Корупція чи кримінал?

Звинувачення найближчих соратників Президента України В.Ющенка в корупції, що стали початком владної кризи, нібито відійшли на другий план у зв'язку з відставкою Кабінету Ю.Тимошенко та формуванням нового уряду.

Однак увагу громадськості та спеціалістів продовжують привертати коментарі самих «героїв» скандальних викриттів: один подає до суду позов про захист честі та гідності, другий показує свої маєтки і оприлюднює декларації, третій заявляє про підкуп Майдану тощо. І все це — в прямих ефірах телеканалів, щоб усі бачили і чули. Мовляв, ми чисті. Немає ніякої корупції. Президент це підтверджує, і міліція, і СБУ, і прокуратура доповідають те ж саме.

Але ж де зрозумілі відповіді на питання: йдеться про корупцію, кримінал чи ще щось?

Конкретні прізвища конкретних посадових осіб Секретаріату Президента України, Ради національної безпеки і оборони, народних депутатів України створили певну інтригу, до якої долучився і генеральний прокурор України С.Піскун. Саме він намагався довести в прямому ефірі одного із телеканалів непричетність соратників Президента України до корупційних діянь, звівши суть 10-денної перевірки вищезгаданих звинувачень до порушення кримінальних справ за фактом. Що мав на увазі генеральний прокурор України, наголошуючи на тому, що порушено п'ять (!) кримінальних справ, в яких Петро Олексійович Порошенко фігурує як свідок, а причетність інших осіб до корупції не виявлено. Але виявлені, мовляв, ознаки вчинення кримінальних злочинів! Яких?!

Розділ Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності» налічує сім суспільно небезпечних діянь, які кваліфікуються як злочини або кримінально-карані дії. До таких злочинів належать: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення і службова недбалість, одержання, давання та провокація хабара.

За ознаками яких саме злочинів у сфері службової діяльності порушені кримінальні справи Генпрокуратурою України за фактами причетності чи непричетності зазначених осіб?

Генпрокурор послався на процесуальний закон, за яким для перевірки звинувачень у вчиненні злочину відведено два місяці, але районному і обласному прокурору, заступнику і самому Генеральному прокурору надається право продовжувати терміни досудового слідства.

Тоді чому звинувачення екс-прем'єра Ю.Тимошенко у вчиненні кримінальних злочинів упродовж останніх років час від часу поновлюються, кримінальні справи то закриваються, то знову відкриваються саме відомством С.Піскуна — і проти конкретної особи, а не за фактом? У чому відмінність?

Чи не є такий підхід до оцінки публічних звинувачень в корупційних діяннях проявом подвійних стандартів службовими особами спеціального органу державної влади в Україні, яким є Генеральна прокуратура?

Не потребують експертної оцінки і прямі звинувачення у причетності до лобіювання інтересів окремими особами, які наділені владними повноваженнями для виконання функцій держави, а подальші зволікання із прямою та однозначною відповіддю на ці питання катастрофічно збільшують недовіру до інституту президента України.

Закон передбачає, що за такий кримінальний злочин як зловживання владою або службовим становищем винні особи підлягають кримінальному переслідуванню і караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців. Більш того, закон передбачає — на розсуд суду — і обмеження волі на строк до трьох років та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо ж такі дії службової особи спричинили тяжкі наслідки, законом передбачається позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Вчинення таких дій працівником правоохоронного органу передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Отже, в законі прописано і передбачено практично всі дії, які за певних ознак можуть кваліфікуватись як злочинні. Чи треба придумувати підстави звільнення осіб, звинувачених у корупції, від притягнення до відповідальності? Не треба, бо очевидно, що корупції не може бути поза межами органу державної влади. Основна ознака корупції — це належність до влади.

«Істотна шкода» полягає у заподіянні матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками вважаються матеріальні збитки, які в двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Визначення розмірів істотної шкоди і тяжких наслідків стосується лише суспільно небезпечних діянь службових осіб, які підпадають під статті 364— 367 Кримінального кодексу України.

Іншим чи не найбільш поширеним злочином є перевищення влади або службових повноважень. Невід'ємною ознакою цього злочину є заподіяння істотної шкоди правам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Закон в цьому випадку передбачає виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

А що ж корупція? За визначенням українського законодавця, під корупцією розуміється діяльність уповноважених на виконання функцій держави осіб, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Більш того, закон передбачає, що за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, державні службовці, народні депутати і депутати всіх рівнів разом із головами сільських, селищних, міських, районних і обласних рад підлягають адміністративній відповідальності. Ось так! Кримінальну відповідальність за корупційні діяння не передбачено законом, а лише зазначено, що це визначається відповідно до вимог чинного законодавства, тобто, слід думати, прокурором. Законодавці усвідомлювали, що пишуть закон для себе і для прокурора. Прокуратури, як наглядового органа, який і Верховній Раді не підпорядкований, і в склад Кабміну не входить, і до Верховного Суду не належить. Сам по собі, при президентові України.

Бо хто ж, як не прокурор, розмежує незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів шляхом їх придбання за ціною, яка істотно нижча від фактичної вартості, — від зловживання владою? Хто закривав очі на продаж доведених до банкрутства державних підприємств, і хіба невідомо було і є, хто їх придбав за ціною, яку саме і передбачає закон, — істотно нижчою від фактичної вартості?

А тепер усьому українському суспільству з усіх телеканалів тільки й чути: реприватизації не буде, мирові угоди і т.п., тобто всі, хто вчинив ці корупційні діяння, вже начебто амністовані.

Але ж ці заводи, фабрики, колгоспи і радгоспи, інші державні підприємства створювались не одним поколінням українців, і все це було державною власністю, яка тепер перейшла до рук малих, середніх і крупних підприємців. Яким чином вони стали власниками, всім відомо, думку народу не запитували.

Цей процес продовжується і при новій-старій владі, і депутати ті ж самі, і прокурори, і судді.

Суспільству байдуже, в чиїх руках опинилось державне майно, бо що воно може, коли державна влада зцементована тією ж самою корупцією?

Зміна системи можлива лише зі зміною свідомості кожного громадянина, який на свої податки утримує прогнилу і проїдену іржею корупції систему державної влади і має право вимагати і від прокурора, і від Президента України рішучих і законних дій.

Влада має стати слугою народу і кожного дня пам'ятати, що за будь-яку дію на догоду кумам, родичам і компаньйонам можна постати і перед прокурором, і перед судом.

ДО РЕЧІ

Учора прес-служба Генпрокуратури повідомила, що Генпрокуратура оголосила в розшук головного радника-начальника управління РНБО Валерія Івченка. Йому висунуто обвинувачення у кримінальній справі про втручання в судову діяльність та зловживання службових осіб Ради національної безпеки і оборони. У цій же справі, за словами генпрокурора Святослава Піскуна, фігурувало прізвище екс-секретаря РНБО Петра Порошенка.