Києву слід підтримати протиракетну «парасольку» Москви,

Україна має підтримати ініціативу Росії щодо створення спільної системи протиракетної оборони Європейського континенту, звісно, за участю і інших європейських країн. Так вважає командувач протиповітряної оборони України генерал Олександр Стеценко. Фактично це перша реакція української сторони на заклик Москви до держав СНД «подумати» над російськими пропозиціями щодо ПРО, який пролунали напередодні самміту глав держав та урядів Співдружності.

На терені СНД лише дві країни можуть зміцнити своїм військовим та технічним потенціалом протиракетні побажання Москви захистити Європу від ракетної загрози. Це Білорусь та Україна. Командувач ППО України Олександр Стеценко сказав «Дню», що якихось конкретних пропозицій, власне, до України з цього приводу від Росії не надходило. Але «...це позитивне рішення. І якщо буде запрошення до України, то Україна, я думаю, погодиться. Звісно, якщо доведеться брати участь своєю технікою та озброєнням, то ситуацію треба буде оцінювати додатково», вважає Стеценко. Але Україні доцільно долучитись до усіх існуючих і перспективних домовленостей, переконаний генерал. «Треба входити, щоб контролювати те, що відбувається навколо України. Ми ж, наприклад, у Договір з протиракетної оборони входимо і маємо всю інформацію про зусилля США та Росії у сфері протиракетного захисту».

Як відомо, Росія пропонує Європі варіант, за яким західну цивілізацію від ворожих ракет можна обороняти за допомогою протиракетної «парасольки», створеної на основі зенітно-ракетних комплексів С-300 та їх покращених модифікацій. Ця зброя за часів СРСР виготовлялась в кооперації між Україною, Росією та Білоруссю. Ці ж комплекси нині стоять і на оснащенні протиповітряної оборони України. Можливо, саме тому генерали від ППО України лояльно поставились до російських планів, щоб на такому тлі спростити розв’язання першочергових національних завдань — модернізації українських систем С-300, що потребує участі російських заводів.

Проте є один юридичний нюанс. Донині Україна не визнавала, що зенітно-ракетний комплекс С-300, яким володіють її військові, здатен збивати не лише літаки, а й балістичні ворожі ракети. А відтак є зброєю не лише протиповітряної, але й протиракетної оборони. Бо у такому разі їй би довелось обмінюватись зі США та Росією даними про місця дислокації цих систем зброї. Таку умову позаблокова Україна вважає для себе неприйнятною. Київ не збирається відходити від цієї позиції і надалі, хоча теоретично це може створити Україні певні складнощі, якщо між США та Росією, чи Росією і Європою відбудеться певний прогрес у галузі спільних протиракетних проектів. Щоправда, ймовірність такого прогресу вкрай мала.

Пропозиція про створення спільної зі США та Європою протиракетної «парасольки», яка б прикривала від ракетної загрози з боку країн на кшталт Північної Кореї чи Іраку, є своєрідним політичним хоу-гау російського президента Володимира Путіна. Позаяк технічно його реалізувати надзвичайно важко. Росія пропонує перехоплювати ворожі ракети на початковій стадії польоту, коли полум’я працюючого двигуна є гарною ціллю для наведення антиракети. Але ця стадія триває лише від 3 до 5 хвилин і техніка протиракетного захисту має бути надзвичайно складною. До того ж у такому разі системи С-300 або інші модифікації цієї зброї довелося б розмістити поблизу безпосередніх джерел ракетної загрози. Кілометрів максимум за сто. Що досить проблематично.

Американський підхід передбачає збивати ворожі ракети на іншій — балістичній ділянці траєкторії польоту. Це простіше і надійніше. За підрахунками експертів, російський проект можна втілити лише через десять років — це при тому, що Росія не має ні технологій, ні фінансових можливостей для його реалізації. Проте Америка вважає, що ракети Північної Кореї будуть загрожувати їй вже у 2005 році. До цього часу США налаштовані власними силами забезпечити собі захист від ракетної загрози.