Кодекс для «блакитних шоломів»

Під час святкування 60-ї річниці ООН багато говориться про миротворчі ініціативи України, які є вагомим внеском нашої держави у діяльність Об’єднаних Націй, засобом підвищення її авторитету на міжнародній арені. Звісна річ, українські миротворці потребують уваги і соціального захисту (і, до речі, відповідної законодавчої бази) не лише у свята. Діяльність усіх українських миротворчих контингентів, як і підготовка на Батьківщині підрозділів «блакитних шоломів», що готуються до виконання завдань за межами України, знаходиться під постійним контролем Генерального штабу Збройних сил України. Крім того, фахівці ГШ ЗСУ вивчають проблеми, які виникають у різних контингентах, безпосередньо «на місцях». Нещодавно з такої інспекційної поїздки до нашого контингенту в Ліберії повернувся начальник Головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних сил України — заступник начальника Генерального штабу ЗС України генерал-майор Олександр КОПАНИЦЯ.

— Як робоча група оцінила діяльність українського контингенту в Ліберії?

— Ця поїздка мала на меті вивчення стану справ в 56-му окремому вертолітному загоні Збройних сил України. Можу відверто сказати: на сьогоднішній день цей підрозділ гідно виконує поставлені завдання та репрезентує нашу державу на міжнародному рівні як представник України в Місії Організації Об’єднаних Націй. Колектив згуртований, добре знає свої завдання й виконує їх на дуже високому професійному рівні. Відгуки про роботу наших льотчиків, їх ставлення до виконання поставлених завдань з боку керівництва Місії ООН у Ліберії дуже позитивні. Я спілкувався з представниками ООН у цій країні, зокрема, із заступником керівника Місії, працівниками відділу у справах захисту прав людини, керівником військової секції, іншими посадовцями структур Об’єднаних Націй. За їх словами, українські вертолітники виконують важке, але вкрай необхідне для Ліберії завдання. Вони займаються як перевезенням вантажів і людей, так і виконують спеціальні завдання Місії, працюючи в досить непростих кліматичних умовах.

При цьому підрозділ перебуває в 30—40-хвилинній готовності, тобто повинен почати виконувати поставлене завдання через півгодини після надходження вказівки, незалежно від того, день це чи ніч, будні чи вихідні. Й повинен діяти за будь-яких умов професійно та відповідально. І наші військові цим вимогам повністю відповідають.

— Після резонансних подій навколо українського миротворчого контингенту в Лівані Міністерство оборони України офіційно заявило, що представники Генерального штабу ЗС України здійснюють інспекції по всіх інших українських контингентах, аби запобігти там всіляким порушенням, у яких звинувачує Україну ООН.

— Так. Моїм завданням була і перевірка реакції командування наших миротворців на вимоги ООН, у тому числі виконання нашими миротворцями положень бюлетеня Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй від жовтня 2003 року. Зокрема, тих положень, що стосуються поведінки особового складу підрозділів «блакитних шоломів» стосовно місцевого населення. Адже зараз, будемо відверті, проблеми «сексуального характеру» виникають у миротворчих контингентах багатьох країн в різних місіях ООН, й Об’єднані Нації приділяють велику увагу їх уникненню. Між тим, за твердженням працівників відділу у справах захисту прав людини Місії ООН у Ліберії, такі проблеми виникали в стосунках «блакитних шоломів» та представників місцевого населення раніше. Оцінка поведінки наших миротворців минулої ротації в Ліберії вже надана й незабаром буде оприлюднена в рішенні міністра оборони України. Під час минулої ротації справді виникали певні проблеми у взаємодії командування українського контингенту з місцевими структурами в плані забезпечення належної й гідної поведінки наших військовослужбовців, були проблеми з дисципліною. Всі ці випадки ретельно проаналізовано, зроблено висновки.

— Щодо «сексуальних проблем». Наприклад, в Іраку, де перебувають наші миротворці, зважаючи на культурні традиції цієї країни, важко уявити, щоб місцеві, скажімо так, жінки легкої поведінки «атакували» іноземних військових. Між тим, наскільки відомо, в африканських країнах зовсім інша ситуація. Й ті самі Об’єднані Нації налагоджують забезпечення «блакитних шоломів» в таких контингентах навіть презервативами. В чому ж полягає позиція українського військового керівництва в такій «тонкій сфері»?

— Думаю, відповідь тут може бути лише одна. Позиція українського військового керівництва повинна грунтуватися й грунтується на вимогах Кодексу поведінки «блакитних шоломів», де визначені всі норми поведінки військовослужбовців національних контингентів, які діють під прапором ООН. В цьому Кодексі Об’єднані Нації чітко визначають усі вимоги, які висуваються в морально-етичному плані до діяльності миротворчих контингентів. Так ось, в цьому документі, як і в згаданому бюлетені Генерального секретаря ООН, чітко визначено, що військовослужбовці миротворчих контингентів, які діють під прапором ООН, повинні за будь-яких умов утримуватися від подібних контактів з місцевим населенням.

Цю позицію легко зрозуміти. Справді, з одного боку, налагоджене забезпечення засобами профілактики — тими самими презервативами. Це не більше ніж звичайне піклування керівництва ООН про здоров’я своїх миротворців. Але, з іншого боку, кожен миротворець повинен завжди пам’ятати, що, виконуючи завдання у складі контингенту, він представляє не лише себе, а свою країну й усі Об’єднані Нації на території іншої держави. Це дуже важливо. Адже варто усвідомлювати, що миротворчі контингенти перебувають у країнах, ситуація в яких здебільшого не є стабільною. Це країни, які перебувабть чи щойно вийшли зі стану громадянської війни, в суспільствах існують певні протиріччя, соціальна сфера в кризовому стані, й населення в певних випадках може досить неадекватно реагувати на, так би мовити, «двозначні» ситуації, особливо коли це пов’язано з іноземною військовою присутністю, нехай і під прапором миротворчості. Тут поведінка миротворців повинна бути вкрай виваженою. Тож жорсткість тих вимог, які ООН висуває до миротворців, цілком виправдана.

— Будь ласка, дещо докладніше про взаємодію Генерального штабу ЗС України й структур ООН у плані організації діяльності миротворчих контингентів.

— Звичайно, саме на такій взаємодії ґрунтується організація діяльності українських миротворчих контингентів. У складі Генерального штабу ЗС України є Управління євроатлантичної інтеграції, яке очолює генерал-майор Голопатюк Леонід Станіславович. Саме через цю структуру й здійснюються контакти нашого військового відомства з ООН по лінії миротворчості, через неї наші військові отримують керівні документи, згідно з якими й організовується підготовка миротворців та їх діяльність у складі національних контингентів.

Контроль за виконанням цих документів стосовно підготовки й організації діяльності контингентів покладається на командування Сухопутних військ ЗСУ, це визначено відповідними нормативними документами Міністерства оборони України й Генерального штабу ЗС України.

— Як ви оцінюєте побутові умови, створені для наших миротворців у Африці?

— На сьогодні умови, в яких несуть службу військовослужбовці 56 го окремого вертолітного загону,є цілком прийнятними. Житлові помешкання з кондиціонерами, облаштована їдальня, службові приміщення, душові, налагоджене повноцінне харчування. На мою думку, є одна проблема, яку ще слід вирішити: організація активного відпочинку миротворців. Була можливість побачити, як це роблять у інших контингентах в Ліберії — шведському, ірландському, пакистанському. Нам теж потрібно створити спортивні кутки, обладнати їх спортінвентарем.

Не меншу увагу слід приділяти питанням духовності. Народознавча світлиця в нашому таборі більше нагадувала канцелярію. Я на місці прийняв рішення зробити з неї справжню кімнату відпочинку — встановити телевізор, аудіоапаратуру. Миротворці цю ідею жваво підтримали. На моє переконання, організація повноцінного відпочинку є запорукою підтримки належного рівня дисципліни, й цим не можна нехтувати.

— Врешті-решт хлопці з контингентів повертаються додому, де постає питання їх соціального захисту як миротворців. Уже не перший рік йдеться про те, що статус українських миротворців потрібно «узаконити», тобто прийняти закон про миротворчість. Чи з’явиться, на вашу думку, незабаром такий документ?

— Справді, питання соціального захисту цієї категорії військовослужбовців ЗС України розглянуті в окремих законодавчих актах, проте єдиного документа, який чітко й всебічно визначав би соціальні параметри захисту миротворців, на сьогодні немає. Проте робота над проектом такого закону триває. Важливо відзначити, що зараз, коли продовжується динамічне реформування й скорочення Збройних сил України, у сфері уваги військового керівництва — внесення змін до законодавчої бази, яка визначає соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей згідно з вимогами часу. Закон про захист миротворців і повинен бути розроблений відповідно до положень цього, так би мовити, глобального документа.

Такий закон справді потрібний. Якщо зважити на європейську й євроатлантичну інтеграцію нашої держави, її орієнтацію на прийняте в європейських країнах законодавство, і, з іншого боку, на обсяги миротворчої діяльності України, а також тенденції щодо їх збільшення, то рано чи пізно зведення питань соціального захисту миротворців у єдиному документі стане нагальною потребою. Люди, які несуть службу в миротворчих контингентах, які представляють Україну за її межами, повинні бути всебічно соціально захищені.