КОМЕНТАРI

Ми спитали в експертів «Дня», чи дійсно Закон «Про Кабінет Міністрів» — це узурпація влади з боку коаліції та уряду?

Володимир ФЕСЕНКО , політолог:

— Такий термін, як «узурпація влади», коректно застосовувати в ситуаціях, коли захоплення влади відбувається на неправовій основі й не правовими методами. У цьому випадку йдеться про регулювання діяльності вищого органу державної влади — Кабінету Міністрів України. Тому говорити про узурпацію влади не цілком коректно.

Інша річ, що прийняття Закону «Про Кабінет Міністрів» у редакції, запропонованій урядом, звичайно, істотно змінює баланс повноважень і вплив на сферу виконавчої влади на користь Кабміну. Тобто — істотно скорочується вплив Президента та істотно збільшується вплив Кабінету Міністрів.

Якоюсь мірою це логічно, оскільки уряд і є вищим органом виконавчої влади. Якщо в Президента є претензії з приводу окремих статей Закону «Про КМУ», а вони дійсно можливі, особливо в тих випадках, де йдеться про подачу кандидатури прем’єр-міністра й особливо про представлення кандидатур міністра закордонних справ і оборони, він дійсно може оскаржити ці статті в Конституційному Суді.

Давайте не забувати, що питання про прийняття цього закону було одним із ключових питань демократичного порядку денного в Україні. Закон про Кабмін, його ветування вісім разів якраз і зберігало можливість діяти в неправовій сфері, як для Президента, так і для уряду. Тому переклад цих відносин в правову сферу, якраз і є демократичним розв’язанням проблеми, й тому тут не можна говорити про узурпацію влади.

Кость БОНДАРЕНКО , політолог:

— Про узурпацію, як про стратегічну небезпеку, підстави говорити, звичайно, є, але разом iз тим на сьогодні немає єдиного центра, який би міг узурпувати владу. Передусім, нас зараз чекає тривала боротьба за право узурпувати владу, причому якщо навіть завтра вдасться перетворити Президента, скажімо, у таку собі вірменську королеву, то тоді почнеться запекла боротьба між прем’єр-міністром і спікером парламенту. Поки хтось, нарешті, досягне такої влади.

Ця боротьба за узурпацію влади загрожує не тільки протистоянням між інститутами влади, а тривалою нестабільністю в державі, тривалою боротьбою, серією антиконституційних кроків, і, можливо, дійде до серії палацових переворотів, що характерно для ситуації, коли влада перетворюється з інструмента на самоціль.