Лутц ХОФФМАНН: «Уряд занадто пізно усвідомив значущість і масштаби кризи»
— Сьогоднішнє фінансове становище країни, ясна річ, дуже тяжке, але ми повинні відзначити певну відмінність у становищі виробничої та фінансової сфер. Стосовно виробництва, то тут у першому півріччі ми відзначаємо певну стабілізацію й навіть незначний рух уперед. У виробництві реформи проводяться, хоча й дуже повільно. Останнім часом вийшло кілька указів Президента, які можуть дати позитивний ефект для розвитку економіки. Однак тут нам потрібно трішки почекати, поки з’являться перші результати. Правда, слід сказати, укази запізнилися. Якби все було зроблено своєчасно, то можна було б уникнути сьогоднішніх кризових явищ. Загалом, ми вважаємо підписані укази корисними, хоча з кількома з них, які стосуються обмежень експорту насіння соняшника й зерна, не згодні. У нинішній ситуації експорт має величезне значення для економіки.
А фінансові проблеми України концентруються навколо бюджету. У цьому напрямі Президент також зробив певні кроки і добився, аби бюджет на 1998 р. було переглянуто. Проте це досить складне питання. Передбачений ріст дохідної частини бюджету повинен супроводжуватися збільшенням податкових надходжень. Та податки ще потрібно стягнути. Водночас вельми складно досягти і скорочення державних видатків. Події, пов’язані з обмінним курсом у Росії, — вони сьогодні в усіх на вустах, — певна річ, торкнулися фінансової системи України. Останнім часом Україна дуже потерпіла від потрясінь у сусідній державі. Тим часом, причину всіх цих подій слід шукати не в Росії, а в тому, що українські реформи йдуть дуже повільно або й узагалi не проводяться. Саме тому спочатку іноземні вкладники, а слідом за ними й вітчизняні українські інвестори втратили довіру до уряду і до того, що процес реформ прогресуватиме.
Девальвація рубля, безумовно, вплинула на Україну, але вплив не був би таким сильним, якби в Україні все було гаразд. Завдання стабілізації гривні, практично, було покладено тільки на Національний банк. А стабільною валюта може бути лише тоді, коли економіка розвивається. Гадаю, нинішня криза повинна послужити хорошим уроком для України. Не можна доручати лише Національному банку займатися стабілізацією національної валюти. До цього необхідно залучити всі органи, які займаються економічною політикою. Уряд мусить ефективно працювати, проводити структурні реформи. Інакше кажучи, економіка повинна бути здоровою, це й буде передумовою для стабільної валюти. НБУ може бути вкрай жорстким, але це дасть невеликий результат, якщо не буде економічної основи.
— Чи можна сказати, що в умовах насування кризи уряд зробив усе можливе, аби її зупинити?
— Національний банк зробив усе, що міг. Стосовно уряду, то його реакція, з різних причин, запізнювалася й була дуже слабкою. Перші ознаки кризи збіглися з періодом, коли робота Парламенту була паралізована. У зв’язку з цим на фінансових ринках сьогодні панує невпевненість. Адже невідомо, чи схвалить президентські укази Верховна Рада, без чого вони не наберуть законної сили.
— Президент і уряд нині проводять інтенсивні консультації з МВФ. Чи не здається вам, що Україні не слід брати нові кредити, аби не потрапити до ще глибшої боргової ями?
— Такий підхід я вважаю цілковито хибним. Україна без кредитів у даний момент обійтися не може. Вона могла б відмовитися від них лише в тому разі, якби дефіцит бюджету було зведено до нуля. Проте немає найменших підстав вважати, що найближчим часом це буде зроблено. Кредити МВФ і МБРР набагато вигідніші від будь-яких інших.
— Як, на вашу думку, має вчинити уряд із фінансовою пірамідою з ОВДП?
— Українському уряду не залишається нічого іншого, крім перевести короткотермінові боргові зобов’язання в довготермінові, відклавши цим у часі їхнє погашення. Водночас, потрібно дуже обережно підійти до цього, знайти розумний компроміс між своїми інтересами й інтересами інвесторів: відсотки прибутковості за новими паперами мають бути не дуже високими, але й у кредиторів не повинно скластися враження, що в них віднімають їхні гроші. У тому аспекті, який стосується державної заборгованості, ситуація в Україні не є драматичною. Великі побоювання викликає лише висока ціна боргів. Уряд мусить добитися зниження відсоткових ставок, а це неможливо зробити без довіри кредиторів.
— Уряд України не раз заявляв, що становище України принципово відрізняється від російського. Як ви можете прокоментувати цю тезу? Чи не повинен український уряд також оголосити про своє банкрутство?
— Справді, відмінності є. По-перше, Україна не зазнає втрат від експорту нафти, ціни на яку дуже різко впали. По-друге, український фондовий ринок не так сильно залежить від іноземного капіталу, як російський. По-третє, в Росії пов’язані з наданням нових кредитів вимоги МВФ викликали запеклий опір як широкої громадськості, так і політичних партій. Україна не має таких проблем, тож немає підстав побоюватися, що програму реформ не буде виконано.
Відносно питання про банкрутство держави, то можу дати на нього лише негативну відповідь. Українська економіка зберігає можливості для успішного розвитку. Для цього потрібно збалансувати бюджет, провести пенсійну реформу, ліквідувати дотації збитковим підприємствам тощо.
— В умовах подальшої девальвації російського рубля український уряд не виключає аналогічної девальвації гривні. Які ваші прогнози?
— Абсолютно ясно, що українська гривня не може цілком відірватися від рубля. Зі згаданих вище причин українська девальвація не матиме таких масштабів, як у Росії. Росія значно більше залежить від іноземних капіталів, тож у гривні більше шансів устояти. Проте загроза девальвації, безумовно, є.
