Легальна міграція
Віктор ГОРБАЧОВ: «Фракція — інструмент, а не політичний орган...»
— Чим зумовлений ваш перехід за такий короткий термін із однієї фракції в іншу?
— На мою думку, депутат повинен бути вільним. А оскільки я пройшов до парламенту не від партії, а від мажоритарного округу як незалежний депутат, то залишуся таким і надалі (незважаючи на моє перебування у якійсь із фракцій). Саме тому, будучи абсолютно вільним у виборі, я вийшов із фракції «Єдина Україна». Роблячи такий крок, я не замислювався над тим, як це сприйматиметься. Однак, як мені здається, журналісти не зовсім правильно трактують поняття фракції.
— Яке ж ваше особисте трактування?
— Як на мене, фракція виступає інструментом, лінійкою, комп’ютером, але ніяк не політичним органом (при умові виборності депутата по мажоритарному округу). Виходячи з цього, я як позапартійний депутат все одно не вступатиму в жодну із партій. Саме тому для мене перехід із фракції у фракцію взагалі нічого не означає.
— Але ж зараз ви перебуваєте у фракції. Очевидно, це все-таки вас до чогось зобов’язує?
— Так, нещодавно я вступив у фракцію ППУ і «Трудової України», але це теж нічого не означає. Депутати «мігрують» із фракції у фракцію з різних причин. Скажімо, я як підприємець зробив саме такий вибір, оскільки в цій фракції зможу займатися питаннями економіки та фінансів. (До речі, Віктор Сергійович вступив у Комітет з питань фінансів і банківської справи. — Авт. ). Завтра я можу перейти в будь-яку іншу фракцію, яка, на мою думку, відповідатиме інтересам моїх виборців.
— Що ще, окрім інтересів виборців, стимулює вас до зміни місця політичного «проживання»?
— Більше нічого. Відомо, що мені «приписують» фінансові мотиви, однак це безпідставно, оскільки я достатньо заробляю. Знаю, що у середовищі журналістів перехід в іншу фракцію розцінюється як піар. Можливо, це десь так, але не більше. Скажімо, наступного дня я можу знову повернутися у фракцію, з якої вийшов напередодні, або ж вступити в якусь іншу. Немає, знову ж таки, різниці, в яку. Це нормальний робочий процес. У мене було кілька пропозицій щодо вступу в інші фракції, зокрема Компартії, яка чотири роки підтримувала мої законопроекти.
— Які ще фракції виглядають для вас привабливими?
— Цілком прийнятною є, на мій погляд, фракція соціал-демократів (об’єднаних) чи навіть ті ж фракції, що утворилися з «Єдиної України». Не виключаю також Комуністичної партії. Крім того, симпатичною виглядає і «Наша Україна». Якби з останньої утворилося кілька фракцій, я б, можливо, «зайшов» в одну із них. А чому б і ні, — якщо буде підтримка з боку фракції моїх законопроектів? Тобто жодної різниці немає, основне щоб відбувався нормальний робочий процес. Тому фракція для мене є інструментом, але не більше.
— Тобто ви прихильник того, аби побувати у кожній фракції?
— Нічого подібного. Цього не можна робити у робочому процесі, скажімо, заради цікавості. Все має залежати не від власного бажання, а від інтересів виборців.
— Ви можете спрогнозувати, якими будуть міжфракційні міграційні процеси у нинішньому парламенті?
— Думаю, у ВР четвертого скликання ситуація буде аналогічною, а переходів може бути і тисяча. Депутати продовжуватимуть змінювати одну фракцію на іншу, що може бути пов’язано як з особистими чи моральними (через відсутність спільної мови), так і з економічними мотивами. Однак на ці процеси потрібно дивитися спрощено, а не спекулювати ними чи створювати інформаційні приводи. Я не бачу у «міграціях» нічого поганого. Це робочий процес, який не шкодить ані подальшому виборчому процесу, ані законотворчій роботі парламенту.
