«Любов і ненависть» українського електорату

Симптоматичні процеси сьогодні відбуваються в Україні у зв’язку з реальною можливістю підписати Угоду у Вільнюсі. Вони ще потребуватимуть окремого аналізу експертів, але вже сьогодні можна сказати — принципова позиція влади щодо євроінтеграції змушує багатьох переглянути свої погляди щодо Президента. Незважаючи на те, що в програмі Партії регіонів було зафіксовано курс на Європу, сприймалася вона завжди як проросійська політична сила. Особливо після підписання Харківських угод. Сьогодні ж, коли цей курс почав реалізовуватися, відбувається мінімум переосмислення ролі Віктора Януковича на президентській посаді. Про результати, звичайно, після саміту.

На підтвердження цієї думки є лист, який днями надійшов на адресу редакції. Пише постійний читач «Дня» Віталій Бажан із Чернігова.

«Може, нам треба підтримати Президента?

Звичайно, я не рівня знаним політикам і політологам, але я скажу те, чого не чую чомусь від них.

Янукович радикально змінив погляди на курс України і примусив зробити це більшість в уряді і ПР. Це навіть здається дивним і неправдоподібним, але:

Якщо Янукович підпише Угоду про асоціацію з ЄС і поставить всю владу, політику і економіку на новий шлях розвитку, то він в історії України займе місце вище всіх борців за Незалежність України і стане попереду Івана Мазепи і Богдана Хмельницького.

Хотілося б, щоб це почули всі. І ще: я ніколи не підтримував Януковича, але щось-таки в нього трапилось...»

Наскільки глибокими зараз є процеси в українському суспільстві, ми бачимо на прикладі цього листа, коли критик Президента перетворюються на його симпатика, бо розуміє важливість євроінтеграції для країни. Навколо цієї ідеї сьогодні об’єдналися і влада, і опозиція, і суспільство. Щоправда, не без політичної гри окремих партій (учора, наприклад, опозиція не голосувала за зміни до Конституції щодо посилення гарантій незалежності суддів), а також діяльності відверто проросійських сил. Але останні не мають широкої підтримки серед виборців.

Підписання Угоди — це лише початок більш серйозної роботи і шанс змінитися суспільству, політикам, Президентові... Ми вже проходили шлях від любові до ненависті — від Майдану до фіналу президентства Віктора Ющенка. Чи існує шлях у протилежному напрямку?

«СТАВЛЕННЯ ДО ЯНУКОВИЧА ЗНАЧНОЇ ЧАСТИНИ ЛЮДЕЙ СТАЛО БІЛЬШ КОНСТРУКТИВНИМ»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

— Безумовно, позитивний ефект від євроінтеграції для Президента Януковича буде, навіть більше, — він уже є, тому що значною мірою нейтралізована ідеологічно-пропагандистськи налаштована опозиція. Один із козирів боротьби опозиціонерів проти Януковича — питання євроінтеграції й звинувачення в проросійськості — зараз не працюють. Варто також зазначити, що ставлення до Януковича значної частини людей, які його не підтримували та доволі критично ставилися, стало все-таки більш м’яким, конструктивним.

Звісно, не йдетьсч про те, що ці люди стали його прихильниками, але їхнє ставлення до Януковича стало менш жорстким. Адже люди з націонал-демократичними поглядами бачать, що Янукович не піддається на тиск Путіна, й усе ж таки прагне підписати Угоду з Європейським Союзом. Гадаю, якби не позиція Януковича, то навряд чи б Партія регіонів так голосувала у Верховній Раді.

Тож усе вищеназване, безумовно, пом’якшує ставлення до Януковича, і я не виключаю, що кілька відсотків це таки може додати до рейтингу Януковича за рахунок тих виборців, які не мають стійких партійно-політичних уподобань. Тому що абсолютна більшість виборців — «Свободи», прихильників партії Кличка, «Батьківщини», особливо ревних фанів Юлії Тимошенко — навряд чи підтримуватимуть Януковича. Тобто перетоки можуть бути, але в тих сегментах електорату, де люди не мають стійкої позиції. Маю на увазі тих людей, які підтримують європейську інтеграцію, але для себе ще остаточно, послідовно, не визначилися, кого вони підтримуватимуть на президентських виборах.

Тому цілком імовірно, що серед цих людей можуть з’явитися ті, хто проголосує за Віктора Януковича. Таке можливо, але для Януковича паралельно зі згаданими зисками, вигодами від євроінтеграції виникає проблема — він може втратити частину своїх постійних виборців на сході та півдні України серед тих, хто з симпатією ставиться до Росії й виступає за союз із РФ. Так що тут, окрім вигоди, є й додаткові ризики. Підсумовуючи, додам, що, скоріш за все, Янукович після Вільнюса буде обов’язково шукати шляхи для пом’якшення відносин із Росією та відновлення дружніх партнерських відносин із РФ. Це, між іншим, потрібно не тільки йому особисто перед президентськими виборами, в цьому є інтерес і України. Тому що для нас важливими в ролі економічних партнерів є як країни Європейського Союзу, так і держави-члени Митного союзу.

«ЗАХІДНА УКРАЇНА НЕ ЗДАТНА ПО-НОВОМУ ОЦІНИТИ ПОСТАТЬ ПРЕЗИДЕНТА»

Остап ДРОЗДОВ, автор і ведучий політичної програми «Прямим текстом», телеканал ЗІК, Львів:

— Нічого подібного не станеться. Насамперед тому, що так званий традиційний націонал-демократичний електорат — це найбільш невдячний, найбільш лицемірний, найбільш сліпий і найбільш жовчний сегмент суспільства. Він страждає на вибіркову амнезію, бо пам’ятає лише погане. Так звані «патрійоти» ображені на всіх і вся, крім себе самих, то ж звинувачують у всіх гріхах кого завгодно, крім себе. Це — негативно мотивована категорія виборців. Вона ніколи не проголосує за когось чи за щось. І вже точно не проголосує з подяки за успіх, тому що не мислить ні поняттями вдячності, ні поняттями успіху. Традиційні націонал-демократи захлинатимуться лайном, вилитим йому на голову, але й далі до хрипоти самі себе переконуватимуть, що «Ющенко — то був найліпший президент, і то просто нація до нього ще не доросла». Релігійні фанати «Богині в білому» — з того самого тіста. Про чорно-червоних адептів узагалі мовчу, оскільки це класика сектантського мислення. Завоювати вдячність такого електорату — це те саме, що забрести в глибину болота й не помітити, як тебе поховала товща непролазної багнюки. Якщо політтехнологи Януковича всерйоз розраховують на голоси цього електорату, то змушений їх гірко розчарувати: навіть якщо Янукович кожному націонал-демократові подарує по квартирі, а ще й по машині на додачу, то у відповідь він нічого не отримає, крім лайки та прокльонів.

Тому за рахунок євроінтеграційного успіху Янукович не зможе рекрутувати «патрійотів». Адже вони у всій своїй красі показали себе на останніх парламентських виборах, точніше, на мажоритарці: наші патріоти, демократи, націоналісти й просто хороші люди в чергу ставали за матеріальною допомогою до самовисуванців чи заможних кандидатів — а потім, вициганивши від них усе можливе, проголосували за «єдиних узгоджених-переузгоджених», котрих навіть в очі не бачили. Більше того, ці люди свято переконані, що вчинили чесно, порядно й по-Божому. Тому я схиляюся до думки, що Януковичу треба повністю махнути рукою на Західну Україну. Вона вже не здатна по-новому оцінити постать Президента. Янукович занадто демонізований, занадто зневажений і занадто мемізований в очах західного українця, отже, Асоціація з ЄС ніяк не посприяє ребрендингу Януковича. Навіть при тому, що саме цей, а ніякий інший, президент увійде в історію України як глава держави, який «здійснив вікопомну мрію українців долучитися до європейської родини». Ось такий-от парадокс: Президент, який починав каденцію Харківськими угодами, закінчує її в статусі найуспішнішого євроінтегратора й найбільш незалежного політика країни.

Не перестаю дивуватися Україні — тільки тут можливе щось подібне. Оцінити це так звані націонал-демократи не можуть і не хочуть. І не захочуть навіть тоді, коли зусиллями такого-розтакого Януковича будуть вільно перетинати кордон і на вихідних гуляти європейськими площами. «Західняки» сприйматимуть це як належне, як своєрідне вибачення Януковича перед патріотами за свій попередній непатріотизм, чи то пак, за сам факт свого існування. Електорального стрибка в Януковича не відбудеться. І це — фатальна омана, на якій він погорить. Хоч що б він зробив для цієї країни, ця країна готова його «зливати», навіть не подякувавши. Значить, заслужив.

«ПЕВНА ВДЯЧНІСТЬ БУДЕ, АЛЕ ОСОБЛИВИХ ПРЕФЕРЕНЦІЙ — НІ»

Микола ЛАЗАРОВИЧ, докторант Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету, заслужений працівник освіти України:

— Ймовірніший той варіант, що відвернуться від Януковича теперішні його прихильники, а нових він навряд чи здобуде в достатній кількості. Це буде лише той маргінальний відсоток, який ні на що не впливає. Адже усі відчувають на собі ту політику, пам’ятають боротьбу проти української мови, своєрідну економічну блокаду західноукраїнських регіонів. Так, теперішній крок Януковича підтримую і я, підтримує кожна нормальна людина, яка розуміє, що місце України все ж таки в західноєвропейській спільноті народів, що там ми можемо щось здобути для себе і стати дійсно людьми в плані європейськості, в дотриманні законів, чого нам нині дуже не вистачає. Можливо, інтереси Януковича трохи і відрізняються від тих, якими керуються в національно-демократичному таборі, але на певному етапі ми стали своєрідними попутниками. Це абсолютно не означає, що маємо йому чимось віддячувати, голосувати за нього. Адже для національної демократії цей крок абсолютно логічний. Це є закономірно, природно, це як дихати. Навпаки, якби був рух на північний схід, то це викликало б досить серйозний опір, наскільки на сьогодні можливий такий опір. Звичайно, якась вдячність буде мати місце в національно-демократичному таборі, але особливих преференцій за це ніхто не збирається давати. Інша справа, якщо за цим кроком з’являться конкретні дії подібного штибу. У такому випадку все може бути.

«ЛИШЕ ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ МОЖЕ ХИТНУТИ ТЕРЕЗИ УКРАЇНСЬКОГО ВИБОРУ В ТОЙ ЧИ ІНШИЙ БІК»

Дементій БЄЛИЙ, голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України:

— Наші виборці вже багато років розділені на два протилежні політичні табори — західно- та східноорієнтованих українців. Всередині цих таборів діє жорстокий закон: за чужих у жодному випадку не голосувати. Електорат відмобілізований та дуже уважно слідкує за політичними подіями. У цьому сенсі ми всі є занадто політизовані та сприймаємо навколишні події виключно через призму своєї політичної позиції. А наша позиція обмежена правилом, яке було сформовано ще в минулому столітті: «Сомоса — сучий син, але він наш сучий син». Так і Янукович для половини українців у будь-якому випадку залишиться чужим. Виборці можуть розчаровуватися і не підтримувати одних своїх, а голосувати за інших своїх: не обирати помірковану «Батьківщину», а голосувати за більш радикальну «Свободу»; відвернутися від Партії регіонів та віддати свій голос за комуністів або за міфічну «російську» партію, але в будь-якому разі в другому турі на виборах Президента 2015 року українці будуть голосувати за «свого сучого сина». І лише економічна ситуація може хитнути терези українського вибору в той чи інший бік.