Хто покриває екстремістів у Донецьку?
У четвер, 4 квітня, в Донецьку сталася дивна подія, яку міська міліція та більшість місцевих ЗМІ чи то не помітили, чи то проігнорували. Група людей, котрі не побажали називати себе журналістам, під приводом протесту проти американської експансії влаштувала хуліганський напад на культурний центр «Ізоляція», де з громадськістю Донецька мав зустріч американський посол Джон Тефт.
Спочатку натовп чисельністю близько сотні осіб мирно мітингував біля входу з плакатами: «Зупинимо арабську весну», «Інтернет — не місце для революцій», «Ми знаємо, для чого ви тут». Однак через пару годин такого ненав’язливого протесту пікетникам надійшов наказ атакувати будівлю, і вони, виламавши ворота й розкидавши охорону, прорвалися всередину. Відеозапис нападу є на відео. Увірвавшись у будинок, противники «американської експансії» зірвали українсько-американську конференцію з IT-технологій, погрожували її учасникам, штовхали й били охоронців. Однак цю відверто хуліганську витівку чомусь зовсім не припиняли співробітники міліції. Більше того, після закінчення акції міліціонери стверджували, що жодних порушень під час пікету зафіксовано не було, хоча відео, розміщене в Інтернеті, легко спростовує ці слова. І те добре, що американський гість до того часу покинув будівлю й Донецьк не заплямував своєї репутації міжнародним скандалом...
То що ж відбулося в культурному центрі «Ізоляція»?
Дмитро Коробко, один з учасників подій, котрий був присутній на конференції під час хуліганського нападу, описав подію у себе на сторінці у Фейсбуці. Ось його розповідь:
«Терпляче дочекавшись від’їзду високого заморського гостя, ввічлива орда янкіфобів та ленінофілів знесла вхідні ворота (вони реально зламані, я перевіряв) та увірвалася на територію заводу, де розташована «Ізоляція». На той момент їх було близько сотні: чітко можна було виділити чоловік 15 биків — завсідників подібних акцій, купку старичків з написами «СССР» на футболках, диких бабульок з блідою піною в аристократичних ротах, чимало юнаків віком 17—20 років з безтямним поглядом і простих роботяг (до речі, найбільш адекватних). Керував цим якийсь аніматор у підозріло рожевій сорочці і з матюгальником у руках.
Спочатку вся ця юрба просто скандувала різні речівки, а потім кинулася до вікон. Треба сказати, що всі тренінги відбувалися на першому поверсі, тому, коли у вікна почали стукати, стало дуже шумно і досить стрьомно, так що всі лекції довелося згорнути. Здавалося, що зараз почнуть бити шибки.
Та коли бабки і студенти просто лізли впритул до вікон, то бики стали прориватися всередину через вхідні двері. До того часу вже під’їхали викликані співробітниками «Ізоляції» менти з Будьонівського райвідділу, лише декілька людей. Вони займалися своєю улюбленою справою, тобто стояли осторонь і милувалися демократією в дії, перемовляючись між собою, можна було почути уривки фраз: «не бережеш ти себе, капітан, все про народ думаєш...» Я особисто не бачив, як саме бики увірвалися всередину, тому думав, що вони розігнали тих нечисленних ментів, які стояли біля входу, але мені потім сказали, що менти їх самі впустили. Декілька охоронців «Ізоляції» намагалися їх зупинити, що призвело до бійки, але обійшлося без крові.
Потім вся ця маса вломилася всередину, але рукоприкладства вже наче не було. Багато хто з тих, хто увійшов, були в якомусь дивному заціпенінні. Таке враження, що вони були розчаровані — очікували побачити шпигунську сходку, а тут звичайна молодь, якісь книжки всюди, скульптури з вермішелі і жодних змовників, перераховують американську Серебренніков та одержують інструкції від світової закуліси. Багато ходили по всіх кімнатах і навіщось знімали на камери і телефони, але нічого не чіпали».
Учасники штурму відмовлялися представлятися співробітникам «Ізоляції», відмовлялися називати й організацію, яку представляли. Офіційні дані міліції стверджують, що акцію проводив якийсь «Союз шахтарів Донбасу», але насправді це не так. Істинний організатор хуліганського нападу — заборонена в Україні сепаратистська організація «Донецька республіка».
Виникла організація 2005 року, незабаром після помаранчевої революції, з ініціативи місцевих регіоналів. Їхньою метою було — насолити президентові Ющенку, створивши у Донбасі ілюзію масового сепаратистського руху. Очолив організацію одіозний донеччанин Олександр Цуркан, який 2004 року працював у передвиборчому штабі Януковича. Двома іншими засновниками стали Олег Фролов та Андрій Пургін. Саме вони засвітилися під час нападу на «Ізоляцію» 4 квітня цьогоріч. Очолював напад депутат Пролетарської райради Анатолій Гупкало. Вельми цікава компанія, як для офіційного представника влади...
Проект «Донецька республіка» був дітищем біло-блакитних і реальної сили, звичайно, ніколи не мав. 2007 року його ліквідували за рішенням суду, але неформально організація продовжувала існувати й іноді ще хвилювала вразливих громадян гротескними перфомансами. Так, 2009 року вони влаштували в Донецьку мітинг із 10 людей, на якому роздавали видрукувану на принтері «Декларацию о суверенитете Донецкой Федеративной (!) Республики». Цей шедевр цілком складався з перлин типу «демократический Руссизм как единая идеология Суперэтноса Русов» і відносив до Донецької республіки Херсонську область.
Після виборів 2010 року потреба в клоунаді відпала, і «Донецька республика» начебто зникла. Олександр Цуркан помер, а інші засновники організації перестали брати участь в публічних акціях. Тим більш дивно виглядає повернення сепаратистів до активної діяльності зараз.
Олег Фролов та Олександр Пургін засвітилися на відео, знятому під «Ізоляцією» 4 квітня. Раніше ці люди також брали участь у діяльності інших антиукраїнських організацій, зокрема Євразійського союзу молоді («прославився» актом вандалізму проти поклінного хреста на Говерлі й забороненого в Україні, як і «ДР»). Це було відверто фашистське угруповання. Не дивно, що таким стала і новоутворена «Донецька республіка», деякі члени якої були також учасниками інших місцевих неофашистських рухів.
Виходить, екстремісти, чия діяльність у Донбасі начебто давно вщухла, знову активізувалися. І якщо раніше в підтримці сепаратистів-провокаторів звинувачували регіоналів, то тепер їм явно невигідно псувати відносини зі США, посла яких так щиро й тепло приймала в Донецьку офіційна влада. За хуліганською витівкою в «Ізоляції» явно стоїть хтось, кому потрібна підтримка проросійськи налаштованого населення, яке розчарувалося в «донецькій владі». І цей «хтось», швидше за все, новий борець за відродження імперії — Віктор Медведчук.
Мастодонт української політики і добрий друг російського президента з деяких пір — найбільш явний і перспективний лобіст інтересів РФ в Україні. З грошима у цього пана проблем явно немає, та й головна партійна лінія, в принципі, відома. Після зміни вектора регіоналів зі Сходу на Захід нова партія Медведчука «Український вибір» поступово перетягує на себе ковдру головного українського борця за відродження СРСР. На майбутніх виборах 2015 року Медведчука уже сьогодні називають головним конкурентом Януковича в Донбасі, а його партія, за чутками, вже отримала завдання увійти в усі місцеві ради і блокувати видобуток сланцевого газу з донецьких надр. Можливо, мобілізація найбільш радикальних і маргінальних угруповань, списаних за непотрібністю режимом Януковича після перемоги над Ющенком 2010 року, — черговий пункт далекосяжних планів Медведчука. Адже зараз незадоволених політикою Януковича в Донбасі дуже багато, а українська опозиція не поспішає боротися за їхні голоси.
Виникає запитання — чому ж мовчить СБУ, а донецька міліція заплющує очі на відверто хуліганські витівки, покриваючи діяльність екстремістів? І ось на це запитання відповіді в автора цієї статті наразі немає.
