КЛУБ ЕКСПЕРТIВ «Дня»

У сьогоднішньому номері ми продовжуємо опитування членів Клубу експертів «Дня» про підсумки 2006 року. 1. Які основні підсумки 2006 року? Ваш особистий рейтинг: три події зі знаком «плюс» і три — зі знаком «мінус». Як із класики: хто винен і що робити? 2. Які головні події вашого внутрішнього світу? (Думки, кіно, книги, вчинки etс). 3. Три речі, які дають вам сили й наповнюють оптимізмом?

Я все вимірюю Донбасом

Володимир ЛОГВИНЕНКО , губернатор Донецької області

1. Це був досить непростий рік, і наповнений він був різними подіями — як хорошими, так і не зовсім. Я б розділив події цього року на три етапи. Перший — політичний блок — ми підвели підсумки виборів. Позитивним було те, що сформовано Верховну Раду, уряд, затверджено прем’єра. Негативним — те, що цей процес проходив досить довго і мав безліч перешкод. Другий блок — соціальний. І тут, на мій погляд, не можна не сказати про тарифну політику. Це питання виявилося досить складним не лише для Донецької області, але й для всієї країни. З одного боку, поганим було те, що ці тарифи виявилися ударом для наших громадян. А з іншого, добре те, що ми, як керівництво області, встигли все зробити вчасно й допомогти донеччанам оформити субсидії, пом’якшити цей удар.

І, нарешті, третій блок подій — фінансово- економічний. До нього я відношу прийняття бюджету на 2007 рік, який уже діє. Це дуже важливо, адже якби бюджет не було затверджено, нам довелося б починати наступний рік із 1/12 торішнього бюджету. І тоді лишень різниця між ціною на газ на рівні минулого і цього року буквально за день розбалансувала б увесь наш бюджет. Так, цей бюджет нам не подобається, але добре вже те, що він кращий за бюджет 2006 року.

2. Взагалі для мене цей рік пройшов досить рівно, і саме це мене більше за все радує. Обійшлося, як кажуть, без місцевих втрат. Та й для мене особисто якось не буває лише власних досягнень чи власних втрат — я все вимірюю Донбасом. Якщо в регіоні все добре, значить і в мене також добре.

І я можу сказати, що мене дуже радує, що я як глава облдержадміністрації, зміг достатньо зробити для області цього року. Нам вдалося підняти рівень доходів громадян, і сьогодні заробітна платня в Донецькій області є другою за величиною в Україні, хоча мене засмучує, що це зроблено ще не на достатньому рівні. Окрім того, ми досить сильно зуміли вплинути на рівень тіньової зарплатні в регіоні, і це також добре.

А в мене особисто смуток викликає лише одне — мені дуже довгий час не вдається нормально виспатися! Це, звичайно, великий мінус.

3. Останнім часом я ловлю себе на думці про те, що я став якимось роботом… І сили витрачаються якось автоматично.

Хоча, з іншого боку, сили, оптимізм, все найкраще в моє життя приносить родина. Добрий настрій з’являється, коли вдома все спокійно. Коли приходиш на роботу, працюєш, а потім ідеш додому, і хочеться туди йти. Як кажуть, справжнє щастя — це коли вранці хочеться на роботу, а ввечері хочеться додому. Коли в мене так буває, я отримую особливий заряд бадьорості.

Майдан — це ми, і ми нікуди не поділися

Леся СТЕПОВИЧКА , голова правління Дніпропетровської обласної організації НСПУ, головний редактор журналу «Січеслав»

1. Три події зі знаком «плюс» — визнання Верховною Радою голодомору в Україні 1932—1933 років актом геноциду проти українського народу. Такий акт свідчить про те, що наш політичний Олімп поволі наближається до адекватного трактування історії нашої Батьківщини. Це приведе до оздоровлення морального клімату в суспільстві і, сподіваюся, до подальших прогресивних кроків, як визнання ОУН—УПА воюючою стороною у Другій світовій війні, та інше.

2. Переобрання на новий 5-річний термін керівником Національної Спілки письменників України народного депутата, голову Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Володимира Яворівського. Ця людина є знаковою як в українській політиці (послідовний виборювач українських цінностей та ідеалів), так і в національній літературі (блискучий сучасний прозаїк і публіцист). З таким провідником ми маємо менеджера європейського гатунку, який дбатиме і надалі про інтереси письменників, їхнiй соціальний захист, поліпшення стратегії книговидання, тощо.

3. Присутність Президента України на V з’їзді НСПУ у жовтні 2006 р. та пізніша зустріч делегації Спілки письменників з головою держави, яка засвідчила небайдужість і живий інтерес з боку Віктора Андрійовича до нагальних проблем красного письменства. Підтримка з боку Міністерства культури і туризму літературно-мистецького журналу «Січеслав», за що подяка особисто міністру Юрію Богуцькому та його апарату.

Три події зі знаком «мінус» —

1. Підписання Універсалу в серпні 2006 року і його глумливе невиконання з боку законодавчої і виконавчої гілок влади, ослаблення впливу Президента України на перебіг політичних подій, «дерибан портфелів» у вищих ешелонах влади.

2. Аварійний стан письменницького приміщення в Дніпропетровську, квартирантський статус письменників, усні обіцянки з боку Обласної Ради про продовження терміну оренди, які поки що не знайшли офіційного підтвердження. Відтак ми зустрічаємо Новий рук і Різдво Христове «у повітрі». Сподіваємося, що ця несправедливість якнайскоріше буде виправленою, і 75-річчя від дня створення області ми святкуватимемо у стінах офісу, в якому нам ще належить зробити ремонт власними силами і власним коштом.

3. Стан українського книговидання і книгорозповсюдження (малі наклади, відсутність гонорарів, тощо), який і досі залишається чи не особистою справою автора.

2. Мій внутрішній світ тісно пов’язаний з письменницьким буттям. Наша Спілка — це спосіб і смисл мого духовного існування. Радію, що в наших лавах можна зустріти людей найвищої культури, жертовності і майже монастирської аскези. Думка — почуття єдності людей, яке спалахнуло під час помаранчевої революції, не забувається. Воно ще дасться взнаки на нових виборах. Йде накопичення народного невдоволення рівнем життя, порожніми обіцянками влади. Але Майдан знищити неможливо, тому що Майдан — це ми самі, і ми нікуди не поділися. Нововідкритий надгробний пам’ятник Джейму Мейсу на Байковому цвинтарі через кілька днів після офіційного мітингу виявився усипаним квітами. Повернення «забутих» літературних імен, святкування 100-річчя від дня народження Івана Багряного, Олени Теліги, інші свята збагачують і гуртують нас, як націю.

Найсильніші враження від книг — прози Марії Матіос, В. Югова, А. Дімарова «І будуть люди» (книга вийшла нарешті без купюр), моїх дніпропетровських колег В. Ніколенка, М. Невидайла, Надії Тубальцевої, інших. Вражаюча філософська поезія миколаївського і всеукраїнського поета Дмитра Кременя.

Вчинки — боротьба за письменницьке виживання, за стипендії і премії для письменників Придніпров’я, дружба письменників iз Національним Гірничим університетом, Дніпропетровським національним університетом, які підтримують нас. Співпраця з видавництвом «Дніпрокнига», продовження видруку серії «Письменники Придніпров’я».

3. 1. Творчість. Поезія і проза. Збираюся видати книгу. 2. Кохання. Мене зігріває палке почуття до людини прекрасної, непересічної, рідкісної, яке є взаємним і міцним.

3. Мандри. Цього року Україною — Карпати, Галичина, Полтавщина, Крим. Наступного року хотілося б з’їздити в Західну Європу, де я не була з 1998 року.

Вожді Майдану — це також наше випробування

Віктор ЛИСИЦЬКИЙ , віце-президент Асоціації суднобудування України Зі знаком «плюс»:

1. 1. Відновлення Юрієм Єхануровим роботи КМУ відповідно до регламенту — після цього почалось зростання економіки.

2. Прихід Віктора Януковича та його команди в КМУ — найпрофесійніша прем’єрська рать за всі роки Незалежності.

3. Прийняття законів, що відкрили Україні дорогу у ВТО.

Зі знаком «мінус»:

1. Алогічна поведінка «Нашої України» — особисті інтереси поставили вище класових. Тому то й не відбувся союз із Партією регіонів.

2. Відсутність стратегічних ініціатив з боку Президента України.

3. Поведінка Банківської — абсолютно не відповідає євроатлантичним стандартам. Хочеться очолити рух: «У Європу — без Банківської».

2. Від розчарування в лідерах помаранчевої революції прийшов до розуміння того, що все відбувається так, як і повинно було б відбуватися. Роботи дуже багато — треба вельми потрудитися.

Всевишній посилає нам випробування для того, щоб ми стали сильнішими. Вожді Майдану — це також наше випробування. Ми їх... зрозуміли! І ми станемо сильнішими.

Ну і, звичайно, підросли внучки: два маленьких чарівних реактивних двигуна. Добре йдуть справи й у синів.

3. 1. Наша молодь до 30-ти років. Вони сучасні, вони прагматики й патріотичні. Багато хто з них щиро вірять в Ісуса Христа. А зверніть увагу на вік прихожан і священнослужителів у церкві? Велика частина з них зустріла розпад Союзу в піонерських краватках.

2. Вельми швидке відновлювальне зростання нашої економіки — його майже неможливо зупинити.

3. Вибори-2006 ще раз підтвердили — ми нація! Адже й Схід разом із Півднем, і Захід разом із Центром боролися за владу в Києві.

Позбудьмося ілюзій

Олексій КУЧЕРЕНКО , народний депутат України, голова «Спілки власників житла України»

— Я волів би відповісти на ваші запитання з гумором, оскільки мені здається, що в минулому році було дуже багато політики й дуже багато серйозних тлумачень тих безглуздостей, які відбуваються в українському політикумі. Я би сказав, що девізом цього року стала відома фраза з класичного радянського кінофільму: «Все глупости в мире делаются с очень серьезным лицом».

1. Основним підсумком, на мою думку, стало створення антикризової коаліції. Сталося щось дуже серйозне, але що воно означає — до кінця ніхто не може зрозуміти.

Три події зі знаком плюс? У зв’язку з тим, що не дуже чітко зрозуміло для кого плюси — для мене і моєї сім’ї, для країни або для політичної сили, яку я представляю, відповім таким чином.

Плюси.

Для себе: всі близькі здорові — і це найголовніше.

Для політичної сили: вона, принаймні, не розпалася, і в ній відбуваються зміни, я сподіваюся, позитивні.

Для країни: за тиждень до Нового року ми спостерігали перші паростки компромісу, перші ознаки компромісних рішень, хотілося б сподіватися, що не в зв’язку з новорічним настроєм.

Мінуси.

Для себе: розчарування в багатьох авторитетах.

Для політичної сили: без коментарів. Самі знаєте.

Для країни: початок експерименту по схрещуванню вужа з їжаком у вигляді антикризової коаліції. Хотілося б покінчити з «кризою».

Відповідь на класичне запитання: винні всі. І ті, хто обирав, і ті, кого обрали, тільки з різним ступенем провини.

Що робити? Жити й працювати, і якнайшвидше позбавитися ілюзій щодо того, що далі буде легко.

2. Внаслідок вікових рубежів починає переважати філософський підхід до подій. Було багато книг, багато фільмів і ще більше думок. Починаєш замислюватися, як все це перетворити на вчинки, які б мали сенс і позитив. Не повірите, але три місяці тому відкрив для себе математичну головоломку Судоку. Рекомендую!

3. Усвідомлення того, що все могло бути й гірше. Відповідальність за рідних і близьких.

Упевненість у тому, що здоровий глузд згодом почне переважати в нашому житті.

Вихід — у конкретних справах

Віктор ПУШКІН , професор, директор Інституту гуманітарних проблем, завідуючий кафедрою історії й політичної теорії Національного гірничого університету, Дніпропетровськ

1. Рік 2006-й, що пішов у історію, був для мене, як проте й усі попередні роки, неспокійним, насиченим різноманітними подіями з полярними знаками. Але головне, сподіваюся, прожитий він не даремно; є, нехай і скромний, але рух уперед, є й позитивні результати.

Передусім цей рік був цілком сприятливим для моєї сім’ї. Дорослішає, стає більш відповідальним любимий онук Вітюша. Радує своїми успіхами дочка, багато душевних сил віддає вона роботі й студентам.

Результативним минулий рік виявився й для нашого численного колективу — викладачів, аспірантів, докторантів. Вдалося реалізувати низку нових науково-освітніх проектів, налагодити творчі зв’язки з академічними центрами, вітчизняними й зарубіжними ВНЗ. В активі 2006 року — Міжнародна конференція, Міжнародний науково-практичний семінар, Всеукраїнські педагогічні читання, видані нами книги, учбові посібники, монографії, наукові журнали. Збагатилася новим змістом робота Центру культури української мови ім. Олеся Гончара й Центру здорового способу життя. Попереду — нові проекти й нові плани.

Особливо пишаюся професійним зростанням моїх молодих колег. Вийшла з друку капітальна (не лише за обсягом — 52 д/а, але й за змістом) монографія доцента В. Василенка. Сподіваємося, що навесні 2007 р. він захистить докторську дисертацію. Такі ж саме надії ми пов’язуємо й з доцентом Г. Первим, з професором Н. Ченцовою, які також завершили роботу над монографіями. На підході — докторанти Б. Галь і М. Зенкін. Усі вони пройшли школу становлення від випускника Дніпропетровського національного університету й до доцента, докторанта нашої кафедри, закінчивши аспірантуру й докторантуру при кафедрі. Стало це, зокрема, можливим завдяки діяльній підтримці ректора НГУ академіка Г. Півняка. У результаті, збільшується науковий потенціал кафедри, кафедра стає молодшою, а отже, в неї є майбутнє.

Якщо ж говорити про загальну ситуацію в Україні, то почуття певного задоволення в мене викликали лише дві події: прийняття бюджету на 2007 рік (при всій його недосконалості) й довгоочікуваний візит, що відбувся, в Україну президента Російської Федерації В. Путіна.

Загалом же атмосфера в країні викликає серйозне занепокоєння. Я маю на увазі загострення протистояння в суспільстві, незадовільну роботу всіх інститутів влади, аморальність так званої еліти, її відірваність від своїх співгромадян. Бентежить зростання цін на все без виключення, зростання корупції, погіршення якості освіти й охорони здоров’я. Серйозну соціальну небезпеку становлять політики, які закликають до нового Майдану. Так не довго скотитися й до диктатури. Вихід же я вбачаю в одному: всі здорові сили суспільства повинні організовано протистояти цим негативним тенденціям, виявляти пильність і політичну зрілість в оцінці діяльності владних структур.

2. Природно, суспільно-політична ситуація в Україні не може не позначатися на настрої кожного з нас, на нашому внутрішньому світі. І все ж таки, я вважаю, не можна вдаватися до смутку, бачити лише негативні сторони життя, не можна розслаблятися. При бажанні й наполегливості можна знайти вихід із найскладнішої ситуації. Я для себе знаходжу такий вихід у конкретних справах, в отриманні нових знань, у спілкуванні з цікавими людьми, в здатності радіти й дивуватися, в прагненні бути запитаним. Звичайно ж, не все виходить, як хотілося б, але це єдиний спосіб прожити своє життя гідно.

2006 рік подарував мені можливість спілкування з такими масштабними особистостями, як Є. Марчук, А. Зленко, К. Гудзик. Завдяки Л. Івшиній, дружбою з якою дорожу й пишаюся, вдалося побувати в Національному університеті «Острозька академія», познайомитися з її унікальним ректором І.Д. Пасічником, відчути духовну атмосферу, що панує в цьому чудовому учбовому закладі. Ми уклали договір про співробітництво з «Острозькою академією», й я сподіваюся, що він буде успішно реалізований.

3. Сили й оптимізму мені додають: моя сім’я, яку люблю безмежно, це мій тил і головна підтримка; мої друзі й колектив, в якому я щасливий працювати; наша молодь — мої молоді колеги й студенти. Вони більш вільні, незалежні, більш самостійні й прагматичні, ніж були ми в їхньому віці. У них є чому повчитися. Вони дисциплінують нас, примушують бути у формі, не старіти, бути сприйнятливими до нового. І водночас вони потребують нашого розуміння, нашого доброго, сердечного ставлення до них.

Україна все одно рухається до Європи

Олексій ГАРАНЬ , професор політології Києво-Могилянської академії, доктор історичних наук

1. «Зебра» тенденцій і подій (за хронологією): - непрозорість січневих газових угод

+ вільні вибори, на яких народ знову віддав перевагу помаранчевим (41,9% проти 35,8%);

- взаємне поборювання в помаранчевому таборі, що закінчилося зрадою Мороза;

+ ліберальний підхід уряду Єханурова до економіки — економічне зростання на тлі політичних пертурбацій;

- крах ілюзій на загальнонаціональне примирення і реваншизм «анти-героїв минулого»;

+ суспільство не мовчить і опирається поверненню у минуле.

«Хто винен?»

Проблеми з втіленням реформ крім суб’єктивного чинника (здатності еліти піднятися над власними поточними інтересами, спадщина кучмизму) були пов’язані і з структурними обмеженнями молодої демократії, яка зіграла злий жарт iз демократами, різко підсиливши значення парламентських виборів. У результаті, країна з однієї виснажливої виборчої кампанії практично одразу в’їхала в іншу. А це не могло не зробити українську політику популістською з усіх боків. Нинішнє втілення потрібної, але недолуго виписаної конституційної реформи інституціоналізує плюралізм, але блокує ефективність політичного процесу.

«Що робити?» Для еліт — усвідомлення пріоритету загальнонаціональних пріоритетів над особистими, неможливості для якоїсь групи встановити своє домінування. Для громадянського суспільства — надія на самих себе, свою активність, опір спробам повернутися в минуле. А це означає здатність на вчинки, в тому числі «на окремо взятому місці» (наприклад, виступати проти корупції, привілеїв чи спроб утиснути демократію у себе на роботі чи в школі, де вчаться твої діти), що іноді буває навіть важче зробити, ніж брати участь в загальнонаціональних акціях

2. Після двох років роботи в якості керівника фонду, повернення в Києво-Могилянську академію до викладацької і аналітичної роботи. Можу коментувати і критикувати «всіх і вся» — свобода!!!

Краще усвідомлення вічних і простих істин, тих бажань, які склалися ще в молодості — значить життя ще не поламало.

3. Три речі, які додають вам сили і наповнюють оптимізмом: — погляд історика «з висоти пташиного польоту»: Україна все одно рухається до Європи;

— внутрішня свобода;

— мої студенти, які знатимуть і вмітимуть більше, ніж я.

У 2006-му не було «героїв» і «негідників»

Кость БОНДАРЕНКО , політолог

1. Події зі знаком «плюс»: — підписання Універсалу національної єдності;

— завершення помаранчевої революції;

— початок роботи над створенням на «помаранчевому» політичному полі нової політичної сили на чолі з Ю. Луценком.

Події зі знаком «мінус»:

— парламентські вибори (найгрубіші порушення залишилися «непоміченими», а вибори оголошено «демократичними»);

— підвищення тарифів на комунальні послуги;

— управлінський хаос, під знаком якого пройшов 2006-й рік.

Хто винен? Всі й ніхто одночасно — 2006 року не було «героїв» і «негідників». Всі політики діяли за одеським принципом «обидва гірші».

Що робити? Поглиблювати та вдосконалювати суспільні реформи — від політичної реформи — до судової та адміністративної.

2. Завершив книгу про Леоніда Кучму (понад 600 сторінок тексту). В особистому житті сталися серйозні трансформації. Змінився родинний статус — у гірший бік. З’явилися надії, що наступного року він знову зміниться — але в кращий. Кіно, книги — це постійний процес відкриття чогось нового, незнаного. Минулого року порадували Тігран Кеосаян («Заєць над безоднею») і Мел Гібсон («Апокаліпсис»), а також Жадан, Поваляєва, Биков…

3. Діти, кохання, друзі.