Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Маневри на «силовому полі»

«Приречені» на співробітництво
23 червня, 00:00
Чим ближче до президентських виборів, тим жорсткішою стає боротьба між командами основних претендентів на найвищу посаду — битва йде за кожен клаптик електорального поля. Яким є розклад сил напередодні офіційного старту перегонів? Що чекає на корабель під назвою «політична реформа» в бурхливому морі президентської кампанії? З цими питаннями «День» звернувся до члена парламентської фракції «Наша Україна» (партійна група НРУ) Олександра Чорноволенка та представника фракції СДПУ(О) Петра Писарчука.

— У якій стадії на сьогодні знаходяться переговори між «Нашою Україною» та тими силами, з якими ваш блок неодноразово висловлював бажання блокуватися на виборах — БЮТ та СПУ? Незважаючи на заяви, що з тією ж БЮТ угода готова на 90%, поки що офіційно жодна політична сила не заявила про наміри підтримувати саме Ющенка...

— Консультації йдуть постійно. Чи вдасться створити ширшу коаліцію, аніж сам блок «Наша Україна?» Очевидно, що люди приходитимуть, мова йтиме лише про те, на яких умовах. Скажімо, лідер БЮТ Юлія Тимошенко вже фактично готова працювати, щодо глави СПУ Олександра Мороза, то йому пропонується варіант спільної розробки та проведення конституційної реформи...

— «Наша Україна» готова погодитися на вимогу провести конституційну реформу саме до президентських виборів?

— Якщо демократичну реформу можна провести прямо зараз, то чому б ні — ми згодні. Але це має бути саме демократична реформа.

— Чому тоді досі фракція не внесла свій законопроект?

— Наш законопроект був внесений ще рік тому. Але потім на прохання Мороза ми його відкликали. Зараз у нас є готовий законопроект, який може бути внесений у будь-який момент. Але для нас принципово, щоб була необхідна кількість готових підтримати його депутатів, щоб це не була пуста розмова. Якщо ми побачимо, що у ВР є дійсно 300 депутатів, готових проголосувати демократичну політреформу восени, то ми готові вже хоч зараз приступити до її розгляду. Але тут є один важливий нюанс. Якщо ми восени провалимо внесення змін до Конституції, то повернутися до цього зможемо лише через рік. А це вже буде напередодні обрання нового парламенту, і всім буде не до реформи, а значить, доведеться чекати виборів 2006 року. Тож не варто поспішати кидати законопроекти в сесійний зал. Зараз у нас немає навіть 226 голосів. Те ж стосується й більшості. Тобто ситуація патова. Її можуть вирішити президентські вибори — коли навколо нового президента сформується нова більшість.

— Однак такий розвиток подій майже напевно означає, що, як мінімум, із соціалістами «Нашій Україні» не вдасться домовитися про єдиного кандидата...

— По-перше, лідера СПУ ніхто не утримує від того, щоб іти на вибори. Але йому слід було б враховувати наслідки. Мороз в основному відбиратиме голоси в Симоненка, допомагаючи Януковичу вийти в другий тур разом із Ющенком. По-друге, це ще велике питання — чи вигідно взагалі Ющенку, щоб Мороз і Тимошенко не балотувалися? Реєстрація декількох кандидатів, які представляють опозицію, означає збільшення в кілька разів їхніх представників у виборчих комісіях. Крім того, існування інших опозиційних кандидатів є певною гарантією безпеки кандидата-фаворита... Тобто шантажувати в цьому питанні нас не треба: в єдиному кандидаті, як, до речі, й у єдиній партії, є безумовні плюси, але є й великі мінуси. Звичайно, об’єднання з іншими опозиційними силами могло б дати перемогу ще в першому турі. Але чи варта перемога в першому турі послаблення президентської влади переможця? Хоча, якщо це буде справжня демократична реформа, про яку сам Ющенко говорив кілька років тому, а його тоді ніхто не змушував цього казати, то про послаблення мова не йде.

— Опозиція багато говорить про можливу фальсифікацію з боку провладного кандидата. А де гарантія, що подібні методи не візьме на озброєння опозиційний кандидат? Під час виборів у Мукачевому «силове поле» було створене з обох боків...

— Але якщо з боку опозиції це так зване силове поле виконувало функцію, яку мала б виконувати влада — тобто захист виборчих комісій та бюлетенів, то з боку влади воно, навпаки, сприяло знищенню бюлетенів. Ніхто ж не звинувачує опозицію у викраденні бюлетенів, всі звинувачують владу. А влада не каже, що вона не знищувала, каже — розберемося. Тільки не поспішає це робити. Якщо з двох боків йде конфронтація, це не означає, що з обох боків вона неправедна. З одного боку, вона може бути на захист демократії, а з другого — на знищення. Так, влада не ламає мікрофони, не обливає спікера водою. Але ж опозиція робить це лише тоді, коли намагаються порушити права людей, незаконно змінити Конституцію, проголосувавши в кутку зали руками, не дотримавшись процедури, не поставивши питання як слід на обговорення. Тобто це все силові дії, але силові дії на захист конституційної процедури.

«Приречені» на співробітництво

— З кожним днем по мірі наближення до початку президентської кампанії опозиція все голосніше й відвертіше заявляє про свої амбіції. На цьому тлі провладний табір виглядає, образно кажучи, тихіше. Як ви оцінюєте готовність до перегонів команди, яка не боїться відкрито асоціювати себе із владою?

— На сьогодні очевидно, що єдиний кандидат від центристських сил буде, і ним буде прем’єр-міністр Віктор Янукович. Особисто в мене немає сумнівів у тому, що Янукович переможе. Бо ті, хто вже визначився щодо прихильності Ющенку, визначилися давно, років зо два тому. Їх не стає більше, а навпаки, потроху меншає. І винна в цьому сама «Наша Україна». Як депутатові- мажоритарнику мені доводиться дуже багато спілкуватися з людьми безпосередньо. А округ мій знаходиться на Львівщині, там, де блок Ющенка набирав 70% голосів. На жаль, гасло «Не словом, а ділом!» так і залишилось гаслом, бо діл надто малувато у Віктора Андрійовича. Зрештою, в мене більше запитань не до самого Ющенка, а до його оточення. Людей, які нахабно, зухвало, жадібно та цинічно рвуться до влади. Людей, які вже мали владу, використавши її не на користь народу України, — до такого висновку доходиш, проаналізувавши діяльність цих нинішніх опозиціонерів під час їхнього перебування на високих постах. Влада має солодкий смак, і їм знову хочеться його відчути. Але я вважаю, що не можна допустити, щоб ці люди, які носять почуття образи в душі, знову дорвалися до влади. Бо це буде на шкоду Україні, це означатиме крок назад, переділ власності, зведення рахунків тощо. Тому я переконаний, що перемога кандидата від центристських демократичних сил Віктора Януковича є оптимальним варіантом, який означає збереження політичної, суспільної та економічної стабільності в державі.

— Чи не відчуваєте ви певної недомовленості в позиції влади щодо виборів? Останнім часом, до речі, в ЗМІ знову почастішали розмови про те, що кандидатом від влади може бути сам чинний Президент...

— Це плітки, які цілеспрямовано поширюються, зокрема й у парламентських кулуарах.

У принципі, якби була прийнята політична реформа, а також із урахуванням наявного рішення КС щодо можливості участі в президентських виборах нинішнього глави держави, Віктору Януковичу, може, й не варто було би ставати кандидатом. Адже він як прем’єр-міністр мав би набагато більше повноважень, а його уряд, який успішно працює, на рік вперед має вотум довіри парламенту. При такій ситуації було б цілком логічно, щоб Леонід Кучма пішов на ще один термін уже з обмеженими повноваженнями, ставши справді скоріше символом держави. Але виходячи з того, що здійснення політичної реформи на сьогодні виглядає досить ілюзорним, я переконаний, що чинний Президент кандидатом не буде.

— Успіх чи неуспіх єдиного кандидата від провладних сил політологи все частіше пов’язують із тим, чи буде порозуміння між двома ключовими силами коаліції — СДПУ(О) та Партією регіонів. Як іде діалог, до чого домовилися?

— У нас прекрасні стосунки, я відчуваю це й у парламенті, й на регіональному рівні — на Львівщині, де ми працюємо як єдина команда. Хоча опоненти з «Нашої України», демонструючи більшовицькі звички, весь час намагаються вбити між нами клин. Однак безуспішно. Спільними зусиллями ми провели в своєму регіоні форум на підтримку кандидатури Віктора Януковича, в нас єдине бачення державницьких проблем.

— Співробітництво на місцевому рівні — це вражає. Однак дуже багато залежить від верхів...

— У верхів виходу іншого немає, окрім як співробітничати. Наймані спеціалісти специфічного профілю на службі певних політичних сил отримують непогані гроші, отож мусять їх відробляти. От і відробляють, придумуючи всілякі легенди, зокрема — про суперечності між «Регіонами...» та об’єднаними есдеками. Я можу сказати, що в парламенті між лідерами наших фракцій — Леонідом Кравчуком та Раїсою Богатирьовою — прекрасні стосунки. Кожному видно, що там немає фальшу, немає меркантильності. Як не як, за ними стоять самодостатні політичні сили.

— Конституційна комісія парламенту на останньому засіданні наприкінці минулого тижня постановила розглянути цієї середи в сесійній залі два законопроекти — 4180 та 3207-1. Однак, за вашими словами, ви не надто вірите в успіх політреформи до президентських виборів... Тобто нинішні заклики та намагання щось зробити в цьому напрямку — пусті розмови?

— Не тільки розмови. Будуть ще збурення в залі, будуть і спроби голосувати. Але я не думаю, що ми зможемо на шостій сесії — напередодні самих виборів — зібрати 300 голосів. Вже зараз у парламенті пішли міграції, створення нових груп, що свідчить, що вищий законодавчий орган все більше й більше переймається виборчою проблематикою. До політичної реформи ми, напевно, повернемося вже після президентських виборів. Будемо вірити заявам Віктора Януковича щодо того, що він є прихильником політреформи, — може, після його перемоги сформується нова більшість, яка зробить можливим її прийняття. Адже політична реформа — не чиясь забаганка, а кричуща необхідність для збалансування влади, забезпечення стабільності в Україні.

— Серед «гарячих» питань порядку денного минулого тижня були бюджетні. Фракція «Наша Україна» традиційно згадала про «приховані» урядом 10 мільярдів...

— Хоч би що там казали, але за ті півтора року, впродовж яких Віктор Янукович керує урядом, бюджет країни зріс із 42 до 70 млрд. грн. — це красномовний факт. А ділити щось, одягаючись у «тоги» захисників народу — це дешевий політичний популізм, розрахований на не дуже освіченого обивателя. Як ці панове збільшували та виконували бюджет, будучи при владі, відомо — заборгованості погашалися за рахунок позик у МВФ. Звичайно, щоб закрити всі ті діри, які накопичувалися роками, серед іншого й за їхнього господарювання, наявних у бюджеті коштів мало. Але поточні виплати робляться, й процес погашення боргів, створених у минулому, теж іде.

— Нещодавно Верховна Рада ухвалила ряд документів, які стосуються військової реформи. Зокрема, закон про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться в запас у зв’язку з реформуванням ЗС, а також членів їхніх сімей. У той же час повернутися до законопроекту про внесення змін до закону про чисельність ЗС парламент до вчорашнього дня відмовлявся, тим самим фактично блокуючи військову реформу. Як прокоментуєте позицію своїх колег?

— Це політиканство. Під виглядом піклування про людей блокувався життєво необхідний для держави процес, яким є реформування армії. В інший час, якби не президентські вибори, цей закон пройшов би без проблем. Сьогодні ж «нашоукраїнцям» разом із комуністами більше подобається закликати «не викидати людей на вулицю». Вони, мабуть, розраховують на те, що люди вже призабули, що саме при прем’єрові Ющенку були скасовані пільги у військових та міліції. Не може бути сумніву, що в армії треба наводити порядок. Робити її нечисленною, але мобільною, високопрофесійною, такою, яка була б здатна виконувати поставлене перед нею завдання. Сьогодні українська армія погано озброєна, на нормальне забезпечення особового складу грошей немає, зате генералів — багато. Залишити все це в тому стані, в якому є, — злочин.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати