Кінець «кінця історії», або Поразка ідеологій
Розвиток дипломатії і міжнародного права було зумовлено фактом існування різних форм державного устрою і влади. Проте в XX столітті світова політика формувалася під впливом ідеї об’єднання світу в рамках єдиної політичної й економічної системи. Поки радянський режим зберігав прихильність до марксистської ідеології, його довгостроковою метою була побудова комунізму в усьому світі. Всі країни світу повинні були стати частиною єдиної соціалістичної економічної системи при однаковій для всіх формі державного управління.
Ці марксистські плани сьогодні справедливо вважаються утопічними. Та сходження марксистської ідеології зі світової політичної арени не супроводжувалося визнанням різноманіття політичних систем. З падінням комунізму ми знаходилися, як висловився Френсіс Фукуяма, в «кінці історії», коли уряди країн Заходу могли спрямувати свої зусилля на об’єднання світової спільноти в єдину політичну й економічну систему, побудовану на принципах вільного ринку і демократичній формі правління. Однак цей проект так само утопічний, як колись ідея марксизму, і обіцяє бути недовговічнішим, ніж існування Радянського Союзу.
Розпад радянського блоку стався з багатьох причин, однак на противагу загальноприйнятій думці, неефективність економіки не є головною з них. Радянський блок припинив своє існування через нездатність впоратися з націоналістичним опором і, у більш широкому значенні, тому що єдина економічна й політична система виявилася не в змозі задовольнити потреби об’єднаних нею дуже різних громад і народів.
Марксизм є однією з форм економічного детермінізму. Згідно з марксистською теорією, відмінності між народами і суспільствами зникають у міру того, як вони досягають однакового рівня економічного розвитку. Націоналізм і релігія в цьому випадку не мають тривалої політичної важливості. Протягом короткого періоду часу їх можуть використати для надання сили руху проти імперіалізму, однак зрештою вони є перешкодою будівництву соціалізму. Керуючись такими переконаннями, радянська держава вела безупинну війну з національними і релігійними традиціями народів, які входили до її складу.
А насправді, щоб утримати владу в своїх руках, радянські правителі були часто вимушені йти на компроміс. Дуже небагатьох із них можна охарактеризувати як справжніх ідеологів. І незважаючи на це, негнучкість радянської системи була значною мірою результатом того, що її побудували на помилкових припущеннях.
В основу радянської системи заклали марксистську інтерпретацію історії, згідно з якою входження до єдиної економічної системи за однаковою для всіх формою правління є неминучим для будь-якого суспільства. СРСР розпався через те, що його єдині наднаціональні утворення не змогли згуртувати і втримати нації, що до нього входили (чехів, узбеків, угорців, народності Сибіру, поляків, монголів і т.д.), із цілком різною історією, умовами життя, прагненнями і бажаннями.
Вільний світовий ринок, який виник після краху радянської системи, сьогодні також знаходиться на шляху до розпаду і через подібні причини. Схоже до марксизму, неолібералізм є формою економічного детермінізму. Його прихильники вважають, що всі країни світу повинні увійти до єдиної економічної системи і створити однакові політичні інститути. На їхню думку, ніщо не може перешкодити світу перетворитися на величезний вільний ринок, більш того, неминучий процес зближення може бути прискорений. Уряди країн Заходу і транснаціональні організації можуть сприяти появі нового світу.
Як би неймовірно це не звучало, саме ця ідеологія лежить в основі таких установ як Міжнародний Валютний Фонд. Проблеми Аргентини й Індонезії відрізняються за походженням і характером, проте в обох випадках Міжнародний Валютний Фонд пропонує одне і те ж рішення: розвиток ринкової економіки. До моменту падіння комуністичного режиму Росія була мілітаризованою державою з напівзруйнованою економікою, однак МВФ був переконаний, що її можуть перетворити на країну з ринковою економікою західного зразка. В усьому світі насаджувалася ідеалізована модель англосаксонського капіталізму.
Не дивно, що цей високо ідеологічний підхід до економічної політики не виявився успішним. На сьогодні економіка Індонезії зруйнована до підвалин, тоді як Аргентина швидко втрачає статус високорозвиненої країни. Росія залишила позаду період неолібералізму і розвивається у напрямі, що більше відповідає її історії й умовам.
Країни, які краще за інших перенесли економічний катаклізм останніх років, як, наприклад, Індія, Китай і Японія, сприйняли модель МВФ з обережністю і скептицизмом. Як і решта марксистів, які захищають центральне економічне планування, ідеологи МВФ стверджують, що їхня політика не була невдалою; її просто не здійснювали повною мірою. Але це нечесна відповідь. У обох випадках пропозиції МВФ було реалізовано і вони зазнали невдачі, яка дорого обійшлася населенню цих країн.
Якщо розпадається вільний світовий ринок, то це відбувається не через збитки, заподіяні ринковою економікою людям у таких країнах, як Аргентина, Індонезія і Росія, а тому, що ця система більше не підходить країнам, що виявляли найбільшу активність у сприянні поширенню її на весь світ. Під тиском спаду на фондовому ринку США відмовляються від політики вільної світової торгівлі на користь більш традиційної політики протекціонізму. І такий поворот подій не викликає здивування. Протягом усієї своєї історії Америка намагалася ізолювати свої ринки від зовнішньої конкуренції. Це говорить про те, що історія ще раз перемогла ідеологію.
Втрата інтересу з боку Америки означає сходження зі сцени головного прихильника неоліберального курсу. Політики, які дотримуються пануючих тенденцій у суспільстві, можуть, як і раніше, висловлювати своє схвалення закликам до створення вільного світового ринку, однак насправді світ повертається до старої і більш надійної моделі. Мовчки визнають той факт, що у майбутньому, як у минулому, світ складатиметься з різних економічних і політичних систем. Вільний світовий ринок незабаром виявиться поруч із комунізмом в історичному музеї відкинених утопій.
Джон ГРЕЙ — професор європейської філософської думки Лондонської школи економіки. Його останню книгу «Окремі думки про людей і інших тварин» опублікує у вересні видавництво Granta Books (Лондон).
