Конфлікт заручників

Закликами подати один одному руки воїнів Радянської Армії й Української повстанської армії не примирити. Тим паче, коли інсинуації історичні живляться й провокуються політичними ігрищами. У цьому ще раз могли пересвідчитися як свідки суботніх акцій зі святкування 63-ї річниці УПА в центрі Києва, так і мільйони телеглядачів, яким цю подію під різними інтонаційними соусами подали у випусках новин. Причому не лише українських, а й російських, оскільки цей сюжет активно транслювали російські телеканали, які рідко пропускають можливість показати «обличчя українського націоналізму».

Те, що без скандалу відсвяткувати день утворення повстанської армії не вийде, було зрозуміло задовго до того, як на вулицях столиці почали формуватися колони націонал-патріотичних сил, що вимагають визнати УПА воюючою стороною у Другій світовій війні. Комуністичні організації, а також прогресивні соціалісти Наталії Вітренко широко проінформували громадськість про свій намір виступити в цей день проти «реабілітації структур ОУН-УПА, а також проти наступу на канонічне православ'я України». Для цього вони з дев'яти годин ранку вишикувалися на Хрещатику з усіма відповідними їхньому духу вимог атрибутами — прапорами Компартії та Російської Федерації. Націонал-патріотичні сили були представлені ветеранами УПА, Народним Рухом України, партією «Пора» й іншими патріотичними організаціями, а також кількома священнослужителями. Всього, як інформують правоохоронці, на хід зібралося близько трьох тисяч осіб. Їхніх противників із представників лівих сил — близько восьми тисяч. Причому останні дозвіл влади на мітинг, здається, так і не отримали. Як і не отримали в результаті права на свято всі ще позбавлені почесного статусу ветеранів воїни УПА. Замість привітань та обміну спогадами вийшов обмін обвинуваченнями й образами, який переріс у деяких місцях у фізичні сутички молодих радикалів із обох сторін.

У даному контексті дивує не тільки те, що місцева влада допустила виникнення цього конфлікту, але й те, що офіційна влада України, за винятком загального коментарю спікера парламенту Володимира Литвина, досі ніяк не відреагувала на подію. Особливо дивно це виглядає на тлі численних закликів до примирення на адресу ветеранів обох армій. Адже після таких сутичок «рукостискання» ветеранів відкладається на дуже невизначену перспективу.

Чим стане суботній конфлікт у процесі примирення українських ветеранів і об'єднання українців Заходу та Сходу? З цим запитанням «День» звернувся до істориків, політологів і політиків.

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії НАН України:

— Усі визнають, що фактично ветерани з обох боків стали заручниками політичних «усобиць» між суто «екстремальними» партіями як правого, так і лівого спрямування. Я можу сказати, що провокацій може бути багато. І те, що сталося цієї суботи, теж було спровоковано. Я не впевнений, чи прийме Верховна Рада законопроект стосовно соціального захисту воїнів УПА, але в будь-якому разі слід усе це максимально деполітизувати з тим, щоби якомога менше людей були налаштовані проти воїнів УПА. Головне — забезпечити ветеранів УПА на місцевому рівні настільки, наскільки це є можливим. Але навіть важливіше, перш за все для всіх нас, аби цей захист був загальнодержавним. Я пропоную не ставити питання про воюючу сторону в Другій світовій війні, бо УПА тоді боролася на три фронти. Тобто УПА свого часу таки боролася проти антигітлерівської коаліції. Хоча в роки Другої світової війни відбулася накладка на цю боротьбу тієї війни, що її вели українські націоналісти з радянським урядом, який із 1939 року окупував західноукраїнські землі. І ця війна продовжувалася до середини 50-х років. Отже, це зовсім різні війни. Я думаю, що краще було б дати їм статус учасників національно- визвольного руху, а також об'єднати їх із дисидентами післясталінської епохи.

Олександр ДЕРГАЧОВ, політолог, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ:

На сьогодні питання, пов'язані з певним етапом історії, є орієнтиром для політичної чи громадянської поведінки значної частини населення — ветеранів. Передусім вони є активним електоратом. І за рахунок таких тем їх тримають під своїм впливом перш за все радикальні ліві й частково олігархічні угруповання, які ще не зійшли з політичної арени. Тож нічого подібного з тим, що мало місце в Іспанії, в Україні просто не може відбутися. Думаю, що примирення прийде з великим запізненням, тоді, коли вже не буде кому бути активними в цьому протистоянні. Звичайно, частково це питання може бути вирішене за рахунок надання офіційного, але окремого статусу учасникам визвольних змагань. Але надання окремого статусу й державної підтримки перенесе це питання в іншу площину.

Олексій ГАРАНЬ, професор політології, доктор історичних наук:

— Думаю, сьогодні протести проти реабілітації воїнів УПА вигідно організовувати певним політичним силам. Зокрема, прогресивним соціалістам на чолі з Наталією Вітренко. Таким чином вона в черговий раз виступає у своїй звичній ролі викривача «націоналістів», за рахунок чого намагається підняти свій передвиборний рейтинг. Тому я не можу виключати того, що напередодні виборів подібну «антинаціоналістичну» риторику навмисне роздмухуватимуть.

Щодо самої теми примирення, то я вважаю, що примирення можливе і воно неодмінно відбудеться. Питання лише в тому, коли? Ми знаємо, що з обох сторін уже є люди, які готові простягнути одне одному руки. І вже зробили це. Можна згадати ветерана Червоної Армії народного депутата Ігоря Юхновського, Майю Вовчик-Блакитну (кавалера багатьох орденів, яка свого часу була в червоних партизанах на Волині), які виступають за примирення. Майя Василівна особисто мені розповідала про непрості стосунки з УПА, які в ряді випадків не виключали й певної взаємодії, коли йшлося про операції проти гітлерівців.

Однак, думаю, напередодні виборів цю тему все-таки буде використано певними політичними силами для розхитування стабільності в суспільстві. Мені здається, що з цього питання ще потрібна велика просвітницька робота.

Андрій ШКІЛЬ, народний депутат України:

— Це було ганебно. Такі заходи мали би відбуватися за державної підтримки. Я розраховував, що в цей день Президент України Віктор Ющенко оприлюднить свій указ про визнання воїнів ОУН-УПА постраждалою стороною. Натомість ця ідея взагалі виявилася дискредитованою.

Євген ТАЛІПОВ, перший секретар Львівського обласного комітету СПУ:

— Ця сутичка — сором для України! Потрібно притягти до відповідальності тих людей, які дали дозвіл на проведення цих акцій двома ворогуючими сторонами. Політичні аутсайдери, які заради своєї вигоди піарять цю тему, влаштовують провокації. Але соціалісти Львівщини підтримують намагання знайти порозуміння між вояками УПА та лівими силами. Війна давно скінчилася. Потрібно прийти до діалогу.

Ярослав КЕНДЗЬОР, народний депутат, голова Львівської обласної організації Народного руху України:

— Спостерігати, як у незалежній Україні за української влади відбуваються відверті антиукраїнські напади, дуже прикро. Вже завтра на пленарному засіданні НРУ прийме звернення до прокуратури і Міністерства юстиції з приводу припинення діяльності цих антиукраїнських організацій і зняття їх з реєстрації. Ми звернемося також до Президента, щоб він врегулював цю ситуацію.