«Картковий будинок» – на гастролях

Проведений тиждень тому Форум YES, який щорічно організовує родина Кучми-Пінчука, шокував навіть тих, хто давно не дивується. Найбільший резонанс якраз викликала не тема заходу — «Світ, Європа та Україна: шторм змін», хоча по суті мала б, а приїзд актора Кевіна Спейсі, який зіграв головного героя культового американського телесеріалу «Картковий будинок» Френка Андервуда. З цього приводу в соцмережі одразу з’явився шквал постів і коментарів.

«16 вересня День пам’яті Георгія Гонгадзе, але про це не згадують на цьогорічній зустрічі #yes2016 символічно що головний гість там Андервуд — котрому зійшло з рук вбивство журналіста», — вдова вбитого журналіста Мирослава Гонгадзе. Напередодні форуму Мирослава також відреагувала: «Цього року YES Пінчука відкривається 16 вересня. Хтось добре продумав і зважив дати — я так розумію, що на відкритті буде Кучма і що розпочнеться конференція хвилиною пам’яті про Георгія Гонгадзе. 16 вересня виповнюється 16 років з дня смерті Гії. Хочу побачити цей вияв журналістської солідарності, особливо від колишніх колег Георгія, як Сергій Лещенко та решти, які є звичними учасниками цієї конференції і навіть, як ми тепер знаємо з офіційних декларацій, отримували гонорари за виступи у ній».

«Тобто в День пам’яті журналіста Георгія Гонгадзе на фото, зробленому зараз в центрі Києва, Кевін Спейсі, який знову став всесвітньо відомим завдяки серіалу «Картковий будинок», де він зіграв президента, що вбиває журналістку заради збереження влади, і Віктор Пінчук — зять того самого президента Кучми, який...?», — журналіст Олександр Ткач.

«16 вересня в Брюсселі на дискусії «Гроші та політика: будівництво держави, демократія та корупція» згадала у виступі і про YES: як українські олігархи купують лояльність західної еліти, колишніх прем’єрів країн ЄС та держсекретарів США, які за великі гонорари чи благодійність на свої фонди їздять відбілювати імідж корупціонерів, які колись були під санкціями на в’їзд в США. Цинічно. Прагматично. YES — така собі тусовка, ярмарка марнославства. Символічно, що 16 років тому вбито Гонгадзе. І досі замовники на волі», — голова парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко.

Якраз Ганна ще два роки тому проявила принципову позицію і пристала на заклик потерпілого у «справі Гонгадзе-Подольського» Олексія Подольського бойкотувати заходи Кучми-Пінчука. Раніше Подольський заявив «Дню» з цього приводу: «Я вже давно закликаю бойкотувати заходи Кучми — Пінчука, але абсолютна більшість свідомо ігнорують мій заклик — багато хто приїжджає сюди за гроші, інші тому, що зобов’язані, а треті взагалі на зарплаті. Звичайно, ми можемо кивати на іноземців, які своєю присутністю допомагають Кучмі, але це насамперед наша справа, з якою ми самі маємо покінчити. З іншого боку, важливо, що вже зараз на Заході починають уважно придивлятися до ролі родини Кучми-Пінчука у фінансуванні фонду Клінтонів, про що пишуть провідні американські ЗМІ».

Так от, відповідаючи на лист-запрошення Кваснєвського (голова Наглядової ради YES), Гопко у 2014-му заявила: «Я не можу прийняти вашу пропозицію. У критичний для країни час бойкот подібних заходів дає чіткий сигнал: Леонід Кучма і Віктор Янукович повинні нести відповідальність за скоєні злодіяння і постати перед справедливим судом. За останні роки ви дуже багато часу провели в Україні. Але, на жаль, так і не звернули уваги на резонансні кримінальні справи і судові процеси, пов’язані з причетністю Леоніда Кучми до жорстокого насильства проти політиків, журналістів та активістів».

ПРЕЗИДЕНТИ ЗМІНЮЮТЬСЯ, А ОРГАНІЗАТОРИ YES НА ПЛАВУ / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Звичайно, у цього форуму є свої захисники, особливо ті, хто вже давно і ґрунтовно підхопили «вірус Кучми». Після того, як в інфопросторі з’явилася велика доза критики, підключилися і вони.

«Щорічні події, завдяки своєму рівню, глибині постановки питань та їх відкритих обговорень на YES, привносять в Україну частинку Європи як вимріяному простору відкритості, чесності, прогресу і життєвого рівня, — пише у себе в ФБ виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Джорджа Сороса Євген Бистрицький. — Дають зустрітись можновладцям і їх супротивникам від політики і громадськості. Зійтись на очах Європи і світу. Це, дійсно, протиріччя у нашому сприйнятті. Протиріччя між всім цим і тим, що все це стало лише і лише можливим завдяки олігархічній концентрації необхідних для цього коштів в руках мирного олігарха Віктора Пінчука. І що такого заходу, яке привносить нам та моделює у нас, тут, Європу і західний світ демократичних цінностей, в принципі не могло би бути без нього».

Пінчук, дійсно, як і в попередні роки, показав себе у прекрасній формі. Гостей було дуже багато — українських, іноземних. За багато років (форум був заснований у 2004 р.) на заході побували абсолютно всі діючі президенти України — Віктор Ющенко, Віктор Янукович, якого свого часу водили туди як вівцю на шнурку — який, здається, взагалі не розумів, що навколо нього відбувається...

Цього року YES відкрив Петро Порошенко. І що показово, президенти змінюються, а організатори на плаву. Де сьогодні Ющенко? На «політичний пенсії». А де Янукович? Втік в Росію. А Кучма? В Мінську представляє Україну на переговорному процесі.

Є одне запитання — який результат для України протягом всіх цих років від форуму? А результат такий, що зараз стратегія взагалі стала «бездомною» — немає ні Ялти, ні Криму. Зате є цинічна заява самого Кучми про те, що повернути півострів вже нереально... Складається враження, що цей дискусійний майданчик більше потрібний самому Пінчуку і родині, ніж країні.

«Справа в тому, що і в Кучми, і у його найближчих родичів є достатньо фахові команди для того, щоб відбілити себе. Ці люди не просто коментують, а і вміють моделювати суспільну думку, — коментує «Дню» народний депутат Ігор Луценко. — Хочу сказати, що той же Пінчук не приховує своїх намірів і абсолютно відверто запрошує до своїх програм, зокрема, і журналістів. Суспільство має бути дуже розумним для того, щоб фільтрувати нав’язані йому імперативи. Адже певні сили вдало мімікрують під загальноєвропейські тренди, при цьому залишаючись донорами конкретних олігархів. Той же Пінчук, при тому, що фінансував їх абсолютно прозорим чином, брав участь у відбілюванні свого тестя Кучми».

Моделювання реальності під себе родиною Кучми-Пінчука, насправді, має давні корені. Спочатку конструювалися перемоги на виборах — щоб прийти до влади. Одними з найважливіших для країни і найбільш сфальсифікованих виборів в історії України — були президентські вибори 1999 року. Ще на початку виборчої кампанії Кучма мав невеликі шанси переобратися на другий термін, але завдяки політтехнологам перемогу таки «зліпили». Була використана російська технологія «червоної загрози» — там це був Зюганов проти Єльцина у 1996-му, в нас — Симоненко проти Кучми. Запам’яталося творіння політтехнологів штабу другого президента у вигляді плакату Кучми, де він був зображений з ірокезом. Підпис на плакаті: «Всьо буде чотко». Такий хід повинен був підкреслити близькість Кучми до молоді і забезпечити його підтримкою нового покоління.

Ми поспілкувалися з Микитою Потураєвим, який тоді працював у виборчому штабі Леоніда Кучми, і розпитали про подробиці кампанії:

— У образа Кучми з ірокезом були два автори, які, до речі, приїхали зараз до Києва з Європи. Це Ігор Подольчак і Ігор Дюрич. Вони є досить відомими українськими артдіячами. Взагалі в 1999 році в тій частині передвиборчого штабу, який курував Віктор Пінчук, було залучено велику кількість талановитих людей. Наприклад, всі фотографії Кучми робив найвідоміший фотохудожник Віктор Марущенко.

Я вам скажу, що у нас були великі надії на Кучму, хоча не можу сказати, що всі вони справдились. Ми думали, що країна буде розвиватись в напрямку авторитарного просвітницького лібералізму. Але, на жаль, ми побачили деструктивну роль олігархічних груп. До 1999 року не можна було говорити, що Кучма залежить від олігархічних груп. Але потім все змінилося, особливо після «справи Гонгадзе». Тоді Кучма змінив курс і відмовився від євроатлантичного напрямку. Але також не можна забувати революційний крок — запровадження єдиного податку. Тоді почав з’являтись середній клас, який зрештою і виступив на Майдані, який вийшов проти тодішньої системи.

На жаль, люди, які писали «Кучму геть!» або «Януковича на нари!» не зрозуміли, що система так і не зламалась. Тоді ми отримали людину системи — Ющенка. Взагалі нинішній владний олімп включаючи Тимошенко є людьми саме тієї системи. Звичайно, Кучма в момент, коли змінив курс, проявив слабкість. Гадаю, що набагато сильнішим кроком з його боку була б добровільна відставка. Це було б переконливо. Якщо навіть не погодився піти у відставку, то можна було б не йти на компроміси з РФ.

Говорити про те, що росіяни підключились до рекламних кампаній Кучми, не можна, адже вони з цього процесу і не виходили. Тобто вони були з самого початку. Групою російських технологів були випускники Московської металургійної школи Георгія Щедровицького. Ще в 50-х роках він, Едуард Зіновєв та Марат Мамардашвілі створили гурт. Тобто школа була досить серйозною. Деякі з її представників з вільних людей перетворились згодом в апологетів путінського режиму. Так ось випускники цієї школи з’явились в Україні в 1998-му році в компанії до Верховної Ради Віктора Пінчука в Дніпрі. Таким чином, ця група спеціалістів була інтегрована згодом до президентської передвиборчої кампанії Кучми. Але вони не мали стосунку до створення згаданого образу Кучми. Команда тоді у Кучми була досить інтернаціональна. Коли дехто з них згодом підтримав агресію Росії, я перестав з ними спілкуватись. Зараз вони в Росії думають, що конструюють майбутнє, хоча я вважаю, що вони конструюють минуле.

Були і симпатики комуністів, які при цьому допомагали робити окремі матеріали, які дозволяли Кучмі переманювати певну кількість голосів у Симоненка. Певною мірою технології передвиборчої кампанії Єльцина в 1996 році напряму були перенесені на передвиборчу кампанію Кучми в 1999-му. Ніякого секрету в цьому немає. Один з авторів схеми 1996 року Глєб Павловський — засновник Фонду ефективної політики — безпосередньо не мав відношення до нашої кампанії 1999-го року, але його люди були присутні. Це був очевидний сценарій протистояння начебто ліберального лідера і лідера ретроградного. Співпрацювали тоді з росіянами і інші політики, зокрема Тимошенко з тим же Глєбом Павловським. Олег Мєдвєдєв тривалий час працював у Москві, а потім працював у Тимошенко. Тобто такі зв’язки існували завжди.

Що стосується YES і приїзду Кевіна Спейсі. Я певний час займався форумом YES, але пішов в 2007-му. Чесно кажучи, коли я почув, що на форум була запрошена зірка Кевін Спейсі, який грав президента, що вбив журналістку, то сприйняв це, м’яко кажучи, із здивуванням. З боку організаторів YES, як-то кажуть, це більше ніж злочин. Це помилка.

* * *

Можна додати, що це «помилка», яка має глибоко символічний характер. Якщо в Сполучених Штатах «Картковий будинок» — це художній фільм, то у нас він із документальним сюжетом. Сюжетом, який веде країну абсолютно хибним шляхом, прикриваючись зокрема такими заходами як Форум YES. Може, там і говорять про високі речі, але поки країна завдяки кучмізму тільки втрачає. «Україна мало змінилася з дня смерті Георгія, — пише у ФБ волонтер Юрій Касьянов. — Так само крадуть, як і раніше брешуть, тільки до крові нас вже привчили: якщо раніше вбивство однієї людини було трагедією, то сьогодні загибель десятків і сотень — статистика. Два Майдани пройшли повз свідомість десятків мільйонів людей. І навіть війна не стала тією межею, тим Рубіконом, за яким вже жити, як раніше, не можна. Але уявімо собі на хвилинку, що 16 років тому справу Гонгадзе було розкрито. Винні покарані. У в’язницю сіли Кучма, Кравченко, Пукач і підбурювачі. Історія України могла б піти зовсім по-іншому. Може навіть, правовим, європейським шляхом. Не було б тоді Януковича у владі. Чи не трапився б перший і другий Майдан. Чи не заробив би на своїх «розслідуваннях» Лещенко на квартиру... Не потрібно було б проводити форум YES. І, можливо, Україна не втратила б Крим, і нічого б не сталося на Донбасі, тому що у нас могла бути сильна армія, і реальна національна політика».

...Все це буде. Потрібно розширювати коло наполегливих і принципових! Час і зусилля!