Кого принесе «зелена хвиля»?

ЦВК фактично завершила підрахунок голосів на виборах до Верховної Ради. Конфігурація майбутнього парламенту вже відома, можливі лише певні зміни через судові тяганини на окремих мажоритарних округах, які не вплинуть на результат в цілому. Президентська партія «Слуга народу» вперше в новітній історії України отримала не просто абсолютну більшість, а впевнену абсолютну більшість — 254 депутатських мандати. Далі все набагато скромніше: проросійська партія «Опозиційна платформа — За життя» — 43місця, ВО «Батьківщина» — 26, «Європейська солідарність» — 25, «Голос» — 20. Також обралися 46 самовисуванців та 10 представників з інших партій. 

Даний розклад дає всі підстави партії «Слуга народу» самостійно приймати закони, не залучаючи інших народних депутатів і не формуючи коаліцію. Інша річ, коли постане питання про внесенні змін до Конституції, тут вже потрібно буде більше ніж 300 голосів. Тобто СН доведеться залучити ще близько 50-ти «багнетів». А змінювати Основний Закон, виходячи з заяв Володимира Зеленського і представників партії, нова влада точно збирається. І навіть для того, щоб виконати свою обіцянку — зняти депутатську недоторканність з парламентарів, уже потрібно голосувати за конституційні зміни. Чи готова владна фракція формувати коаліцію?

«Ми були готові і готові зараз говорити про коаліцію з політичними силами, які близькі нам за ідеологічними підходами, за ціннісними речами, — заявив днями глава «Слуги народу» Дмитро Разумков (в інтерв’ю rbc.ua). — Дійсно, ми хотіли б бачити в коаліції нові політичні сили, такі ж, як і ми. Єдине, у них повинно бути адекватне бажання співпраці. Бути в коаліції і працювати разом в парламенті — це не завжди те саме. Є речі, як, наприклад, та ж депутатська недоторканність. У цьому плані ми впевнені, що принаймні це повинні підтримати інші політичні сили, тому що вони про це говорили, точно так, як і ми. Їм буде важко пояснити, чому вони не голосують за ці речі, незалежно від того, чи є вони частиною коаліції, або вони є частиною опозиції».

Схоже, остаточного рішення з приводу коаліції в самій «СН» ще немає — тривають переговори. Втім, вже зараз виникає низка інших запитань, зокрема, наскільки монолітною і дисциплінованою буде «Слуга народу» в парламенті, адже формувалася вона за різними критеріями і впливами? Або за якими принципами відбуватимуться кадрові призначення, в даному разі, парламенті? «Ми не вважаємо, що повинен бути квотний принцип. Ми вважаємо, що повинен бути принцип професіоналізму, — каже Разумков, хоча як буде насправді, покаже невдовзі лише практика. — Думаю, частина людей, які є сьогодні в списку, підуть у органи центральної влади, можливо, в Кабінет Міністрів. Вважаю, там є професіонали, які можуть гідно представляти не тільки нашу політичну силу, а й представляти інтереси на державних позиціях».

Перше засідання, судячи з того, про що сигналізують представники влади, може відбутися наприкінці серпня, можливо, 23-го (День Державного Прапора), або 24-го (День Незалежності України). Якщо це станеться, то вже у вересні Верховна Рада може приступити до повноцінної роботи.

Залишається також відкритим питання і щодо опозиції. Наразі про перехід в цю нішу заявили лише в «Опозиційній платформі За життя». В «Європейській солідарності», попри на те, що постійно критикують нову владу, про свою опозиційність не заявляли. Натомість, лідери «Батьківщини» та «Голосу» зазначили, що їхні партії готові співпрацювати з «Слугою народу». 

Отже, яким буде новий парламент? «СН» буде формувати коаліцію, залучаючи інші фракції, чи обмежиться самовисуванцями? Чи зможе «Слуга народу» контролювати свою величезну фракцію? Якою буде опозиція? Коли повноцінно запрацює парламент і, відповідно, новий уряд? 

«ІСНУЄ НЕБЕЗПЕКА, ЩО КЛЮЧОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ БУДУТЬ РОБИТИСЬ У КУЛУАРНИЙ СПОСІБ»

Валерій ГОНЧАРУК, керівник Департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій:

— Окрім того, що «Слуга народу» набирає абсолютну більшість у парламенті, я не виключаю що до них долучаться окремі самовисуванці. Наприклад, по деяким округах перемогли представники політичної партії «УКРОП», яка є близька до «Слуги народу». Але, тим не менше, насправді ми маємо ситуацію в парламенті з двома більшостями. Перша — якій достатньо 226 голосів, друга — це 300 голосів для того, щоб ухвалювати конституційні положення, тобто змін до Конституції. На разі я не бачу звичайно необхідності для «Слуги народу» створення коаліції з будь-якою іншою політичною силою, тому що у них вистачає власних мандатів. Якщо така коаліція буде створюватись, то лише з суто політичних міркувань. З фракціями, які нараховують 25 депутатів, немає сенсу домовлятись.

У «Слугу народу» в основному увійшли люди, які взагалі не займалися політикою як такою. Вони прийшли з інших сфер. А ті, хто був в політичній сфері, особливої самостійності не представляють, адже були раніше на рівні помічників і радників. Є точка зору, що ми маємо справу з достатньо сильно фрагментованою партією. Кандидати в їхній список та по мажоритарних округах потрапили за лобіюванням більш сильних політичних гравців. Це ті персони, які де-факто фінансували та інформаційно підтримували партію. Перш за все експертами називаються прізвища Коломойського, Пінчука, Авакова.

Ті положення, які будуть стосуватись, наприклад, позиції Президента, будуть ухвалюватися за межами парламенту і без особливих обговорень. Верховна Рада ці рішення буде лише схвалювати. І тільки в разі конфлікту інтересів між утримувачами партії ми побачимо проблеми з голосуванням в парламенті. По перших кадрових рішенняхми побачимо  якою буде стратегія діяльності цієї політичної сили.

Додам ще один момент. Якщо до 2014-го року в нас проводилися спочатку парламентські вибори, а потім президентські, то тепер все навпаки. Як наслідок, у нас Президент формує більшість в парламенті. Це, до речі, традиційно для багатьох європейських країн. Але якщо не вдасться провести ефективні реформи, то більшість в парламенті може закріпити свою противагу в позаправовий спосіб. У цьому є небезпека. Також існує небезпека в тому, що основні призначення будуть робитись в кулуарний спосіб. Тим не менше саме Зеленський зараз зацікавлений в тому, щоб якомога швидше відбулась зміна влади. Для країни так саме важливо, щоб цей процес не затягувався.

«БУДЕ ФОРМУВАТИСЯ АБСОЛЮТНО НОВА МОДЕЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ»

Олег СААКЯН, політолог:

— Сьогодні буде формуватися абсолютно нова модель українського парламентаризму. В умовах такої монобільшості ми ще жодного разу не перебували. Скоріше всього, у нас буде тепер не бінарний, а потрійний поділ парламенту. Будуть сили коаліції (тобто більшості), сили опозиції і також декілька класичних сил, які займуть позицію умовно продержавницьку (не коаліція і не опозиція). Для «Слуги народу» зараз вигідно продемонструвати відкритість до коаліції. Скоріше всього вони створять коаліційну угоду і будуть закликати до того, щоб всі до них приєднувалися. Думаю, що партія «ОПЗЖ» і партія «ЄС» будуть опозиційними до Зеленського і займатимуть, з одного боку, проросійську, а з іншого — проєвропейську позицію. Зеленському і СН, таким чином, доведеться проявляти себе як центристи і виважена політична сила. «Батьківщина» і «Голос» в такому випадку зможуть відігравати свою ситуативну роль. Така модель парламенту була б ідеальна на теперішній час, коли б всі суб’єкти були в цьому зацікавлені. Коли розпочнеться робота нового парламенту та уряду, то постане перш за все завдання кадрових призначень (формування вертикалі влади), реформа судової гілки влади та ініціатив в сфері безпеки. А потім розпочнеться бюджетний процес.

«ФОРМАЛЬНО У «СЛУГИ НАРОДУ» НЕМАЄ ОБОВ’ЯЗКУ СТВОРЮВАТИ КОАЛІЦІЮ»

Iгор КОЛIУШКО, голова Центру політико-правових реформ:

— Якщо говорити про статтю 83-ї Конституції України, то формально у «Слуги народу» немає обов’язку створювати коаліцію. Але у них є на це право. Там вказано, що якщо якась фракція має більше 226 депутатів, то вона виконує функції коаліції. Всі інші фракції можуть стати просто статистами і навіть не ходити до парламенту. Це через те, що в нашій Конституції закладена пострадянська норма, що всі рішення ухвалюються абсолютною більшістю — тобто більшістю від конституційного складу, а не від присутніх депутатів. У жодному парламенті Європи такого немає. Там завжди рішення ухвалюється більшістю від присутніх або коли мається більше голосів «за» ніж «проти». Тоді є сенс працювати всім — і тим хто в більшості, і тим хто в опозиції.

Якщо «Слуга народу» вирішить проводити зміни до Конституції, то їм дійсно доведеться з кимось домовлятися. Тут можуть бути різні варіанти. Або домовлятися з двома меншими фракціями, або з однією більшою. Це вже залежатиме від змісту змін, які вони захочуть внести в Конституцію.

Особисто я вважаю, що першочерговими завданнями для парламенту є  сформувати уряд, прийняти кілька законів без яких неможливо завершити деякі реформи (Закон про Кабінет Міністрів та центральні органи виконавчої влади, Закон про засади адміністративно-територіального устрою, зміни до Закону про державну службу тощо).

Звичайно, існує низка небезпек, адже партія «Слуга народу» сформована дуже швидко і не можна сказати, що вони є ідейними соратниками. Ніхто не знає що вони будуть будувати і як це будуть робити. Опозиція, при цьому, буде формуватись в момент кадрових рішень по уряду. Опозиція може бути як єдиною, так і ситуативно розділеною.

Повноцінно парламент і уряд може запрацювати з першого дня — перший вівторок вересня, але найшвидше вони можуть зібратися, наприклад, на День незалежності. Я думаю, що вони підготують певні рішення і з перших днів роботи почнуть їх приймати.