Iм’я Росії — Сталін!
Його звати Йосип Сталін. І він найвеличніша людина в історії нашої країни. Великих людей в нашій історії було чимало. Наприклад, недалеко від Сталіна, на третій позиції, влаштувався Володимир Ульянов- Ленін. На шостому місці Іван Грозний. Сучасники гідно оцінюють їхні заслуги. Шанують їх. І голосують за них. Це проект «Ім’я Росії».
Солідні організації — телеканал «Росія», Інститут російської історії РАН, фонд «Громадська думка» — вирішили шляхом всенародного голосування виявити най-, най-, я б так сказав, крутіших діячів за всю історію країни. А з-поміж цих крутих обрати найкрутішого. Він і буде Ім’ям Росії.
Проект з самого початку викликав дивні почуття. З одного боку, подібні витівки — не новина, й періодично ми стикаємося з результатами виборів найкращого футболіста всіх часів, найкращої рок-групи в історії, найкращого фільму і т.д. — зазвичай з нагоди якоїсь круглої дати або от на Мілленіум багато такого було. Але такі опитування й голосування, як правило, є все- таки грою, з великою часткою умовності. Ну як можна сказати, хто краще — Бах чи Чайковський? Кому що подобається. Може, мені найближче Джузеппе Верді. А як порівняти Пеле й Роналдіньо? Різні епохи, різна гра. Зрозумілим є бажання скласти «остаточний» список і виявити «абсолютного чемпіона», просто не треба тоді ставитися до цього надто серйозно.
Однак існують винятки. Проект «Ім’я Росії» теж, напевно, затівався як гра, без глибокого підтексту. Почитайте характеристики номінантів, написані часом у вельми грайливій манері, коли «подвиги» тиранів переповідаються, наче сюжет блокбастера, мовляв, скільки народу цей кент покришив. Народ на сайті проекту голосує, поступово, етап за етапом, скорочуючи коло претендентів, поки їх не залишиться дюжина. І тоді, як нам кажуть, проект вийде на проектну потужність і на екранах розгорнуться дебати з «участю» претендентів, у них будуть довірені особи, які почнуть відстоювати й рекламувати звершення своїх кандидатів, ролики в ефірі підуть рекламні. Дійсно, весела гра.
Тільки-от як бути з першим місцем Сталіна, третім місцем Леніна, шостим місцем Грозного? Результати, звісно, не остаточні. До того ж, майже достеменно відомо, що відсоток Йосипу Віссаріоновичу активно накручували його шанувальники, як це повсюдно відбувається в подібних голосувалках, коли фанати виводять свого улюбленця в переможці. Але замислюючи всю цю витівку, організатори хіба нічого подібного не могли передбачити? Звалюючи в одну купу Сталіна, Єсеніна, Висоцького, Гагаріна й Ломоносова, вони на що розраховували? Я вже навіть не питаю, чому, припустимо, порядні люди у відповідь на флеш-моб сталіністів не влаштували свій флеш-моб за Єльцина або хоча б за Гагаріна? Адже не настільки важливо в результаті, яким чином отримано результат, важливо, який він.
І от ми вийдемо перед усім світом з результатом загальнонаціонального опитування, яке тривало довгі місяці й у якому взяли участь більш як мільйон людей, яке проводили державне телебачення, історичний інститут і найбільша соціологічна служба, — й підсумком цього опитування стане: найвеличніша людина в історії Росії — Сталін. А поруч із ним Ленін. Та й Іван Грозний теж нівроку. Ви уявіть собі свою реакцію, якби в аналогічному опитуванні в Німеччині чільне місце посів Гітлер. Що це за країна, яка — байдуже яким шляхом — доходить до такого результату?
Я навіть не про те кажу, що про нас у світі погано подумають. Там про нас і так думають без захвату, а це стане просто ще одним підтвердженням думки про Росію як про дику, агресивну країну. А самі ж ми як про себе повинні будемо думати, коли вийдуть на сцену зачинателі проекту й повідомлять: найвидатнішим діячем в історії Росії громадяни країни визнали Йосипа Віссаріоновича Сталіна! Тут, напевно, й оплески мають лунати. Ім’я Росії — Сталін!
Але якщо це гра, то після оплесків, напевно, всі сміятимуться й веселитимуться вдалій витівці. Однак бувають речі, гратися в які не можна. У нас у центрі Москви ряжені ходять — Сталін, Ленін і ще хтось. Туристи з ними фотографуються, «вожді» усміхаються, на життя заробляють. І це теж така гра, кітч на кшталт матрьошок і ведмедів на повідку. Але от у Німеччині нещодавно вибухнув великий скандал, коли вирішили воскову фігуру Гітлера десь там встановити. Погодилися за умови, що його буде зображено в максимально жалюгідному вигляді в умовних інтер’єрах свого бункера нібито в останні години життя. Тому що німці зрозуміли, що Гітлер — це не гра, не кітч, не шнапс, брецлик і шкіряні штани. А ми не зрозуміли. Вони нацизм засудили й заборонили, а ми комунізм — ні. Вони усвідомили, що таке погано, а ми досі ведемо ідіотську дискусію про те, що «прийняв країну з сохою, а залишив з атомною бомбою» й що ось це все виправдовує мільйони жертв і дає право номінувати Сталіна в герої.
Я так наполегливо проводжу паралелі з Гітлером, бо передчуваю традиційне обурення із серії, що Гітлер набагато жахливішим тираном був, що фашизм набагато небезпечніший за комунізм. Та немає тут ніякої принципової різниці! У чому вона? У тому, що Гітлер знищив умовно 50 мільйонів, а Сталін лише 10 чи 20? Що Гітлер знищував народи Європи, а товариш Сталін обмежився катуванням народів СРСР, і на цій підставі він гуманніший, рум’яніший і біліший? Доти, доки ми не назвемо речі своїми іменами, а злочинців злочинцями, ми так і будемо ходити по колу, ходити вулицями Леніна в кожному місті, жити в Ленінградській області, голосувати за Сталіна — Леніна в шоу-проектах і називати катів «ефективними менеджерами».
P. S. Згідно з даними на 14 липня, що опубліковані на сайті проекту, після голосування 2 млн. 210 тис. 948 осіб за Сталіна свої голоси віддали 249 тис. 515. Тим часом, із четвертого на друге місце піднявся Микола II (208 тис. 686 голосів). Третім залишається Ленін (159 тис. 876). У свою чергу, Володимир Висоцький з другого місця перемістився на четверте (150 тис. 330). П’ятий — Олександр Пушкін, який набрав голосів майже в півтора рази менше, ніж В. Висоцький — 107 тис. 590.
Крім них, до 12 перших, які залишаться в опитувальнику у вересні (поки що в рейтингу 50 історичних особистостей), входять: князь Олександр Невський, Сергій Радонежський, Юрій Гагарін, Борис Єльцин, Іван Грозний, Сергій Єсенін і Михайло Ломоносов.
13 і 14 місця з невеликим відривом від М. Ломоносова займають Петро I і Сергій Корольов, але обидва вони тиждень тому були серед 12 лідерів.
Головний історичний герой Росії стане відомий наприкінці року.
Раніше заступник голови ВДТРК Олександр Любимов, який займається цим проектом, повідомив Інтерфаксу, що «це опитування — звичайно, не глибокі дослідження громадської думки, але, з іншого боку, розглядати це лише як гру також не варто». Він також зазначив, що «найцікавіше почнеться, коли залишиться лише 12 перших учасників опитування». Зокрема, за його прогнозом, є передумови того, що Сталін покине першу сходинку. «Просто зараз сукупні антисталіністські голоси розкидані по 48 інших прізвищах. Ті ж, хто зараз голосує за Сталіна, в запропонованому списку великих людей практично не мають альтернативи. І якби, наприклад, для голосування був запропонований список із 50 негідників, то Сталін мав би набагато менше шансів на лідерство», — вважає О. Любимов.
