховувати?

— Євростандарти, до яких ми йдемо, передбачають рівномірний розподіл влади між існуючими політсилами. Тож, якщо нашу опозиційність таки буде закріплено, звернемося до нової парламентської більшості з ініціативою перерозподілу комітетів. Свого часу вони вимагали віддати їм значну їх частку, зокрема бюджетний, з питань свободи слова та інформації тощо. Ситуація кардинально змінилася, побачимо, як члени команди Ющенка вміють виконувати старі домовленості. Не можна, перебуваючи у владі, узурпувати те, що належить опозиції. Варто також переглянути особи тих, хто засідає в парламентській президії.

— Тобто ймовірність ротації керівництва Верховної Ради зберігається?

— Чому ні? Якщо буде нова більшість і нова меншість, логічно переобрати і спікера із заступниками.

— І кого б ви хотіли бачити головою парламенту?

— ...Ну, поки що питання не стоїть так гостро... Я поважаю пана Литвина, але під час кампанії він вдавався до неприпустимого. Свого часу НАПУ, як член парламентсько-урядової коаліції, підтримала єдиного кандидата Януковича, проте насправді вони сприяли перемозі іншого претендента. Звичайно, будь- хто має право змінити свої уподобання, але про таке необхідно заявляти публічно. Принаймні, так було б чесніше по відношенню до всіх. ...Сьогодні зрадив ти, а завтра — тебе.

— Не секрет, що певна частина депутатів перегруповуються не тільки навколо Ющенка, але й навколо Литвина. Експерти уже говорять про існування у Верховній Раді «третьої сили» — противаги новим владі та опозиції. Погоджуєтесь із такою думкою?

— Усі ці процеси «напіврозпаду» є плодом політичної кон’юнктури. В.Литвин концентрує навколо себе «жертв» цієї кон’юнктури, тому успіх цього заходу мені видається сумнівним. Про це свідчить те, що депутати покидають одні фракції, а до інших приєднуватися не поспішають, максимально довго зберігаючи нейтральний статус, вираховують, до кого вигідніше приєднатися, щоб успішно в’їхати в 2006 рік.

— Чи ведуться між СДПУ(О) та Партією регіонів перемовини щодо можливого створення опозиційної коаліції?

— У Віктора Медведчука та Віктора Януковича налагоджено постійний контакт, але із цього приводу на сьогодні консультації, наскільки мені відомо, не відбуваються. Постійні дискусії ведуться між депутатами наших фракцій, але офіційної позиції ще не вироблено.

— Але ж після другого туру пан Янукович доволі різко відмежувався від діючого Президента та його команди. Чи можлива після цього співпраця?

— Не можна допускати, щоб у політиці домінували емоції. Під час цієї кампанії їх, на жаль, і так було забагато. Свою образу Віктор Федорович адресував переважно Леоніду Кучмі. Природньо, що більшість сприймає Президента і главу його адміністрації як одне ціле, а всі вчинки Віктора Володимировича розглядаються крізь призму головування спочатку у АП, а вже потім у партії. При цьому забувають, що до тих чи інших дій його спонукав службовий обов’язок і накази керівництва. Свого часу есдеки не уповноважували його йти на цю посаду, він репрезентує там себе, а не партію в цілому, тому і сам він, і всі ми стали на сьогодні заручниками його посади.

— Яке професійне майбутнє вашого лідера? Він дообиратиметься в парламент?

— Це людина слова. Свого часу, йдучи в АП, він сказав, що після звільнення повернеться до роботи в партію. Не маю підстав йому не вірити. Професіоналів такого рівня в країні небагато. Є люди, які шукають роботу, а є такі, яких вона знаходить сама. Віктор Володимирович відноситься до других. Не сумніваюся в його запитаності.

— А яка із кандидатур на посаду прем’єра вам найбільше імпонує?

— У принципі, для соціал-демократів не є проблемою визначитися, кого підтримувати, але давайте розберемо кожного окремо.

Петро Порошенко вразив публічною відмовою від власного бізнесу. Він так ужився у роль опозиціонера, що досі не може звикнути до зміни статусу. Не хочеться, щоб на українську політику були перенесені найгірші традиції політики американської — від родинних зв’язків до кумівства.

Юлія Тимошенко, безсумнівно, є талановитим менеджером. Але дивує, що про втрату свого бізнесу через «злочинний режим» вона заговорила тільки зараз. До того ж, прем’єр має вояжувати не тільки по периметру українського кордону, а й відстоювати інтереси держави й за кордоном. Скажіть, як це можливо?

Що стосується Анатолія Кінаха, то його по- людськи шкода, адже «нашоукраїнці» над ним відверто знущаються. За часів свого, наступного за Ющенком, прем’єрства, саме від них він зазнав найбільш нищівної критики, а наразі вони нібито пропонують його на ту ж посаду...

По відношенню до Віктора Пинзеника згадується народне прислів’я «ліс рубають — тріски летять». Є тріска, яка літає від суперечок Тимошенко й Порошенка.

Кандидатура Єханурова у нашому середовищі взагалі не розглядалася. Можливо, він високоякісний фахівець, порядна, але абсолютно позбавлена владних амбіцій людина. Він сам себе на цій посаді не бачить.

Загалом же прем’єр однозначно буде людиною президента. Особисто я, враховуючи те, що в команді Ющенка 4 віце-прем’єри й 12 міністрів, які, м’яко кажучи, не дуже успішно працювали в різних урядах за часів Кучми, не розглядаю їх «друге пришестя» як принципове оновлення влади. Але чому ж точиться така запекла боротьба? Через те, що майбутньому прем’єру можна буде по-доброму позаздрити, адже стартуватиме він не з ями, а з високого трампліна. Втім, і з нього, звичайно, можна звалитися. Проте тільки геніальний нездара здатен розтринькати надбання попереднього уряду.

— Чи може майбутній голова уряду стати «технічною» фігурою при сильному президенті? Щось на кшталт тандему «Путін-Фрадков»?

— Думаю, «технічного» прем’єра в нас не буде. А якщо уряд очолить пані Тимошенко, то буде ще великим питанням, хто при кому стане «технічною фігурою»...