«Квітневі тези» непредставленого губернатора
Іван Гладуняк не був представлений «партгоспактивові» на новій для нього посаді голови Хмельницької облдержадміністрації. У цьому порушенні усталеної традиції місцева громада побачила певний знак: найвища влада виявляє повну довіру першому керівникові.
Інтрига із хмельницьким губернатором, про яку 4 лютого заявила з парламентської трибуни Юлія Тимошенко, закінчилася за тиждень звільненням Віталія Олуйка. Відтак почала розкручуватися інша, не менш захоплива інтрига, що змусила провінційну глибинку заговорити віршами: «Минають дні, минають ночі, а влади все нема й нема...» Минуло 30 днів, аж поки призначили Івана Гладуняка.
«День» звернувся до Івана Гладуняка з проханням розповісти про кадрові зміни в регіоні, про погашення заборгованості із зарплатні та створення нових робочих місць у краї, про власність, партії та вибори-2006.
— Які політичні сили уособлювали, образно кажучи, «відділ кадрів» облдержадміністрації?
— Жодні. Своїх заступників добирав сам, хоча відбулися відповідні діалоги з політичними партіями. Критерій у доборі кадрів: діловитість, фаховість, моральність. Прибуває делегація з району: не хочемо цієї людини. Запитую, чи вони з нею знайомі? Відповідають, що не знайомі, однак їм відомо, що ця людина не вміє сіяти. А до цього був голова райдержадміністрації, який, може, й умів сіяти. Що ж від того маємо? Розвалені господарства...
Що стосується якогось тиску, то, безумовно, політичні сили, народні депутати мають на те право. Однак я не маю жодного наміру поступатися своїми повноваженнями будь- кому. Якщо ж пропонується сильна кандидатура, то чому б і не прийняти? І навіщо відмовляти тій чи тій політичній силі у її намаганнях узяти на себе відповідальність за свого висуванця?
— Зараз раптом збільшилася заборгованість із зарплатні в області. Що сталося?
— Таємне стало відомим. Створювалася видимість зростання добробуту народу. Що маємо на цьому етапі? 70 мільйонів гривень заборгованості за тієї ситуації, що середньостатистична зарплата працюючого — чи не найменша в країні. Кожен десятий — представник соціально незахищеної верстви населення. Соціально-економічна ситуація надзвичайно гостра.
Ось анатомія заборгованості: в економічно активних підприємствах — 33 мільйони гривень, у збанкрутілих підприємствах — 17 мільйонів, у економічно неефективних — решта. 73% заборгованості — в селі. Завдання влади — віддати борги, створити 25 тисяч нових робочих місць у краї.
— Чи ця ноша є підйомною? І коли саме закінчиться процес «підняття»?
— Хіба «стара» влада давала неправильні настанови? Відповідаю: правильні. Однак на місцях робилося все навпаки. І це сходило з рук. Тепер слід відповідати на суспільні виклики.
З’ясовуємо, чому в Кам’янці-Подільському сплять мертвим сном великі підприємства — цукровий завод і м’ясокомбінат? Виявляється, один і той самий банк дав кредити під обігові кошти, ніхто не знає, куди зникли ті кредити. Це вже задача для правоохоронних органів. «Розбудивши» ці підприємства, створимо чи то відновимо робочі місця. Більшість підприємств «лягала» з вини влади. Бо влада не хотіла втручатися в бізнесові схеми, не бажала аналізувати. У нас більше перевіряють там, де працюють підприємства. Замість того, щоб іти туди, де людей викинули на вулицю.
— Що стосується державних підприємств, то існує можливість для впливу з боку влади. А що робити з приватизованими підприємствами? Буде перегляд приватизації?
— Такою була система: навіщо йому було думати, як створювати прибуток, робочі місця, коли купив за шеляг завод, продав устаткування за мільйони... На порядку денному — інвентаризація приватизованих підприємств: виконав чи не виконав інвестиційні зобов’язання, де все було розписано й по прибутках, і по збільшенню обсягів виробництва, й по поверненню заборгованості із зарплати, і по нових робочих місцях.
Це — завдання для нових керівників районів і управлінь: проаналізувати, вирішити, як далі жити. У Старій Синяві не вироблено й на гривню промислової продукції. Це райцентр, де був цукровий завод. Що ж там залишилося? Два базарні дні на тиждень. У оці дні й їдуть із села 12 дітей до школи, юні попутники дорослих. Бо за таким графіком рейсовий автобус курсує. А в решту днів? Це — лише один із багатьох подібних фактів.
— Як має відбуватися вплив влади на перебіг подій?
— Раз на тиждень — робота в окремо взятому районі. Аби бачити процеси, що там відбуваються, аналізувати, вирішувати. Ще — слухати й чути людей. Робота зі зверненнями громадян ведеться в новому форматі. Досі заяви розглядалися, проблеми не розв’язувалися. Буде відкрито прийомну Президента у Хмельницькому. Фахівець допоможе людині написати скаргу, аби достеменно знати, чого вона добивається. У прийомній узагальнюватимуться питання, аби все вирішувати системно. Жодна сфера життя краю не залишиться поза процесом інвентаризації.
— Вас обрано до ради партії «Народний союз «Наша Україна». Якими будуть стосунки з лідерами інших політичних сил, з обласною радою, де серед депутатів багато екс- голів райдержадміністрацій і екс-начальників управлінь?
— Узяти владу, щоб відповідати за стан справ, — то мета кожної партії. Сподіваюсь, що складуться ділові, нормальні стосунки з усіма лідерами політичних сил. Формальний бік цієї співпраці — засідання за круглим столом, публічні дискусії. Що ж стосується обласної ради, то вважаю, що депутати не зможуть не прийняти пропозиції виконавчої влади, спрямовані на поліпшення справ у краї.
