КОМЕНТАРI

Євген КОПАТЬКО , директор Донецького інформаційно-аналітичного центру:

— І Донбас, і Дніпропетровська область, і частково Харківська, і Запорізька — ті, які ми називаємо індустріальними — роблять великий внесок у розвиток української економіки. Якщо, наприклад, Донецька область дає 20% ВВП країни — вона має право на свій голос? Донецьк — це давній індустріальний регіон, і він також має багато своїх і екологічних, і економічних, і соціальних проблем, проте тут намагаються хоч щось будувати і розвивати.

Якщо Західна Україна буде в змозі розв’язувати економічні проблеми, хоч би на рівні своїх областей, то вони зможуть запропонувати свою стратегію розвитку країни. А так вони говорять, що хочуть в Європу, а величезна частина працездатного населення регіону працює не на економіку України, а намагається вижити в дуже тяжких умовах у Польщі, Греції, Португалії... На сьогоднішній день нам усім треба шукати способи для підйому економіки нашої країни. І тут ділити Україну на Захід і Схід не варто — просто ті регіони, в яких складніша економічна ситуація, менш розвинена промислова база мають прислухатися до думки більш розвинених регіонів і знаходити раціональне зерно в тому, що Україна повинна увійти до Єдиного економічного простору. Тим більше, що в Європі нас ніхто не чекає. Я чув уже багато різних думок з приводу входження України в ЄЕП. Говорять, що це передвиборні ходи, піар-ходи й багато чого іншого. Але ж населення країни за всіма соціологічними опитуваннями підтримує ЄЕП. У нас у Донецьку 90% населення висловлюється за вступ до ЄЕП. І на це треба зважати.

Уляна КИРИЄНКО , завідуюча департаментом політичної соціології Інституту глобальних стратегій (IГЛС):

— Диференціацію регіональної підтримки/непідтримки договору щодо ЄЕП нині вже не можна пояснити лише аргументами, мовляв, східні регіони України більш орієнтовані на співпрацю в Росією, а західні зацікавлені у зв’язках із Європою. Підписання договору щодо ЄЕП слід розглядати в руслі загальних глобальних тенденцій розвитку, причому не лише економічних, а й політичних, які до того ж проектуються на локальні, регіональні рівні. А ці тенденції свідчать, що геополітичне самовизначення країни сьогодні — це питання не тільки кордонів і мови, це цілий пласт політичних, економічних, культурних і, зокрема, регіональних вимірювань.

Робити прогнози, як позначиться ЄЕП на розвитку регіонів України, поки передчасно. Напевно можна сказати лише те, що факт ЄЕП сприятиме підняттю планки розгляду проблем геополітичного самовизначення та інтеграції на більш високий і глибинний рівень. Необхідно, нарешті, відійти від оцінок за шкалою «симпатія — антипатія» щодо Європи та Росії й навчитися робити аналіз вигід і втрат (політичних, економічних, регіональних тощо) того чи іншого вектора інтеграції.

І тоді в соціологічних опитуваннях, можливо, крім питань про мову та суверенітет, з’являться нові питання. Про те, наскільки вигідним і виправданим є міжкраїнова інтеграція для регіонального розвитку. Саме на підставі таких питань і можна скласти рейтинг регіонів і виділити регіони-локомотиви.