Криза «безкомпромісності»

На початку року це дійсно був уряд, що влаштовує парламентську більшість, однак у той же час цей уряд не був повною мірою коаліційним, вибраним зі складу цієї самої більшості, причому з пропорційним розподілом портфелів згідно «з вагою» фракцій і груп та відповідною солідарною відповідальністю. І таким чином, уряд став не стільки урядом більшості, скільки його заручником, заручником політичної ситуації, що змінюється природним способом. У той же час навряд чи можна вважати уряд Ющенка командою професіоналів-однодумців. «Доля уряду не буде залежати від чиєїсь політичної волі», — заявив глава адміністрації Президента В.Литвин на зустрічі з представниками регіональної преси, уточнивши при цьому, що осінньо-зимовий період стане «випробуванням життєздатності уряду» і підтвердить об’єктивність існуючих оцінок». За словами В.Литвина, дійсно, головна проблема сьогодні — робота паливно-енергетичного комплексу, оскільки, «з одного боку, згідно зі статистикою, все виглядає в ажурі, а з іншого — повний завал».

Детальніше ситуацію представив секретар РНБОУ Євген Марчук. За його словами, з цілого ряду причин програма заходів оперативного і стратегічного характеру для уряду, міністерств економіки та фінансів, паливно-енергетичного комплексу не виконується, або гальмується, або просто ігнорується. Однак, на думку Є.Марчука, існують спекуляції з лексикою часів громадянської війни щодо будівництва нафтопроводу Одеса— Броди, ініційовані з відома віце-прем’єра Ю.Тимошенко (точка зору Є. Марчука на цю проблему добре відома: спочатку прорахувати реальні прибутки і втрати від будівництва нафтопроводу), безвідповідальні заяви віце-прем’єра з питань ПЕК про будівництво газопроводу з Туркменістану в Україну, які вже спровокували Росію на реальні кроки щодо будівництва нафто- і газопроводів в обхід України, викид некоректної спекулятивної інформації у ЗМІ. Особливо критичною, за даними секретаря РНБОУ, є ситуація в ядерній енергетиці: в Україні в цей час не вистачає 1,5 млрд. гривень на ремонт ядерних блоків.

Однією із серйозних помилок уряду Є.Марчук вважає «влітання в неурегульований борг із Росією у майже $700 млн.» Однак, вважає Є.Марчук, Україна переживе зиму без потрясінь, що вже говорить про те, що принаймні поки уряд має шанс працювати. У свою чергу, уряд, адміністрація Президента і РНБОУ повинні для цього зробити винятково компетентні підходи.

Наскільки можна судити, сьогодні йдеться про те, що в рамках таких компетентних підходів станеться досить серйозна ротація складу уряду — але аж ніяк не його відставка. Швидкі зміни в уряді, причому на рівні міністрів, глава президентської адміністрації В.Литвин фактично пообіцяв у понеділок. Напевно, він не випадково нагадав, що прем’єр-міністр В.Ющенко ще під час відпустки Президента Кучми вносив свої пропозиції щодо заміни окремих членів Кабінету Міністрів. Одна з цих пропозицій торкалася посади міністра фінансів. Однак «міняти міністра фінансів у процесі підготовки та затвердження бюджету означає кинути напризволяще бюджетний процес», заявив на семінарі для регіональних ЗМІ Президент України Леонід Кучма. Що може свідчити як про те, що міняти його немає на кого — в Україні «немає кадрових запасів у цьому плані», як сказав Президент, так і про те, що повної ясності в цьому питанні в найближчому оточенні Президента немає. Проте навряд чи це буде єдина заміна у складі команди — адже не останні в парламентській більшості групи і фракції вважають за необхідне замінити Юлію Тимошенко «іншою людиною», про що лідер «Відродження регіонів» Олександр Волков без тіні сумніву повідомив пресу минулого тижня, уточнивши, що не хотів би підказувати Ющенку, кого саме варто було б призначити на цю посаду.

Кризовий стан у ПЕК сумнівів не викликає. Очевидні елементи урядової кризи, що існують сьогодні, цілком можуть призвести до справжньої кризи — не тільки урядової, але й парламентської і загальнополітичної в тому випадку, якщо уряд і парламент виявляться нездатними ні на пошук компромісу в кадровій політиці, ні на реальну співпрацю в реформуванні економіки (особливо це стосується ПЕК).

КОМЕНТАРI

Сергій ТЄРЬОХІН, фракція «Реформи — Конгрес»:

— Давайте розберемося з самим поняттям урядової кризи. Якщо б ми мали парламентську республіку і уряд формувався би більшістю парламенту, і парламент відповідав би політично за уряд, то тоді ми могли б сказати, що палких прихильників прем’єр-міністра в зв’язку з тим, що є багато персон в уряді, які не подобаються деяким партіям з більшості, є трохи більше ста депутатів — це ті які будуть голосувати за рішення уряду і підтримувати його за будь-яких обставин. Отже якщо мати на увазі кількість голосів в парламенті, які беззастережно підтримають уряд, то можна назвати це кризою, тому що їх не 226, їх менше. Я думаю, що більшість, яка існує, все-таки більше пропрезидентська, ніж проурядова.

Стосовно можливості розпуску уряду, тобто вираження йому вотуму недовір’я, то до цього, я думаю, не дійде. Тому що при цьому буде поставлено питання про лояльність більшості до Президента. Принаймні зараз склалась така політична ситуація, що парламент не може прийняти рішення про відставку уряду, не маючи згоди від Президента. Хоча б політичної згоди або нейтральності. Позиція Президента в цьому питанні залишається старою, хоча нотки стали більш рішучими. Є певні здобутки уряду в економічному плані, є негативи, але немає різких політичних підстав, щоб Президент був «за» відставку уряду. Тому з цієї точки зору рано говорити про якусь урядову кризу.

Можна говорити про кризу у відносинах між окремими членами Кабміну і парламентаріями, або між окремими членами уряду в середині уряду — і це криза структури, монолітності або командності уряду. Вона існує і існувала з самого початку. І я думаю, що останні показові голосування фракції «Батьківщина» з комуністами говорять про те, що почалася нова гра — заради підтримки окремих членів Кабінету Міністрів деякі партії у ВР зроблять все, блокуючись із ким завгодно, хоч з чортом лисим.

Сергій СОБОЛЄВ, представник Кабінету Міністрів у парламенті:

Цей ажіотаж, що підігрівається штучно, пов’язаний із тим, що ми маємо дуже малий досвід функціонування більшості. Спробуємо піти від зворотного: чи можлива відставка уряду Ющенка? А в мене після цього відразу ж запитання у відповідь: а чи можливе після цього існування більшості? Вона така слабка, так важко було її сформувати, ця більшість проголосувала такою кількістю голосів за прем’єра Ющенка, крім того, сьогодні в уряді представлено абсолютну більшість фракцій, які увійшли в парламентську більшість. Ну як можна говорити про відставку уряду, не кажучи про розвал більшості й той катаклізм, який почнеться у Верховній Раді? Тому, на мій погляд, доки існує більшість — існуватиме уряд Ющенка.

Якщо говорити про кадрові зміни в уряді Ющенка, то прем’єр сам каже, що вони можливі. Але це залежатиме від того, наскільки сильними будуть впливи в самій більшості тих чи інших фракцій, які представлені в уряді й нараховують велику кількість депутатів.

Проте якщо уряд не утримається після різних перестановок і провокацій, то й більшість буде іншою. Але, на мій погляд, в Україні вже чітко сформовано той принцип, згідно з яким уряд без більшості не може існувати. Те, що було за попередніх прем’єрів, коли балансували на межі однієї більшості з одних питань, другої — з інших, — цей етап уже минув. Ми сьогодні перейшли до етапу, коли більшість — це більшість і з питань зовнішньоекономічних, і щодо державності України, й щодо прем’єр-міністра.

Розпалювання пристрастей навколо уряду вигідне тим, хто претендує на посаду прем’єр-міністра. Гадаю, що ці люди мають пам’ятати одну річ: навіть ті посади, які вони займають сьогодні в парламенті, в комітетах — це все дуже хитко. Щойно звалиться уряд — відразу ж звалиться й більшість, і постане питання про переформування комітетів, керівних органів парламенту.

Сергій МАТВІЄНКОВ, уповноважений депутатської групи «Відродження регіонів»:

— Якщо дивитися на результати в економіці, які ми маємо на сьогоднішній день, то навряд чи можна говорити про те, що у країні існує урядова криза. Зросли виплати заборгованості по зарплатах і пенсіях, учителі перед початком навчального року отримали заплановані виплати. Тут йдеться про інше — в нас дуже багато невирішених економічних проблем. Проблема «газових» відносин із Росією, проблема податкової преси, виведення вітчизняної економіки з тіні, проблема неплатежів і взаємозаліків. Тому я б не казав про урядову кризу або кризу уряду, а лише про те, що ми поки не бачимо якихось конкретних заходів чи ривків по виведенню з критичного стану з боку уряду. Та я думаю, що уряд в тому ж складі «дотягне» відведений йому відповідною нормою Конституції рік.

Георгій КРЮЧКОВ, фракція КПУ:

— Цей уряд приречений. Він працює в якихось надзвичайних умовах — весь час його «б’є по голові» глава держави. Він каже, що є певні зрушення, але їх не треба перебільшувати. І в цьому Президент абсолютно правий, бо певні поліпшення визначаються тим, що українська економіка у своєму падінні сягнула дна. А на дні найменший порух — то вже ніби рух. Коли кажуть, що на 19,8% підвищилось виробництво, а при цьому замовчують, що інфляція становить 19,8%, коли голова Рахункової палати каже, що заборгованість по пенсіях погашається, а перед «чорнобильцями» та студентами зростає, ситуація зрозуміла: тут одрізав, там пришив. І говорити про якісь поліпшення в такій ситуації навряд чи можна.

У подіях навколо уряду Ющенка я вбачаю поєдинок між олігархами та Ющенком у боротьбі за президентську посаду. І розвиток подій буде визначатися тим, чого хоче Президент. Я так розумію, що він хоче обезкровити й ту, й нішу сторону. Хоча Президент не зовсім вільний у своїх діях. Пам’ятаєте, кого похвалив Б. Клінтон під час свого візиту в Україну? Тільки Віктора Ющенка. Зараз Ющенко виступає як представник цієї великої сили, перед якою ми всі стаємо «на лапки». Це дуже складна ситуація, і вона буде коливатися до того часу, поки Президенту буде потрібний цей уряд. А зараз він йому, напевно, потрібний. Принаймні є на кого «вішати собак». Оскільки цей уряд повністю діє за вимогами МВФ, то від нього дуже важко чекати якихось позитивних зрушень. Він несамостійний. Це уряд колоніальної країни. Його різниця з попередніми лише в тому, що ті діяли за вимогами МВФ і мовчали, а ці відверто про це говорять.

Наталія ТРОФІМОВА, «День»