Хто заплатить за пенсії
— У чому суть очікуваної реформи?
— Ідея проста: держава гарантуватиме якийсь мінімум тим, хто не зміг заробити собі велику пенсію. Інші нехай працюють і зароблять собі таку пенсію, на яку заслуговують.
— Реформа передбачає повний перехід на систему персоніфікованих рахунків?
— Основною залишатиметься солідарна система. Накопичувальна становитиме частину, і загалом невелику. Це нормально, змішаний варіант.
— Тобто, по суті, значних змін чекати не варто. А як ви ставитесь до ідеї використання вільних коштів Пенсійного фонду як інвестиційного ресурсу?
— Поки я не бачу великого вільного ресурсу. Наша вітчизняна практика показує, що Пенсійний фонд повинен мати двомісячний запас. Адже обсяг доходів дуже коливається. Є січень-лютий, «яма», потім до травня йде зростання, потім червень — пауза, липень-серпень — сплеск, потім вересень — яма, і потім інтенсивне зростання. Тут є своя динаміка внутрішньорічного руху грошей. Вона не пов’язана з ефективністю роботи Пенсійного фонду. Це закономірності роботи економіки. А загалом, світова практика показує, що ніколи пенсійні фонди не виступали учасниками якихось ризикованих вкладень. Скрізь вони працюють дещо за іншою логікою. Вони вкладають у менш прибуткові, але у більш гарантовані інструменти.
— Український фондовий ринок дуже розраховує на пенсійні інвестиції…
— Але тут є нюанс. Сьогодні, якщо ми зробимо закон, у якому буде написано, що пенсійні гроші вільно з’являться на ринку цінних паперів, то це, на мій погляд, буде «липа». Тому що у нашій країні цінні папери є більшою мірою сурогатом, ніж реально забезпеченими паперами. Паперів можуть випустити на 10 мільйонів, а забезпеченість може бути на 10 гривень. Тому я не думаю, що пенсійні гроші повинні виходити на український фондовий ринок. Треба робити головний акцент на тому, що вони повинні зберегтися, і як мінімум, не відстати від інфляції. Якщо ми побудуємо схему, що не передбачає жорстких зобов’язань тих, хто буде цими грошима розпоряджатися, гроші підуть.
— Як ви оцінюєте перспективу тимчасових пенсійних зборів з продажу валюти, золота, автомобілів? Вводилися ці збори для погашення боргів перед пенсіонерами, але діють досі.
— Найголовніше у податках — це їхня стабільність. У західних країнах податки теж не маленькі, але правила гри не змінюються. Я не бачу тут особливої проблеми для бізнесу. Існує колосальний соціальний розрив між найбіднішими і найбагатшими, і з цим треба щось робити. Я розумію бізнесменів. Нормальний бізнесмен береже кожну копійку. У мене це алергії не викликає. У мене викликає алергію, коли людина копається у сміттєвому баку.
— Але «дрібні» пенсійні збори все одно треба або скасовувати, або робити їх постійними.
— Треба їх буде згодом вводити як постійні збори.
— Як ви ставитесь до ідеї збільшення віку виходу на пенсію для оптимізації витрат Пенсійного фонду?
— Сьогодні передбачено, що українці йдуть на пенсію з 55-60 років, і нехай це залишається. Але ми повинні створити механізми, які стимулюватимуть людину пізніше виходити на пенсію, довше залишатися працювати. Вже є проект, який передбачає 10% надбавки на пенсію за кожен рік, який людина повноцінно відпрацює після визначеного пенсійного віку. Ну і треба, щоб був механізм, який не дозволяє роботодавцю виштовхувати цю людину з роботи. Крім того, тут треба враховувати і демографію. Чоловік, який дожив в Україні до 60 років, після цього живе у середньому 8,5 років. Але дуже багато чоловіків у нашій країні просто не доживають до цього віку.
— Чи згодні ви з вимогами бізнесу скоротити пенсійні відрахування з фонду заробітної плати?
— Ми спочатку повинні створити умови, щоб після зниження ставки сума надходжень була не меншою. По-перше, треба запустити механізм для виведення зарплати з тіні. По-друге, треба знизити ставки базових податків. І потім уже, як це зараз роблять у Росії, почнемо розмову про зниження відрахувань до Пенсійного фонду з фонду заробітної плати. Я згодний, 32% — це занадто.
