Хто ближче до Європи?

Те, що Росія плідно співпрацює з НАТО, натомість, хворобливо реагує і протистоїть будь-якому зближенню України з Альянсом, відомо давно. А от те, що Росія буде в Євросоюзі раніше за Україну, це щось нове. Таку заяву зробив під час Українського ланчу в Давосі екс-міністр фінансів Росії Олексій Кудрін. «Росіянин переконував у необхідності приєднання до структур навколо Росії, причому одним із аргументів під кінець навів те, що Росія буде у Євросоюзі раніше, ніж Україна», — повідомляє прес-служба «УДАРу» з посиланням на нардепа Оксана Продан, яка була присутня на заході.

Звичайно, на перший погляд, це виглядає як жарт. Взагалі, коли мова йде про взаємостосунки України та Росії, росіяни часто люблять жартувати, підкреслюючи стереотипну роль «старшого брата». А в даному випадку мова йде саме про стосунки України та Росії, а лише потім Росії та ЄС або України та ЄС. Елементарно, як з точки зору географії можна уявити собі приєднання Росії до Євросоюзу? Це нереально. До того ж, чи створювала б Росія навколо себе всілякі союзи (Митний, Євразійський), щоб потім вступити в ЄС?

Проте, як відомо, в кожному жарті є доля правди. Заява Кудріна направлена виключно на внутрішньоукраїнське споживання. Тому тут має бути гідна відповідь саме української сторони. Адже росіяни давно, планомірно і цілеспрямовано роблять все, щоб перекрити євроінтеграційні прагнення України. Прикладів багато. Не секрет, що особисто Путін займався питання ненадання Україні ПДЧ щодо членства в НАТО в Бухаресті в 2008 році. А скільки росіянами було докладено зусиль під час помаранчевої революції?

Інше справа, що протиставляє Україна російським крокам. Що взагалі робить наша країна для того, щоб пришвидшити євроінтеграційних шлях?

ЗАЯВА КУДРІНА — ПОПСОВИЙ ВАРІАНТ ЗАГАЛЬНОЇ АНТИУКРАЇНСЬКОЇ РИТОРИКИ РОСІЙСЬКОЇ ВЛАДИ

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст:

— Російські чиновники відрізняються тим, що дуже розкуто виступають у Давосі. Може навіть здатися, що вони знаходяться в опозиції до влади. Наприклад, сам прем’єр-міністр Медведєв жартував з приводу репресивного режиму в Росії. Або той самий глава Ощадбанку Герман Греф критикував діяльність Центробанку Росії набагато жорсткіше, ніж він це робить всередині країни.

Щодо висловлювання Олексія Кудріна, то воно цілком вписується в традицію дипломатичної розкутості російських чиновників у нейтральній Швейцарії, оскільки у нас вони скуті тутешніми «демократичними» порядками. Насправді цей жарт може бути елементом певного мінімального хамства. Зрозуміло, що Росія не прагне до Євросоюзу, як і ЄС не прагне приймати Росію. Не менш очевидним є те, що Росія у своїй зовнішній і внутрішній політиці — особливо останнього року — робить семимильні кроки у бік, протилежний до цінностей, на яких базується Європейський Союз.

Водночас, цей жарт, на жаль, має й гіркий елемент. Він вписується в бажання Росії в черговий раз політично атакувати Україну. Як і в історії з пред’явленими рахунками за нібито невикуплений російський газ, хоча офіційно рахунки були сплачені. В цілому, вищезазначене висловлювання є попсовим варіантом загальної антиукраїнської риторики російської влади, яка ніяк не може змиритися з тим, що в Україні не може бути влади, яка була б вигідна Росії: яка була б готова за безцінь продавати газотранспортну систему. Сама ж Росія робить все для того, щоб українська газотранспортна система знецінилася, створюючи альтернативні маршрути транспортування газу. Загалом, це — наслідок загальної антиукраїнської позиції російської влади, помножений на той тон, яким зазвичай російський чиновники розмовляють у Давосі.

На превеликий жаль, останніми роками, після приходу до влади Януковича, Україна швидше віддаляється від Європи, ніж наближається до неї. Проте, навіть у разі наявності в Україні, на відміну від Росії, реальної демократії і відсутності украй сумнівного кримінального переслідування Юлії Тимошенко, країна навряд чи могла б істотно наблизитися до Євросоюзу внаслідок того, що сам ЄС знаходиться зараз у кризі не стільки фінансовій, скільки політико-ціннісній. Стає цілком зрозуміло, що у батьків-засновників Євросоюзу принципово різні погляди з приводу подальшого розвитку. Зробити ЄС єдиною державою так і не вдалося. Зрозуміло, що для країн, які вступили до Євросоюзу, це дійсно певний прорив. Вони отримали не тільки певні політичні, але частково й економічні можливості — допомогу від ЄС.

Та варто поглянути на приклад тієї самої Великої Британії, де прем’єр-міністр Джеймс Кемерон не так давно оголосив про те, що готовий поставити питання про вихід Великої Британії з ЄС. Кількість євроскептиків велика, і вона постійно збільшується. Це говорить про те, що навіть якщо б Україна рухалася в цьому напрямі, шансів на вступ до ЄС було б не так і багато. Союзу зараз взагалі не до розширення, він не може спостерігати за тим, що відбувається довкола нього, і вловлювати однозначні сигнали країн, які хотіли б до нього приєднатися.

ЯКБИ РОСІЯ МАЛА ТАКИЙ НАМІР, ВОНА НЕ ФОРМУВАЛА Б ЄВРАЗІЙСЬКИЙ СОЮЗ ЯК ПСЕВДОПРОТИВАГУ ЄВРОПЕЙСЬКОМУ

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:

— Заява про те, що Росія опиниться в Євросоюзі раніше, ніж Україна не може викликати нічого, окрім посмішки. Очевидно, це видавання бажаного за дійсне: офіційна позиція Російської Федерації, судячи із заяв російського керівництва, полягає в тому, що Росія не збирається вступати до Європейського Союзу. Якби вона мала такий намір, вона не формувала б Євразійський союз як псевдопротивагу Європейському. Тож, така теза не відповідає дійсності й змагань між Україною та Росією тут бути не може.

Що ж стосується України, вона повинна бути в Євросоюзі. Ми проголосили це своєю метою, яку закріпили на законодавчому рівні й тепер маємо виконувати задекларовані норми. На превеликий жаль діями останніх років ми не наближаємося до євроінтеграції, а відходимо від цієї мети. Утім, сподіваюся, життя підкаже правильні формули та розв’язки у цій справі, особливо у контексті того, що РФ хоче задушити нас у своїх ніжних обіймах. Остання вимога платити більше ніж те, що ми теоретично мали б сплатити, свідчить про те, що нас не хочуть лишати поза увагою.

Ми зможемо нормально функціонувати як суспільство та держава лише в тому випадку, якщо нарешті станемо членами Європейського Союзу та НАТО. Це дві речі, які нам треба буде суспільно вирішувати. Як швидко це буде зроблено — залежить від усіх нас.

ПОДІБНІ ЗАЯВИ Є ПРОПАГАНДИСТСЬКИМИ Й СПРЯМОВАНІ НА ТЕ, ЩОБ ЯКОМОГА ШВИДШЕ ЗАЛУЧИТИ УКРАЇНУ ДО МИТНОГО СОЮЗУ

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

— Подібні заяви є пропагандистськими й спрямовані на те, щоб якомога швидше залучити Україну до Митного союзу. Байки про намір Росії вступити до Європейського Союзу продукуються на офіційному та неофіційному рівнях Російської Федерації. Така позиція властива всій російській еліті, й полягає вона в тому, щоб залучити Україну до складу Росії й потім представляти наші інтереси в переговорах із ЄС. Звісно, ані Путін, ані Росія не прагнуть членства в Євросоюзі. Досить подивитися на програмну заяву Путіна та інші офіційні документи: Росія вважає себе рівноправним партнером із ЄС і на жодне членство вона не претендує. Більш того, вона хоче домінувати в ЄС, включаючи домінування над самим Союзом. Євроінтеграційні прагнення Росії — це міф, який кидають, наче кістку, українському політикуму.

Що ж до України, то вона вже зробила дещо для залучення до певних інтеграційних проектів. Загалом, про членство України в Європейському Союзі не йдеться: на осяжну перспективу ця мета є нереальною. Переговори з Євросоюзом відбуваються у площині секторальної європейської інтеграції, концентрованої в трьох угодах: про Асоціацію, про Зону вільної торгівлі з ЄС та про безвізовий режим. Це, власне, короткострокова та середньострокова інтеграційна перспектива для Україна. Умови для підписання цих угод суто політичні й стосуються свобод в Україні, а з цим є проблеми.

УКРАЇНА САМА ДОСИТЬ ЧАСТО ДОЗВОЛЯЄ РОСІЇ ЕФЕКТИВНО ВИКОРИСТОВУВАТИ НАЯВНІ ВАЖЕЛІ ВПЛИВУ

Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету:

— Україна не робить достатньо для євроінтеграції, як, власне, і сам Європейський Союз. Набуття Україною членства у ЄС з політичного, економічного та стратегічного погляду буде можливим за 20-30 років. Україна — європейська країна, яка за багатьма показниками подібна до Польщі, Німеччини, Франції тощо. Її вступ до Євросоюзу можливий у разі проведення в країні необхідних реформ та політичної волі Євросоюзу.

Із Росією ситуація інша. Це — велика держава (територіально більша від Європейського Союзу), яка почаcти є європейською, а почасти азійською. Звісно, немає жодних сумнівів щодо того, що Росія та ЄС мають співпрацювати. Але про членство першої у Союзі ніхто не говорить.

В цілому, Росія має багато інструментів для впливу на Україну, також і в європейському напрямку. Хоча, Україна сама досить часто дозволяє Росії ефективно використовувати наявні важелі впливу. У цьому контексті варто говорити і про справу Тимошенко. Очевидно, що вона має свій внутрішній вимір — політична боротьба. Однак, у зв’язку з останніми подіями можна ставити питання про те, чи не грає ця справа на російські інтереси. Останні звинувачення слугували доброю нагодою для припинення підписання угоди про Асоціацію Україна—ЄС.