Людина у пошуках істини

Колись Антуан де Сент-Екзюпері назвав «найбільшою розкішшю у світі» розкіш людського спілкування. Діалоги з визначним українським ученим, доктором філософських наук, лауреатом Національної премії України ім.Тараса Шевченка, професором Сергієм Борисовичем Кримським (02.06.1930 — 30.06.2010) якнайкраще доводять правоту цих слів. Автор цих рядків усвідомлює, що розмови з Сергієм Борисовичем належать до тих вражень, до тих спогадів, що не забуваються, залишаються у свідомості людини на все життя. І не лише я, а й безліч людей, які мали щастя знати професора Кримського (звісно, значно ближче, ніж ваш покірний слуга), безперечно, готові підтвердити слушність цієї думки.

Сергій Борисович був рідкісним, блискучим співбесідником (до того ж зі зразковим почуттям гумору), і його дар спілкування із геть різними людьми — від робітника до академіка (він із кожним умів знайти обопільно цікаву тему для обговорення) — просто вражав. А ще професор Кримський був автором низки науково-публіцистичних творів з історії філософської думки (найяскравіша з них, можливо, «Філософія як шлях людяності і надії»), цілком заслужено удостоєних найвищою відзнакою нашої держави — Шевченківською.

Зрозуміло, що в кількох рядках переказати зміст розмов із Філософом, значна частина котрих опублікована у «Дні», — річ неможлива (а Сергій Борисович ще й віртуозно проводив артистично-історично-просвітницькі екскурсії Києвом, зміст однієї з них, Софією Київською, «День» надрукував ще 2001 року — публікація «Ефект високого неба» стала справді класичною). Проте спробую згадати бодай найсуттєвіше зі сказаного ним (уявіть, читачу, немолода людина в «потужних» окулярах з роговою оправою; мудрий, проникливий погляд; тихий, спокійний голос, який, проте, траплялося, тремтів від гніву, коли йшлося про хамство, невігластво, самовпевненість, тисячі книжок на полицях і нагорі, над полицями — впадали у вічі коментоване кількатомне видання Біблії, Коран, «Іліада»).

Отже:

1. Людина все життя відчуває внутрішню (не примусову!) потребу шукати істину, сумніватися, помилятися (критичне мислення є винятково важливим) — і знову шукати її. Тоді вона воістину є Людиною. Причому це стосується на лише до філософів, а й до кожного з нас — без винятку.

2. Класична гуманітарна культура (філософська передовсім) є запорукою успішності будь-яких не поверхових, не імітаційних реформ. Бо ті, хто знає історію, етичні настанови людства, знають і те, що красти  у власного народу — це зло, непрощений гріх, а не ознака «успішності», як зараз навіюють. Так само без опори на культуру не будуть вдалими економічні реформи.

3. Більшість дуже часто — трагічно часто — виявляла свою неправоту в історії України. Тому «більшість» або «меншість» не можуть бути надійними критеріями у розв’язанні доленосних питань. Неодноразово мали рацію навіть видатні «одинаки» — але їх не чули.

4. Україна вже тисячу років належить до європейської цивілізації, там корені нашої культури, там наш Дім.

5. Газета «День» робить величезної ваги справу, справу історичної, духовної, культурно-цивілізаційної освіти українців. За це їй — шана, подяка і честь.

* * *

Сергій Борисович Кримський усе життя виконував воістину високу місію — був Послом гуманізму, культури і філософської надії в наші жорстокі дні. Таким є його місце в сучасній історії України.