Леонід ГУБЕРСЬКИЙ: «Найперша вимога до дипломата — патріотизм»
— Чи можуть усі ваші випускники сьогодні знайти собі роботу за фахом?
— Впродовж останніх 11 років, що минули з отримання Україною незалежності, різко зросла потреба держави у фахівцях-міжнародниках. 15 — 20 років тому серед студентів тоді ще факультету міжнародних відносин Київського університету 95% студентів становили іноземці, лише близько 5% — наші співвітчизники. Головним чином у нас навчалися студенти з Африки, Латинської Америки, Близького Сходу, решта іноземців, насамперед iз соціалістичних країн Європи, вчилися в Москві. Там же готували громадян СРСР для дипломатичної служби.
Ми щорічно випускали близько 30 наших співгромадян, і працевлаштувати їх за фахом було доволі складно. Україна мала власне Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва в ООН, в ЮНЕСКО, ще в декількох міжнародних організаціях. А всі тодішні посольства були посольствами СРСР, і лише невелика частина наших випускників працювали в їхньому апараті. Дуже поодинокими були випадки, коли випускники факультету міжнародних відносин Київського університету займали вищі дипломатичні посади.
Нинi ситуація змінилася докорінно. Україна має дипломатичні представництва у більш ніж 70-и країнах світу. Потрібна величезна армія дипломатичних працівників. Суттєво змінилася структура і чисельний склад Міністерства закордонних справ. Зараз більшість апарату МЗС і закордонних представництв України, у тому числі й найвище керівництво зовнішньополітичного відомства, — це наші випускники. Варто згадати у цьому контексті міністрів закордонних справ України В.Кравця, В.Мартиненка, Г.Удовенка, Б.Тарасюка, заступників міністрів А.Бутейка, В.Ліпатова, М.Макаревича, В.Хандогія, державного секретаря МЗС України О.Чалого, заступників держсекретаря В.Єльченка, О.Моцика, І.Харченка, послів України в зарубіжних державах В.Василенка, А.Бутейка, В.Кирика, Ю.Кочубея, Ю.Костенка, І.Литвина, І.Майдана, О.Майданника, М.Макаревича, В.Огризка, В.Пащука, В.Примаченка, О.Рибака, І.Турянського, О.Моцика, В.Хандогія, І.Харченка, генеральних консулів України С.Боровика, Р.Демченка, В.Корзаченка, М.Кириченка, О. Новосьолова, Ю.Ярмілка, главу постійного представництва України при ООН В.Єльченка та ін. Сьогодні ми готуємо фахівців насамперед на замовлення Міністерства закордонних справ, яке щорічно зараховує рекомендованих нами кращих випускників до свого кадрового резерву. До того ж, тепер у кожному міністерстві і відомстві є управління з міжнародних зв’язків, де також працевлаштовуються наші випускники. Певна частина випускників працює в різних структурах недержавної форми власності.
— Отже, вашим випускникам робота забезпечена. А чи забезпечена Україна дипломатичними кадрами?
— Пошлюся на держсекретаря МЗС України Юрія Сергєєва, який сказав на нещодавній церемонії випуску в нашому iнституті, що фахівців-міжнародників нам іще дуже бракує.
— Чи не могли б ви назвати іноземців — випускників факультету (Інституту) міжнародних відносин, які досягли значного успіху в кар’єрi?
— Київський національний університет закінчили близько 25-и тисяч іноземних громадян iз 90 країн світу, в тому числі наш інститут — понад 6 тисяч іноземців. Немає зараз країни, особливо в Африці, Латинській Америці, на Близькому і Середньому Сході, де б не було наших випускників. Багато з них працюють на відповідальних посадах. Наприклад, Ендрю Контех зі Сьєрра-Леоне був міністром закордонних справ, представником своєї країни в Організації Об’єднаних Націй, Роллі Сікст — міністром закордонних справ Бурунді, Домінгуш Мануел — міністр промисловості Анголи, Конте Камара — заступник міністра закордонних справ Малі та ін. Немало наших випускників-іноземців працювали в минулому і працюють нині в ООН, ЮНЕСКО та інших міжнародних організаціях. Наших випускників багато в Китаї, В’єтнамі, Польщі, Чехії, Словаччині, на Кубі, в багатьох інших державах світу. Тільки подумати, які могутні можливості це створює для налагодження дипломатичних, торговельно-економічних, гуманітарних зв’язків з величезною кількістю держав, де на високих посадах працюють наші випускники. Недаремно в iнституті ми утворили асоціацію з роботи з випускниками. Очолює її народний депутат Петро Порошенко — також наш випускник.
— Як змінилася українська школа підготовки дипломатів порівняно з радянськими часами?
— Сьогодні вимоги до фахівця-міжнародника постійно зростають. 1996 року ми розробили п’ятирічну концепцію підготовки фахівців-міжнародників, де заклали принципово нові підходи до змісту й організації навчального процесу та науково- дослідної роботи. В цілому виконавши цю програму, прийняли нову концепцію на 2001 — 2006 роки. Це дозволяє забезпечити плановість і цілеспрямованість змін у нашій роботі. З наступного навчального року суттєво змінюємо всю структуру навчального процесу, роблячи більший акцент, як це прийнято в усьому світі, на організацію самостійної роботи студентів. А для цього, у свою чергу, необхідно домогтися радикальних змін у навчально- методичному забезпеченні освітньої діяльності. Годі вже студенту працювати за старою системою — записувати за доцентами та професорами лекції і за конспектами складати іспити.
Ще років десять тому на факультеті міжнародних відносин викладали тільки п’ять іноземних мов (європейських). Зараз ми викладаємо понад 20 мов, у тому числi — ряд східних. Той, хто працював за кордоном, знає, що не володіти мовою країни перебування — великий мінус у роботі. У нас працюють багато професорів — носіїв іноземних мов. Так, арабську вже четвертий рік викладає професор з Каїрського університету. Також у нас викладається корейська, китайська, фарсі, ввели вивчення гінді. Наразі в Україні існує велика потреба у фахівцях-міжнародниках, які б володіли східними мовами, мовами країн Центральної та Східної Європи, Скандинавії. У цьому плані ми координуємо наші дії з МЗС, переходимо на цільову підготовку фахівців. Студент повинен бути впевнений, що він буде потрібен зовнішньополітичному відомству зі своїм знанням рідкісної мови. До того ж, мовну спеціалізацію студента важливо поєднувати з відповідною регіонознавчою підготовкою (вивченням історії, географії, політичного та економічного розвитку, культури країни). Хоча б один раз за час навчання МЗС повинно гарантувати студентові стажування у відповідному посольстві України.
Ще один пріоритет у нашій роботі — забезпечення грунтовної комп’ютерної підготовки студентів. Цього року в бібліотеці ми відкрили новий величезний зал — 50 машин з виходом в Інтернет та до електронної бібліотечної інформаційної бази. Два місяці тому ми завершили створення локальної комп’ютерної мережі в нашому гуртожитку — у кожній кімнаті є два відводи, що дають можливість користуватися Інтернетом. Без цього не обійтися, якщо ми зміщуємо акценти на організацію самостійної роботи студента.
— Як би ви змалювали образ сучасного українського дипломата нового зразка?
— Це дуже відповідальна робота, на якій людина повинна бути не за посадою, а за покликанням. Найперша вимога до дипломата — патріотизм. Дипломат має на будь-якій посаді працювати заради інтересів держави. Потім — професіоналізм, надзвичайна вимогливість до себе. Акуратність, бо дипломат, який працює, зокрема, за кордоном — весь час на виду, він представляє державу. Тут важливе все — і зовнішній вигляд, і поведінка, і комунікабельність. Звісно, необхідне знання іноземних мов, серйозна політична підготовка, компетентність у широкому спектрі питань, порядність. Таким я бачу сучасного дипломата, людину, яка з глибоким знанням справи, щиро і скрізь відстоює інтереси своєї держави.
— Ми можемо говорити, що в нас сьогодні вже є певний «бренд» української дипломатії?
— Звичайно. Українська дипломатична школа сформувалася давно, незважаючи на обмежену раніше кількість наших дипломатів. І міністри закордонних справ, люди, які в ті часи гідно представляли нашу державу, і наші чинні дипломати — всі вони гідно представляють Україну. Інша справа, що час не стоїть на місці, змінюються історичні реалії. Вимоги до дипломатів, в цілому, — до міжнародників, постійно зростають. Тут не можна раз і назавжди озброїти фахівця якимись відповідними теоретичними постулатами і бути надалі спокійним. Ні, кожного дня потрібно працювати над собою, реагуючи на зміни в навколишньому світі. Дипломат — це професія, яка вимагає щоденної роботи над собою, вимагає в жодному разі не відставати від реалій життя. Тут має бути і належна теоретична підготовка, і вміння орієнтуватися у практичній дійсності.
— Вам, напевно, відомі чутки про те, що для того, щоб стати студентом-міжнародником, потрібно 20 тисяч доларів. Скільки насправді коштує навчання в Інституті міжнародних відносин?
— Насамперед потрібно з’ясувати, про що йдеться, коли говориться про вартість навчання. Тут можна згадати, наприклад, репетиторство. Зважаючи на те, що на деякі спеціальності великий конкурс, у частини абітурієнтів виникає потреба підвищити здобутий у школі рівень знань, і вони звертаються до репетиторів. Як свідчать ті ж чутки, це іноді коштує чималих грошей.
Другий бiк питання — в нашому університеті, як і в інших державних вищих навчальних закладах, крім планового прийому, є й прийом понад плану, на умовах контракту, який можуть оплачувати як юридичні, так і фізичні особи. Це для тих абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, але не набрали прохідного балу. Ці гроші офіційно йдуть до казни університету і використовуються на розвиток матеріально-технічної бази, на ті ж комп’ютери, на проведення наукових досліджень, на організацію стажувань і закордонних відряджень викладачів і студентів тощо. Можливо, ті кошти, що витрачаються на оплату контракту за повний курс навчання плюс витрати на оплату репетиторів для декого і складають суму, яку ви щойно назвали.
Що стосується «контрактників», то хотілося б принагідно додати, що студенти, які були зараховані на навчання на умовах контракту, надалі навчаються разом з «бюджетниками» в одних групах і за одним навчальним планом. Тих, хто навчається на «відмінно», ми, коли виникає можливість, переводимо на бюджет. Цього року ми при зарахуванні випускників бакалаврату до магістратури майже третину «контрактників» перевели на бюджетну форму навчання, а, натомість, тим, хто гірше навчався, запропонували продовжити навчання на умовах контракту. Для нас головним тут є рівень навчання студента.
І ще один суттєвий момент. До iнституту щорічно вступають вихідці з різних регіонів нашої країни і з різних сімей — заможний і незаможних. У тому числі чимало сиріт, напівсиріт, людей зі складними долями тощо. Багато з них не тільки не мають можливостей для «оплати» свого вступу до Інституту, але й, навпаки, потребують нашої матеріальної допомоги, щоб мати змогу навчатися. І ми такі можливості намагаємося винаходити.
— Коли український дипломат стане Генеральним секретарем ООН?
— Серед нині діючих наших дипломатів є багато достойних людей, які, без сумніву, вже сьогодні могли б зайняти цю високу посаду.
