«Халіфи» на годину

Рік тому він розповів, що свою рідну Сватівщину залишить «на закуску» і зрівняє із землею. А все тому, що слобожанський край не піддався на авантюру сепаратизму, яка виявилася кривавою путінською аферою окупанта. Колишній співак регіонального масштабу і пітерський кухар, повернувшись на Луганщину після заробітків у Росії у військовому береті, взяв до рук мікрофон, до якого звик, і біля захопленої будівлі СБУ проголосив набір до «ополчення». Олексій Мозговий з’явився, як і інші бандити, наче нізвідки. І, розгорнувши величезний триколор, який привіз із Москви, пообіцяв, що ця ганчірка висітиме на Луганській телевежі. Тоді про нього ніхто ще не знав, але такі театральні кроки масі явно подобались. І видно було, що, як і колись, виступаючи у сватівському Будинку культури, увага загалу його п’янить. Мозговий був переконаний, що Кремль його не полишить. Самозакоханість, надмірна увага до своєї персони і апатія до вивчення зовсім недалекої історії зіграла з ватажком злочинного формування «Привид» злий жарт. 23 травня його джип було розстріляно біля села Михайлівське Луганської області. Разом із Мозговим, за різними даними, загинуло семеро людей, зокрема й журналістка Ганна, в якої залишилось двоє дітей. Бандити повідомили також, що в момент ліквідації Мозгового в цей час випадково проїжджав автомобіль із цивільними, якими виявилось подружжя — чоловік і вагітна жінка. Всі вони загинули.

•  У тому, що це вбивство від рук банди Плотницького, немає сумнівів навіть у фанатів «ЛНР». Конфлікт ватажків із лідером «ЛНР» відомий всім і давно. Вбивство Мозгового очікувалося. Більше того, про свою можливу ліквідацію писав і сам Мозговий. Точніше, та сама Ганна, яка грамотно оформлювала думки бандита, який вже явно втратив орієнтацію в просторі. Він навіть пішов із принципу на те, на що можна було не йти, — провів «парад» у Алчевську, хоча Плотницький йому дав ясно зрозуміти, що цього робити не варто. До речі, колишній чоловік згаданої Ганни колись перебував у лавах батальйону «Айдар». Вони розійшлися в поглядах — типова ситуація на Донбасі, коли війна ріже сім’ї та стосунки. Чоловік пішов у добровольчий український батальйон, а дружина запропонувала свої послуги Мозговому, коли той з’явився в Алчевську.

Ще коли в перший день Нового року був убитий дехто Олександр Бєднов («Бетмен»), про можливу ліквідацію інших ватажків бандформувань, зокрема й козаків, не говорив лише лінивий. Ця тенденція не нова й зрозуміла. «Маври» можуть іти на «відпочинок». Єдине, що їх може врятувати, так це співробітництво з тими, кого Кремль призначив «смотрящим», а отже, абсолютна покірливість. Так було 80—90 років тому, коли кремлівський «апарат» вичищав своїх полум’яних революціонерів. Так відбувалося в 1990-ті, коли вертикаль влади, що міцнішала, виштовхувала за борт тих, хто уявляв собою центри дестабілізації. Так відбувається й зараз. Руками біснуватого Мозгового, колишнього охоронця в розважальному клубі Бєднова, та інших асоціальних елементів Москва зробила страшний злочин — перетворила Донбас на пекло. Але в той же час такі, як Мозговий, ставали контрольованими не лише з боку Кремля. Весною свідки повідомляли, що Мозговий приїздив до Сватового, не соромлячись ставити джип із відповідними номерами в центрі міста. А отже, такі візити на свою малу батьківщину, де в бандита залишився батько, не могли бути здійснені без відповідної координації.

•  Помилкою буде шукати пазли в цій історії та копирсатися в деталях. У цій війні треба відчувати тенденції, розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Україні Мозговий потрібен був живим. Хоча б для того, щоб в певний момент свідчити про те, як сватівський тамада і пітерський кухар після трирічного перебування в Росії перетворився на очільника проросійського бандформування, яке серед симпатиків «ЛНР» знайшло певну прихильність. Особливо на тлі тотального грабіжництва банди Плотницького, який дійшов до того, що почав продавати «гуманітарку» луганчанам. До Алчевська, до речі, ця гуманітарна допомога взагалі не доходила. Мозгового навіть вважали «ідейним». Настільки, наскільки можна вважати ідейним Шарікова. Так чи інакше, прихильники у Мозгового були, і сам він, той, хто ще не так давно співав українською мовою пісню про донечку, міг явно зіграти й у нашу гру.

Але Москві потрібен один очільник «ЛНР», так само, як і «ДНР». Та ще кілька альтернатив, які мають «стучати» на «шефа» й у разі чого стати на його місце. «Революціонери» ж, які, по суті, були й залишаються бандитами і грабіжниками, знадобляться у вигляді посмертних портретів і легенд. Причому легенд, де їх начебто вбито злою хунтою. Саме для пояснення цієї версії з’явилися повідомлення декого Олександра Гладкого, який від імені української ДРГ «Тіні» начебто взяв відповідальність за вбивство Мозгового на згадану ДРГ. Остання історія чимось нагадала, як після вбивства проросійського журналіста Олеся Бузини політолог Володимир Фесенко заявив про дивний лист від імені якоїсь міфічної української організації, що взяла на себе відповідальність за це. Такі незрозумілі таємні, але занадто балакучі, організації та ДРГ є нічим іншим, як елементом провокації, який її довершує.

•  На прикладі Мозгового та інших ватажків рік показав, як небезпечно піднімати триколори. А на прикладі загиблої журналістки Ані, — чим може скінчитися співробітництво з чортами. Усі ці події можна було передбачити ще в квітні минулого року, коли в Луганську почали роздавати безплатно автомати. Тоді влада регіоналів, які гралися в сепаратизм, танула на очах. Миттєво, наче з неба, з’являлися ватажки злочинних угруповань (спочатку їх було набагато більше, ніж зараз), а злі очі «бомжів» із гранатометами жадібно дивилися на чужі автомобілі. Більшість із них давно мертві. Промосковська вертикаль відбудовується, «халіфи» на годину «героїчно» зникають, та з усього видно, що Донбас кристалізується під російською окупацією з російськими рублями іймаріонетковою, прокремлівською, владою.